Рішення № 10612423, 27.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/28727.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр»

до Дочірнього підприємства «Продмережа»

про стягнення 225241,07 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Бєлан М.Ф. –дов. б/н від 05.01.2010 р.

від відповідача Бондаренко О.В. – дов. б/н від 05.01.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр»(надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Продмережа" (надалі - Відповідач) заборгованості за договором № 403 (504) від 01.01.2009 року в сумі 216824,25 грн., пені в сумі 7342,46 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1074,36 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач мотивує наявністю простроченого грошового зобов’язання за договором поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.20010 року порушено провадження у справі №13/287 та призначено її розгляд на 30.06.2010 року.

В судовому засіданні 30.06.10 Позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив, зазначаючи про відсутність договору поставки з Позивачем, а отже і боргу.

30.06.2010 в судовому засіданні представник Позивача надав суду копії наступних документів: лист про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу справи зі спору між сторонами цієї справи про той же предмет і з тих же підстав; Довідки про відкриття у банку поточних рахунків Товариства; Акт звірки взаєморозрахунків та клопотання про відкладення судового засідання в зв’язку з наміром сторін врегулювання спору мирним шляхом.

Також у судовому засіданні представник Позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та долучені до неї копії банківських виписок. В даній заяві представник Позивача просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 74176,86 грн., у зв’язку з тим, що Відповідачем було перераховано грошові кошти на поточний рахунок Позивача на загальну суму 142647,39 грн.

За клопотанням представника Позивача, судове засідання було перенесено на 14.07.2010 року.

В судовому засіданні представником Відповідача було надано Відзив на позов, в якому Відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх необґрунтованістю.

В судовому засіданні 27.07.2010 року представник Позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та долучені до неї копії виписок банку. В цій заяві Позивач просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Відповідача 45818,53 грн., у зв’язку з тим, що Відповідачем було перераховано грошові кошти на поточний рахунок Позивача на загальну суму 28358,33 грн.

Також, на виконання вимог суду, представник Позивача в судовому засіданні надав такі документи: копії податкових декларацій з відмітками податкових органів щодо отримання ТМЦ за накладними в межах договору № 403, письмові пояснення з доданими до них копіями Генеральних довіреностей виданими Відповідачем зі зразками підписів і штампів та письмові Заперечення на відзив Відповідача.

27.07.2010 року в судовому засіданні представник Відповідача надав письмові пояснення та доповнення до відзиву.

Положення ст.28 ГПК України не обмежують коло осіб , які можуть представляти сторону в судовому процесі.

Перед початком розгляду справи по суті представника Позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені Позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр»(надалі - Позивач) та Дочірнім підприємством «Продмережа»(надалі - Відповідач) було укладено договір № 403 (504) від 01.01.2009 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставити товар у відповідності з замовленням, а Відповідач прийняти товар і сплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній.

На виконання умов договору № 403 (504) від 01.01.2009 року у період з 13.07.2009 року по 17.03.2010 року Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 1096031,58 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Згідно п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з введення бухгалтерського обліку.

Право представників відповідача отримувати товар визначене генеральними довіреністями (вих №119/Г від 09.01.09, №127 від 01.01.09, №81 від 02.01.09, №053/Г від 02.01.09, №137 від 3.01.09, №Д1135 від 05.06.09№136 від 10.06.09, №72 від 06.08.09, №25 від 01.01.09, №10 від 03.01.09) з примірниками відбитків штампів, оформленів і видані відповідно до положень п.13 Інстркуції.

Зазначені товарно-транспортні накладні підписані та скріплені печатками Відповідача.

Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар на загальну суму 853870, 90 грн.

Згідно накладних на повернення, Позивачу було повернуто Відповідачем товар на суму 1859, 82 грн.

В ході розгляду справи Відповідач заперечив поставку та існування договору № 504, на який є посилання у накладних, а отже і борг. Як підтверджують матеріали справи та пояснення Позивача, договір № 403, укладений між сторонами і договір № 504 є одним і тим же договором, однак № 504 є внутрішнім номером Позивача. Оскільки, як встановлено судом, договір № 504 сторонами не укладався, суд дійшов висновку, що сторони, поставляючи і приймаючи товар за накладними, виконували договір № 403.

Згідно п.1.1 Договору про надання послуг № ВЗ403 (505) від 01.01.2009, укладеного між Позивачем та Відповідачем, Відповідачем було надано Позивачу інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги стосовно товару, поставленого Позивачем згідно Договору № 403 від 01.01.2009 року (надалі –Договір послуг), на суму 23476,61 грн. Оплата за наді послуги, згідно п. 3.1 Договору послуг, здійснюється шляхом проведення зарахування зустрічних вимог на суму заборгованості за поставлений товар за Договором постачання, що підтверджується Актами приймання –передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 7.4 Договору № 403 (504) від 01.01.2009 року, Відповідач зобов’язався оплатити прийнятий товар з відстрочкою платежу 45 днів з моменту приймання –передачі товару та підписання накладної про прийняття товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Позивача. При цьому сторони домовилися про те, що Відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 грн. з кожного магазину.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію на час подання позову складає 216824,25 грн.

В ході розгляду справи Позивачем було зменшено розмір позовних вимог, згідно заяв про уточнення позовних вимог від 30.06.2010 та 27.07.2010, у зв’язку з перерахуванням Відповідачем грошових коштів на поточний рахунок Позивача на загальну суму 171005,72 грн.

Відповідач не повідомив суд і не надав інформації щодо неналежного виконання, чи взагалі невиконання Договору про надання послуг № ВЗ403 від 01.01.2009 року.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 45 818,53 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної поставки або недопоставки Товарів, передбачених кожним Замовленням,

У відповідності до п. 8.11 Договору та Протоколу розбіжностей до цього договору від 01.01.2010 року в разі затримки Покупцем оплати за отриманий Товар, згідно п. 7.4, він зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен прострочення.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 8.11 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати поставленого Товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача становить 7342,46 грн., визначена виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням дати виникнення зобов’язання щодо оплати суми боргу, та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком розміру 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1074,36 грн., наданими Позивачем, і вважає його обґрунтованим.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр» до Дочірнього підприємства «Продмережа»підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про відсутність доказів - первісної бухгалтерської документації на виконання договору, спростовані в ході розгляду справи матеріалами, які в ній містяться.

Заперечення відповідача на нестання строку оплати не грунтуються на приписах ст.530 ЦК україни та положенях п.7.4 договору.

Відсутність актів звірки визначених п.7.7 договору спростована наданням таких актів , підписаних сторонами.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 2252,41 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повінстю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Продмережа" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 10/8, корпус 3, код ЄДРПОУ 30929444) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-центр»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, буд.8, код ЄДРПОУ 36263797) 45818,53 грн. основного боргу; 7342,46 грн. пені, 1074,36 грн. три проценти річних, 542,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                 І.Д. Курдельчук