Рішення № 10611964, 29.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 червня 2010 р.           Справа 7/92-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Воєвода-2000", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт", м. Вінниця

про стягнення 71 792,40 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Шваб О.А. - довіреність б/н від 18.06.2010 року, паспорт серії ВМ № 618598 виданий 23.09.1998 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "Воєвода-2000" заявлено позов до ТОВ "Алко-Стандарт" про стягнення 71792,40 грн., з яких 63538,00 грн. боргу за надання послуг по здійсненню заходів безпеки та пропускного режиму, 3968,87 грн. пені, 2629,94 грн. індексу інфляції та 711,12 грн. 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 05/03/09 від 05.03.2009 року.

Ухвалою від 21.05.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/92-10 та призначено до розгляду на 23.06.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребуваних документів не надав.

Позивачем також не було надано у повному обсязі усіх витребуваних документів у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.06.2010 року та 29.06.2010 року.

При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями № 20024318 та № 20021831 з яких вбачається, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 08.06.2010 року та 01.06.2010 року відповідно.

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В позовній заяві та доданих до неї документах зазначено юридичну та поштову адреси відповідача - вул. Космонавтів, 67, кв. 81, м. Вінниця, 21027 та вул. Київська, 55, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100.

При цьому згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10.06.2010 року № 21-10/3364 місцезнаходженням ТОВ "Алко-Стандарт" є вул.Космонавтів, 67, кв. 81, м. Вінниця, 21027, за якою і надсилалась ухвала про порушення провадження у справі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 21.05.2010 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.03.2009 року між ТОВ "Алко-Стандарт" (Замовник) та ТОВ "Воєвода-2000" (Виконавець) було укладено договір № 05/03/09 на надання послуг по здійсненню заходів безпеки та пропускного режиму (а.с. 8-10, т.1).

За умовами укладеного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по здійсненню заходів безпеки та пропускного режиму на території, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м.Жмеринка, вул. Київська, 55 (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець взяв на себе зобов'язання виставити 1 цілодобовий пост охорони за вказаною в п. 1.1 Договору адресою в робочі, вихідні та святкові дні у належному екіпіруванні, забезпечити цілісність та контрольно-пропускний режим на об'єкті Замовника у встановленому законом порядку сприяти замовнику в підтримці суспільного порядку на території зазначеній в п. 1.1, та здійснювати інші заходи щодо виконання своїх зобов'язань перед Замовником.

В свою чергу розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених Виконавцем та Замовником у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток № 3 до договору) (п. 3.1 Договору).

Оплата послуг Виконавця здійснюється два рази на місяць (з 01 по 05 та з 15 до кінця місяця), згідно п. 3.1 та Акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок Виконавця, не пізніше 3-х банківських днів після підписання зазначеного акту (п. 3.2 Договору).

При цьому Замовник зобов'язаний на протязі трьох днів з моменту отримання акту підписати його та направити (вручити) виконавцю, або в той же термін направити (вручити) виконавцю мотивовану відмову в підписанні акту (п. 3.3 Договору).

В разі неотримання Виконавцем Акту або мотивованої відмови в підписанні Акту в термін вказаний в п.3.3 Договору, Акт вважається підписаним Замовником, роботи прийняті ним (п. 3.4 Договору).

Також між сторонами було підписано передбачений п. 3.1 Договору протокол погодження договірної ціни відповідно до якого загальна вартість послуг з охорони за один цілодобовий пост охорони становить 6480,00 грн. (а.с. 14, т.1).

Також в день підписання договору між сторонами підписано акт встановлення постів охорони на об'єкті відповідача відповідно до якого виконавець вступає до виконання своїх обов'язків з 09:00 години 09.03.2009 року.

01.04.2010 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 про припинення дії договору про надання охоронних послуг № 05/03/09 від 05.03.2010 року відповідно до п. 2 якої сторони встановили, що вищезгаданий договір припиняє свою дію 01.04.2010 року.

Того ж дня підписано акт зняття постав охорони на об'єкті ТОВ "Алко-Стандарт".

Однак позивач вказує, що свої зобов'язання за договором відповідач виконав неналежним чином та не сплатив 63538,00 грн. за отримані послуги.

При цьому судом встановлено, що за час дії договору позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 144882,00 грн., що підтверджується наданими позивачем обопільно підписаними актами здачі-прийняття робіт за період з травня 2009 року до березня 2010 року включно.

Відповідач в свою чергу сплатив за отримані послуги загалом 81344,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Починаючи з 16.06.2009 року відповідач припинив проводити розрахунки за отримані послуги.

При цьому позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості, що вбачається з листів наявних в матеріалах справи (а.с. 15-26 т. 1).

Відповідач в свою чергу надав цілий ряд гарантійних листів, в яких по суті визнавав борг та гарантував погасити його (а.с. 37-41, т.1).

Однак борг залишився непогашеним у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись з позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, позивач 07.07.2009 року звертався до відповідача з претензією про оплату вартості отриманих послуг.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 63538,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3968,87 грн. пені за період із жовтня 2009 року по березень 2010 року включно, 2629,94 грн. інфляційних втрат за період з липня 2009 року по березень 2010 року та 711,12 грн. процентів за період із липня 2009 року по квітень 2010 року включно за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежів, зазначених у п. 3.1 даного Договору Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

При цьому позивачем враховано вимоги ст.3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та процентів є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та договору.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних та процентів судом виявлено цілий ряд помилок.

Зокрема при перевірці правильності нарахування пені встановлено, що позивачем проводилось нарахування пені на заборгованість, яка включала в себе заборгованість попередніх періодів, а не починаючи з жовтня 2009 року.

Так, в жовтні 2009 року позивачем проведено нарахування на суму боргу в розмірі 23200,00 грн., в яку включено заборгованість із минулих періодів (червень-вересень 2009 року).

Вказана методика розрахунку призводить до неправильного визначення суми пені, оскільки при ній порушуються приписи ч.6 ст.232 ГК України.

Стосовно показників індексу інфляції та 3 % річних судом також виявлено помилки, які полягають в допущених позивачем математичних обрахунках.

В результаті проведеного перерахунку судом отримано наступні показними: 2303,92 грн. пені, 2429,05 грн. інфляційних та 707,73 грн. 3% річних.

Оскільки судом отримано менші значення пені, ніж заявив позивач в позовній заяві саме у вказаних вище розмірах задовольняються позовні вимоги.

В решті позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд відмовляє в задоволенні, як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, процентів, інфляційних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням часткової відмови в стягненні пені, інфляційних та 3% річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 29.06.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт", вул. Космонавтів, 67, кв. 81, м. Вінниця, 21027 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34700886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Воєвода-2000", вул. І.Лепсе, 6, м. Київ, 03124 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33234465) - 63538 грн. 00 коп. основного боргу, 2303 грн. 92 коп. пені, 707 грн. 73 коп. 3% річних, 2429 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 689 грн. 79 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 229 грн. 77 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 липня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - буд. І. Лепсе, 6, м. Київ, 03124

3 - відповідачу - вул. Космонавтів, 67, кв. 81, м. Вінниця, 21027

4 - відповідачу - вул. Київська, 55, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100