Рішення № 10612726, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/465-17/21726.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Карт Центр»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД-Транс»

Про стягнення 35324,55 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Олексюк В.В. (за дов.)

Від відповідача           Бойко Н.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КТД-ТРАНС»про стягнення 29275,00 грн. боргу, 3532,20 грн. пені, 4443,65 грн. інфляційних втрат та 873,70 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1488 від 21.04.2008 р..

Під час розгляду справи позивач зменшив суму основного боргу до 26475,00 грн. (у зв’язку з частковою сплатою), залишивши інші вимоги без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 р. у справі № 37/465 (суддя Гавриловська І.О.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 р. у справі № 37/465 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. скасовано, а справу № 37/465 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови господарського суду міста Києва справу № 37/465 передано на новий розгляд судді Удаловій О.Г.

          Ухвалою від 21.05.2010 р. справу було прийнято до провадження, присвоєно їй номер 37/465-17/217 та призначено судове засідання на 07.06.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. розгляд справи відкладався на 30.06.2010 р., у зв’язку з необхідністю направлення запиту до Святошинського РУГУ МВС України в місті Києві.

          У судове засідання 30.06.2010 р. представник відповідача не з’явився повторно, направивши чергове клопотання про відкладення розгляду справи.

          У зв’язку з неотриманням відповіді на судовий запит, суд відклав розгляд справи на 14.07.2010 р..

12.07.2010 р. на адресу суду надійшла відповідь за № 51/3986, відповідно до якої матеріали проведення перевірки за зверненням директора товариства з обмеженою відповідальністю «КТД-Транс»Суржикова В.Г. відносно неправомірних дій службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Карт Центр»було направлено до Луцького МВ УМВС України у Волинській області за територіальною підсудністю в порядку статті 97 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2010 р. розгляд справи відкладався на 26.07.2010 р., у зв’язку з необхідністю витребування згаданої вище інформації у Луцького МВ УМВС України у Волинській області.

У судовому засіданні 14.07.2010 р., за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21.04.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Карт Центр»(продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «КТД-Транс»(покупцем) укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС № 1488 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (п. 2.1) продавець зобов’язався передавати у власність покупця через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливно-мастильні матеріали (далі -ПММ), а покупець зобов’язався приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Договору продавець постачає покупцю ПММ частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС. При виконанні покупцем умов оплати ПММ згідно з умовами розділу 4 даного договору протягом 1 (одного) календарного дня продавцем вчиняються дії щодо поставки (відпуску) ПММ покупцю. Відпуск ПММ покупцю (довіреній особі) здійснюється на підставі пред’явленої пластикової смарт-карти оператору АЗС, шляхом заправки автотранспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.4. Договору накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується продавцем щодекадно (три рази в місяць). При цьому відпуск ПММ здійснюється на підставі акту приймання-передачі, який складається один раз на місяць.

Відповідно до пункту 3.5. Договору приймання-передача ПММ по кількості здійснюється на терміналі АЗС згідно з кількісними показниками чека, після чого претензії по кількості ПММ продавцем не приймаються.

Згідно з пунктом 5.1.3. Договору при вибірці ПММ сторони підписують акт приймання-передачі, яким підтверджується факт передачі ПММ у власність покупця.

