Рішення № 10612767, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/57321.07.10 За позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека"

прозобов’язання виконати умови договору № 21-5/118 від 03.09.2008 та стягнення пені та штрафу в сумі 2 075 000,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриЦюкало Ю.В. (посв. № 274)

Від позивача Шваля М.М. (дов. від 22.03.2010 № 01-3134/24)

Від відповідача не з’явився

В судовому засіданні 21.07.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника прокуратури та позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до товариства з обмеженою відповідальністю"Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека" про зобов’язання відповідача виконати умови договору № 21-5/118 від 03.09.2008 та стягнення з відповідача пені та штрафу в сумі 2 075 000,00 грн. за порушення строків виконання зобов’язання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2009 порушено провадження у справі № 50/573 та призначено її до розгляду на 05.08.2009.

Представник відповідача в судове засідання 05.08.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники прокуратури і позивача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на строк більший, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 15.09.2009.

В зв’язку з тим, що суддя який розглядає дану справу перебував на лікарняному, судове засідання призначене на 15.09.2009 не відбулося та було перенесено на 06.10.2009.

В судове засідання 06.10.2009 прибули представники прокуратури, позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на строк більший, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 16.10.2009 для подання додаткових доказів по справі.

16.10.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Судом встановлено, що відповідач 15.09.2009 через відділ Діловодства господарського суду подав зустрічну позовну заяву про внесення змін та доповнень до договору № 21-5/118 від 03.09.2008.

Представник позивача та прокурор просили відмовити у прийнятті до провадження зустрічного позову.

Представник прокуратури також подав письмові заперечення на зустрічну позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним.

Подання зустрічного позову проводиться за загальними правилами подання позовів. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів виявляється, зокрема, у тому що обидва позови взаємно пов'язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність першого і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах.

Предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору та зобов'язання виконати умови договору на підставі статей 231 та 193 Господарського кодексу України.

Предметом зустрічного позову ТОВ “АТР “Техно - Безпека” є внесення змін та доповнень до Договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.

Предмет та підстави за зустрічним позовом не відповідають, ані предмету, ані підставам первісного позову, що унеможливлює їх розгляд в одному судовому провадженні.

У зв’язку з наведеним суд відмовив у прийнятті зустрічного позову відповідача до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив:

1. Розглянути питання та прийняти рішення чи вправі прокурор (заступник прокурора) звертатись до господарського суду в інтересах держави з позовом про стягнення штрафних санкцій;

2. Відмовити позивачу у задоволені позову в частині стягнення штрафу в розмірі 581 000,00 грн.

3. Зменшити суму пені, як надмірно велику, з урахуванням обсягу виконання договору та майнового стану відповідача.

Суд прийняв до уваги даний відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 28.10.2009.

Однак у подальшому представник відповідача оскаржив ухвалу про неприйняття зустрічного позову до апеляційної ін станції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 по справі № 50/573 ухвалу господарського суду м. Києва від 14.10.2009 у справі № 50/573 залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю"Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2010 по справі № 50/573 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю"Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 по справі № 50/573 - без змін.

За резолюцією керівництва господарського суду м. Києва справу № 50/573 було передано для подальшого розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою господарського суду м. Києва від 26.05.2010 призначив розгляд справи на 07.06.2010.

Представники сторін у судове засідання 07.06.2010 не з"явилися, всіх необхідних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 05.07.2010 у зв’язку з неявкою представників сторін.

В судовому засіданні 05.07.2010 з’явилися представники прокуратури і позивача, надали додаткові докази та дали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив, тому суд відклав розгляд справи на 21.07.2010.

В судове засідання 21.07.2010 прибули представник прокуратури і позивача , дали додаткові пояснення по справі.

Відповідач втретє в судове засідання не з”явився і причин неявки не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України (господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються в інтересах держави). При цьому, прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України встановлено, що „інтереси держави", є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Цим же рішенням Конституційного Суду України визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно ст. 36 - 1 Закону України „Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб коли порушуються інтереси держави.

Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.

03.09.2008 між Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі –позивач, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека" (далі – відповідач, постачальник за договором) було укладено договір на поставку спеціальних багатоцільових амфібійних аероглісерів SPV Master»№ 21-6/118 (далі –договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору відповідач зобов'язався поставити у власність позивача 10 спеціальних багатоцільових амфібійних аероглісерів SPV Master»(далі продукція спеціального призначення) з комплектацією відповідно до специфікації, які призначені для професійного використання аварійно-рятувальними підрозділами МНС України, в кількості згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а позивача зобов'язався прийняти та оплатити продукцію спеціального призначення на умовах цього договору.

Замовник забезпечує приймання та оплату продукції спеціального призначення в кількості та за цінами відповідно до специфікації (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору, умови даного договору викладені сторонами у відповідності до умов поставки СРТ „Перевезення - оплачено" Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»(в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Положеннями п. 2.3. договору встановлено, що продукція спеціального призначення повинна бути поставлена замовнику не пізніше 90 календарних днів з моменту перерахування оплати на розрахунковий рахунок постачальника, але не пізніше 25 грудня 2008 року.

