Ухвала суду № 106120046, 07.09.2022, Франківський районний суд м. Львова

465/4449/22

2/465/3113/22

У Х В А Л А

про направлення справи за підсудністю

07.09.2022 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівська міська рада про стягнення грошових коштів.

Розглянувши надані матеріали, прихожу до висновку про необхідність передання справи за підсудністю, виходячи з наступного.

У статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Слід також врахувати, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

Положеннями статті 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ.

Так,відповіднодо частинидругої статті27ЦПК Українипозови доюридичних осібпред`являютьсяв судза їхніммісцезнаходженням згідноз Єдинимдержавним реєстромюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань.

Частиною першою статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Статтею 187 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до ч.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів, щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

У п.37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Відповідно до ч. 16 ст.28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або, якщо це місце невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України (ст.ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1241 ЦК України).

Таким чином, право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільним від предмету спадкування (спадкової маси, спадкового майна). Таким же конкретним є і питання визнання заповіту недійсним, оскільки, його кінцевими метою і результатом є реалізація (захист) права спадкоємців за законом на спадкування певного майна (частки в ньому), а відтак, набуття в порядку спадкування у власність майна чи унеможливлення такого.

Крім того, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.42 Постанови № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Так, у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 646/8916/17 КЦС ВС зазначив про те, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021 року, виключна підсудність стосується в цілому всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третійстатті 30 ГПК Українинеобхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, кінцевою метою встановлення факту, що має юридичне значення, є отримання у спадщину позивачкою нерухомого майна у вигляді половини 7/12 частки квартиру АДРЕСА_1

Оскільки до складу спадщини входять майнові права спадкодавця на половину 7/12 частки квартиру АДРЕСА_1 , яка розташована на території Сихівського району м.Львова, тому на спори, що виникають з приводу вказаного майна, розповсюджується правило виключної підсудності.

Враховуючи наведене, а також з огляду на те, що спір безпосередньо стосується прав та обов`язків, пов`язаних з нерухомим майном, оскільки задоволення позовних вимог і встановлення відповідних юридичних фактів потрібно позивачу для отримання свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, яка розташована на території Сихівського району м.Львова, то вказаний позов необхідно пред`являти за місцезнаходженням такого майна у відповідності до ст. 30 ЦПК України.

Отже, у даному випадку позивач звернулась до суду із заявою про встановлення факту, який має юридичне значення для спадкування вищевказаної нерухомості, тому підлягають застосовуванню правила виключної підсудності, передбачені ч.1 ст.30 ЦПК України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З таких обставин, приходжу до висновку про необхідність направлення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Львівська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за підсудністю на розгляд Сихівського районного суду м.Львова.

За нормами ч.3 ст.31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скаргине пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 28, 31,187, 260, 261,354ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Львівська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини передати за підсудністю на розгляд Сихівського районного суду м.Львова.

Роз`яснити учасникам справи, що передача справи з одного суду до іншого, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складанні повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мартинишин М.О.