Відповідно до пункту 4.4. Договору продавець відпускає покупцю ПММ з відтермінуванням їх оплати протягом 20 календарних днів на суму, що перевищує 70% вартості ПММ вибраних покупцем попередньому місяці, але не більше ніж 55000,00грн.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач передав, а відповідач прийняв ПММ на загальну суму 119816, 05 грн., а саме: 16 квітня 2008 року на суму 280,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі за період з 16 по 25 квітня 2008 року та видатковою накладною № ОКЦ0038425 від 16 квітня 2008 року; 21 квітня 2008 року на суму 9802,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0037360 від 21.04.2008 р., та актом приймання-передачі за період з 21 по 30 квітня 2008 року; 01 травня 2008 року на суму 13301,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0041195 від 01.05.2008 р. та актом приймання-передачі за період з 01 по 10 травня 2008 року, а також на суму 8192,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0041196 від 01.05.2008 р., та актом приймання-передачі за період з 01 по 10 травня 2008 року; 11 травня 2008 року на суму 16683,81 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0042509 від 11.05.2008 р., та актом приймання-передачі за період з 11 по 20 травня 2008 року та на суму 2086,83 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0042510 від 11.05.2008 р., та актом приймання-передачі за період з 11 по 20 травня 2008 року; 21 травня 2008 року на суму 21225,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0045761 від 21.05.2008 р., та актом приймання-передачі за період з 21 по 31 травня 2008 року та на суму 3185,97 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0045762 від 21.05.2008 р. та актом приймання-передачі за період з 21 по 31 травня 2008 року; 01 червня 2008 року на суму 16044,29 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0049773 від 01.06.2008 р., та актом приймання-передачі за період з 01 по 10 червня 2008 року; 11 червня 2008 року, на суму 20281,02 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0053129 від 11.06.2008 р., та актом приймання-передачі за період з 11 по 20 червня 2008 року; 21 червня 2008 року на суму 8733,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОКЦ0056615 від 21.06.2008р. та актом приймання-передачі за період з 21 по 30 червня 2008 року.

Як встановлено судом, акти приймання-передачі нафтопродуктів підписані повноважними представниками позивача та відповідача по справі з прикладенням круглих печаток останніх.

Відповідач здійснив оплату за відпущені ПММ частково в сумі 93341,05 грн., що підтверджується банківськими виписками, наліченим чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, після чого залишилась заборгованість в сумі 26475,00 грн.

Між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2008 р. по 17.11.2008 р., підписаний повноважними представниками позивача та відповідача з прикладенням круглих печаток останніх, з якого вбачається, що станом на 17.11.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем за відпущені ПММ становить 30875,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечуючи проти позову, відповідач не визнав отримання паливно-мастильних матеріалів на зазначену позивачем суму та вказав, що ним було встановлено значні розбіжності в сумах, які виставлялися продавцем до оплати за рахунками у порівнянні з чеками, які здавали водії відповідача, у зв’язку з чим відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням надати чеки, які містять підписи його водіїв і за якими відповідачі отримували ПММ від позивача.

Враховуючи наведене, відповідач звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою від 18.09.2009 р. № 42 про проведення перевірки дій службових осіб ТОВ «Ойл Карт Центр», за результатами якої Святошинське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві встановило, що на АЗС ПММ за картою 276303439 АА3439СР на суму 4109, 00 грн., за картою 276303440 39444КА на суму 3025, 00 грн., за картою 276303441 АІ7684АХ на суму 2608, 00 грн., за картою 276303442 АА3511ТС на суму 2708, 00 грн., за картою 276303443 АІ7685АХ на суму 2913, 00 грн., за картою 276303444 АА3510ТС на суму 4 073, 32 грн. автомобілі ТОВ «КТД-Транс»не отримували.

З метою з’ясування того, яке рішення прийнято за результатами перевірки, проведеної Святошинським РУГУ МВС України в місті Києві за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КТД-Транс»від 18.09.2009 р. № 42 (відмовлено у порушенні кримінальної справи чи порушено кримінальну справу, на якій стадії знаходиться розслідування кримінальної справи, у випадку її порушення) судом направлено запит до Святошинського РУГУ МВС України в місті Києві.

12.07.2010 р. на адресу суду надійшла відповідь на судовий запит та повідомлено суд про те, що матеріали проведення перевірки за зверненням директора товариства з обмеженою відповідальністю «КТД - Транс»Суржикова В.Г. відносно неправомірних дій службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Карт Центр»було направлено до Луцького МВ УМВС України у Волинській області за територіальною підсудністю в порядку статті 97 ГПК України.