Ціна договору і порядок розрахунків сторони узгодили відповідно до положень розділу 7 договору, а саме: ціна договору становить 8 300 000 грн. (вісім мільйонів триста тисяч гривень 00 коп.) в т.ч.: ПДВ 20% - 1 383 33,33 (один мільйон триста вісімдесят три тисячі грн. 33 коп.) за цінами, відповідно до специфікації з врахуванням ПДВ та транспортних витрат.

Замовник, у зв'язку з придбанням основних засобів та керуючись вимогами абзацу першого підпункту І пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 здійснює оплату постачальнику у розмірі 100% від загальної суми договору, що становить 1300 000 грн. (вісім мільйонів триста тисяч гривень 00 коп.), по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційних рахунок МНС. Постачальник зобов'язався протягом 90 календарних днів з дня перерахування шалів, передати продукцію спеціального призначення, але не пізніше 25 грудня 2008.

Відповідно до умов п. 9.1. договору, за порушення строків виконання зобов’язання, постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за порушення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов вказаного договору позивач здійснив 100 % оплату продукції спеціального призначення в сумі 8300000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 05.09.2008. Таким чином позивач зобов’язання за договором виконав повністю та належним чином. Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства на момент розгляду спору по суті не виконав взяті на себе зобов’язання по поставці продукції спеціального призначення, зим завдав значні збитки державі.

З метою досудового врегулювання спору 16.03.2009 на адресу відповідача була направлена претензія № 03-3120/24 від 16.03.2009, з вимогою здійснення негайної поставки продукції спеціального призначення за договором. У відповідь на претензію відповідач визнав порушення строків поставки продукції і звернувся з пропозицією продовження строку поставки, так як спеціальні багатоцільові амфібійні аероглісери SPV Master»являються продукцією іноземного виробництва та поставка їх на територію України здійснюється іноземним перевізником, а саме компанією LINE». Також відповідач просив не застосовувати штрафні санкції, так як вини останнього в затримці поставки обладнання не має. Позивач дані пропозиції взяв до уваги., але жодних додаткових угод щодо продовження терміну поставки товару не підписував.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань, що визнав сам відповідач.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 712 ЦК України за договором поставки - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору на поставку спеціальних багатоцільових амфібійних аероглісерів SPV Master»№ 21-6/118 від 03.09.2008, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виконати умови договору, шляхом поставки десяти спеціальних багатоцільових амфібійних аероглісерів SPV trol Master»на територію Центральної бази зберігання матеріально-технічних засобів МНС –м. Вишневе, вул. Київська,6, підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2047,93 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Дії відповідача є порушенням вимог договору (п.9.1.), тому є підстави для застосування до нього правових наслідків відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів України, а тому позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за період прострочення , вказані в розрахунку позивача, є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом сплати штрафних санкцій в розмірі 2075000,00 грн.

Суд критично оцінює посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека" на акти прийому-передачі від 31.08.2009 № 97/1540/0-П, від 24.09.2009 № 112/1540/0-П та від 12.10.2009 № 115/1540/0-Р, згідно яких позивачу були передані 8 спеціальних багатоцільових амфібійних аероглісерів SPV Master», оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.2010 по справі № 6/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 по справі № 6/13 визначено, що TOB «Техно -Безпека»не був законним власником майна, що передавалось МНС, а тому Міністерство не набуло права власності за актами прийому - передачі.

Оскільки вказане майно у володінні ТОВ "Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека" не перебувало, останнє не мало законних підстав передавати таке майно позивачу, а отже єдиний доказ яким відповідач підтверджує виконання своїх зобов’язань перед позивачем, а саме акти прийому-передачі, не може бути належним та законним доказом виконання відповідачем взятих на себе обов’язків по договору на поставку спеціальних багатоцільових амфібійних аероглісерів SPV l Master»№ 21-6/118 від 03.09.2008.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо зобов’язання відповідача виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій в сумі 2075200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Аварійно-технічні роботи "Техно-Безпека" (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-А/289; код ЄДРПОУ 32244200) виконати умови договору на поставку спеціальних багатоцільових амфібійних аероглісерів SPV Master»№ 21-6/118 від 03.09.2008, шляхом поставки десяти спеціальних багатоцільових амфібійних аероглісерів SPV Master»на територію Центральної бази зберігання матеріально-технічних засобів МНС –м. Вишневе, вул. Київська, 6.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю"Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека" (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-А/289; код ЄДРПОУ 32244200) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55, код ЄДРПОУ 00013528) штрафні санкції в розмірі 2075 000 (два мільйони сімдесят п’ять тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю"Аварійно-технічні роботи "Техно - Безпека" (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-А/289; код ЄДРПОУ 32244200) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 20 750 (двадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати сторонам та прокурору.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 30.07.2010