Рішення № 10612913, 06.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10                                                                                 Справа № 19/121

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Тара и Упаковка", м.Запоріжжя

до Державного підприємства "Хімічний завод "Південний", м.Рубіжне Луганської області

про стягнення 62261 грн. 91 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 51915,92 грн. основного боргу, 3842,06 грн. витрат від інфляції, 5351 грн. пені, 1157,72 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Луганської області по справі № 19/121 суддею Лісовицьким Є.А. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 03.06.2010, у зв"язку з виходом судді Косенко Т.В. з відпустки, справу № 19/121 передано їй на розгляд.

Сторони не скористалися наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В судовому засіданні 03.06.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав заяву від 03.06.2010 № б/н, в якій просить стягнути з відповідача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 7700,00 грн.

Ця заява була розглянута судом, встановлено, що вона не суперечить чинному законодавству, на підставі чого вона була прийнята судом до розгляду.

02.07.2010 до канцелярії суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 51915,83 грн. основної заборгованості, 3841,76 грн. інфляційних витрат, 5346,60 грн. пені, 1157,72 грн. 3% річних та 7700,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Дана заява була розглянута у судовому засіданні 06.07.2010, встановлено, що вона не суперечить діючому законодавству, на підставі чого суд приймає зменшення позовних вимог. Тобто справа розглядається з урахуванням даної заяви.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Тара и Упаковка" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Хімічний завод "Південний" (покупець, відповідач) 04.02.2009 був укладений договір купівлі-продажу №05-2009/322 (далі –договір), за умовами якого продавець зобов"язується передати бочки сталеві закатні з закритим верхом, тип 1А1 ТУ У 28.00152365-163-2003 та їх модифікації (далі –товар) у власність покупцеві, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до п.4.1 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України і зазначається у специфікації, яка є невід"ємною частиною договору.

Загальна вартість договору на момент його укладення орієнтовно складає 3860000,00 грн. з ПДВ (п.4.4 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу згідно видаткової накладної № РН-0000025 від 25.05.2009 обумовлений товар у кількості 269 шт. на загальну суму 51915,92 грн. (а.с.16).

Відповідач отримав зазначений товар згідно довіреності № 648 від 26.05.2009, виданої на ім"я Шагіної Т.І. (а.с.17), та отримав рахунок-фактуру № СФ-0000037 від 25.05.2009 для його оплати (а.с.18).

Як вбачається з п.5.1 договору оплата проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на протязі 30 календарних днів по факту поставки.

Відповідач частково оплатив отриманий товар у розмірі 0,09 грн., у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 51915,83 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірення розрахунків станом на 03.06.2010.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 14.12.2009 направив на адресу відповідача лист № 324 від 11.12.2009 (а.с.21) з вимогою сплатити заборгованість (отримано відповідачем 23.12.2009, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 2352692 - а.с.22), який останній залишив без відповіді та задоволення (а.с.7-8).

18.01.2010 позивач направив на адресу відповідача претензію № 01 (а.с.23-24)(отримана 25.01.2010, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 2401081), яку відповідач також залишив без задоволення.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В абз.6-7 розділу 8 "Санкції та рекламації" сторони домовились що, при невиконанні або неналежному виконанні умов договору, особа, що не виконала свої зобов"язання, несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання понад суму збитків. Сплата пені не звільняють сторону, що не виконала або неналежно виконала зобов"язання від виконання цього зобов"язання в натурі.

В разі прострочення виконання грошового зобов"язання покупцем по оплаті товару він, на вимогу продавця зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Покупець не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов"язання.

Тобто позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня (з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України) за період з 26.06.2009 по 23.12.2009 у сумі 5346,60 грн., яка підлягає до стягнення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Тобто позивачем правомірно за період з 26.06.2009 по 28.02.2010 нараховані відповідачу інфляційні нарахування в сумі 3841,76 грн. та 3% річних у сумі 1157,72 грн., які також підлягають до стягнення.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

З п.10 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи, 25.03.2010 між позивачем та адвокатом Барським А.О. укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг № б/н (а.с.44).

Для виконання даного договору позивач видав довіреність № б/н від 20.05.2010 на ім’я Барського А.О., який згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2833 від 27.02.2008 (а.с.47) здійснював представництво інтересів позивача в суді.

Позивач, в свою чергу, згідно квитанції до платіжного доручення № 419 від 01.06.2010, здійснив оплату наданих юридичних послуг в сумі 7700 грн. 00 коп. (а.с.46).

Пунктом 12 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.07 № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено), вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка складається в країні або регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, вважає можливим зменшити розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат на оплату послуг адвоката для даної справи та стягнути їх в сумі 5000 грн.

У судовому засіданні 06.07.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Хімічний завод "Південний", Луганська область, м.Рубіжне, вул.Заводська, б.1г, код 35283037 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Тара и Упаковка", м.Запоріжжя, пр.Леніна, б.187, кв.5, код 35449655 заборгованість у сумі 51915 грн. 83 коп., інфляційні витрати у сумі 3841 грн. 76 коп., пеню у сумі 5346 грн. 60 коп., 3% річних у сумі 1157 грн. 72 коп., витрат на послуги адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп., державне мито в сумі 62261 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 98 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 12.07.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко