Рішення № 10612765, 16.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/34016.07.10

За позовом дочірнього підприємства "С.К.-Трейд Групп" товариства з обмеженою

відповідальністю "Шаянські мінеральні води"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Вілена"

про стягнення 511,37 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача не з’явились

від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги дочірнього підприємства "С.К.-Трейд Групп" товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Вілена" про стягнення заборгованості за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором № 16/1 від 16.06.2006 в розмірі 511,37 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.05.2010 порушено провадження у справі № 50/340 та призначено її до розгляду на 21.06.2010.

Представники сторін в судове засідання 21.06.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання розгляд справи було відкладено на 16.07.2010.

В судове засідання 16.07.2010 представник позивача не з’явився, проте через відділ Діловодства господарського суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника позивача за наявними матеріалами справи, а також надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач в судове засідання повторно не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2006 між дочірнім підприємством "С.К.-Трейд Групп" товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" (далі-позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Вілена" (далі –відповідач, покупець за договором) було укладено № 16/01 (далі договір) та додаток № 1 до нього.

Відповідно до умов п.1.1. договору, позивача продає, а відповідач купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчує передачу-приймання товару від постачальника до покупця, та є невід'ємними частинами цього договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що найменування та кількість товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно положень розділу 3 договору, поставка товару здійснюється за рахунок постачальника до місця визначеного покупцем при замовленні, протягом не більш ніж один, два дня з моменту отримання відповідного замовлення, та не пізніше 18 (вісімнадцяти) годин дня, або, протягом строку, визначеного узгодженим графіком постачання, додатковими умовами або специфікацією.

Приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем згідно з вимогами Інструкцій № П-6 та № П-7, які затверджені постановами Держарбітражу СРСР відповідно 15.06.65 та 25.04.66 (зі змінами) (п. 5.3. договору).

Порядок розрахунків сторони закріпили в положеннях розділу 7 договору, а саме всі розрахунки за договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника згідно з додатком № 1 до договору, на протязі 30 днів за реалізований товар. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списується з рахунку покупця (п.7.4 договору).

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 286,63 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-0001004. Проте відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав в взяті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

З метою досудового врегулювання спору 12.05.2009 та 28.05.2009 на адресу відповідача були направлені претензії № юр-07/09 від 08.05.2010 та № юр-07/09 від 28.05.2010 відповідно, з вимогою добровільно погасити існуючу заборгованість за договором. Однак зазначені претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 286,81грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 286,63 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати пов’язані з інфляцією в сумі 173,17 грн. та 3% річних в розмірі 25,02 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 286,63 грн. суд погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 173,17 грн. та з розрахунком 3% річних у розмірі 25,02 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 511,37 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 511,37 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Вілена" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 12; код ЄДРПОУ 21502295) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь дочірнього підприємства "С.К.-Трейд Групп" товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" (90454, Закарпатська обл., Хустський р-н, смт. Вишково, вул. Шаянська, 51 А, код ЄДРПОУ 32303872) основний борг в сумі 286 (двісті вісімдесят шість)грн. 63коп., 3% річних в сумі 25 (двадцять п’ять) грн. 02 коп., індекс інфляції в сумі 173 (сто сімдесят три) грн. 17 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 29.07.2010