Під час судового розгляду позивач надав суду відповідь на судовий запит Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 23.07.2010 р. вих. № 7963, в якому зазначено, що працівниками СДСБЕЗ Луцького МВ УМВС у Волинській області проведено перевірку за зверненням директора ТОВ «КТД-Транс»Суржикова В.Г. щодо неправомірних дій службових осіб ТОВ «Ойл Карт Центр», за результатами якої фактів порушень чинного законодавства, відповідальність за які передбачені КК України в діях службових осіб ТОВ «Ойл Карт Центр»не встановлено та в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі пункту 2 частини 6 КПК України, за відсутністю складу злочину, про що винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.07.2010 р..

Посилання відповідача на те, що надані позивачем видаткові накладні та виписані на їх підставі акти прийому-передачі нафтопродуктів не є належними та допустимими доказами відпуску позивачем відповідачу ПММ у зазначених в цих документах обсягах не приймаються судом з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорі, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Умовами укладеного сторонами Договору визначено, що накладна на відпуск матеріальних цінностей виписується подекадно ( три рази на місяць), відпуск ПММ здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який складається раз на місяць, приймання-передача ПММ здійснюється по кількості на терміналі АЗС згідно кількісних показників чека, після чого претензії по кількості не приймаються (пункту 3.4.,3.5. Договору), акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність (п. 5.1.3. Договору).

Як встановлено судом, акти приймання-передачі нафтопродуктів, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, складені відповідно до умов Договору, підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками останніх, що підтверджує факт отримання відповідачем ПММ у зазначених в актах обсягах.

Згідно з пунктом 5.2.4 Договору у випадку виявлення відповідачем розбіжностей між операціями, вказаними у звіті і фактично проведеними (дані відповідача), то не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідач повинен письмово проінформувати про це позивача.

Однак, суд враховує те, що матеріли справи не містять доказу звернення відповідача до позивача з приводу виявлених розбіжностей по кількості отриманих ПММ, про наявність яких відповідно до умов Договору відповідач повинен проінформувати позивача не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано чеків з підписами водіїв-відповідача, які б містили кількісні показники отриманих паливно-мастильних матеріалів, що свідчить про відсутність доказів того, що водії отримували відповідні паливно-мастильні матеріали, не приймаються судом, оскільки відповідно до умов Договору сторони погодили порядок прийняття претензій щодо кількості, правила користування старт-картами та порядок дій відповідача у випадку крадіжки, знищення старт-карт. Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують звернення до позивача з претензіями щодо кількості та вимогами заблокувати старт карти, у зв’язку з їх втратою, крадіжкою, знищенням чи пошкодженням.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що факт отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 26475,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, він на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, що за перевіреним судом розрахунком становить 4443,65 грн., а також три проценти річних, розмір яких за перевіреним судом розрахунком становить 873,70 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов пункту 4.4. Договору, покупець зобов’язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт, приписи статті 232 Господарського кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, тому з нього на підставі пункту 8.3 Договору підлягає стягненню пеня в сумі 3532,20 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 р. № 627 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом господарських справ, складає 118,00 грн.

Отже, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення, який позивач мав сплатити при зверненні до суду з даною позовною заявою, становить 118,00 грн.

Проте, позивачем було сплачено 315,00 грн. (платіжне доручення № 139 від 15.07.2009 р.) що становить суму більшу, ніж мала бути сплачена на 197,00 грн. (315-197).

Частиною 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України передбачено, що повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

За таких обставин, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн. поверненню з Державного бюджету України не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КТД-Транс» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 30, рахунок 26007300003244 у ВАТ «Фінексбанк», МФО 380311, код 30405162) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Карт Центр»(43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, рахунок 260050005201 у ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень», м. Київ, МФО 380281, код 33170464) 26475,00 грн. основного боргу, 4443,65 грн. інфляційних збитків, 873,70 грн. трьох процентів річних, 3532,20 грн. пені, 353,25 грн. витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова