Рішення № 10611949, 28.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

28.07.2010Справа №2-30/3029-2010 За позовом Приватного підприємства «Юридична фірма «Юріс фактум» (ЄДРПОУ 36646538), м. Сімферополь, вул. Севастопольська/Чехова, 14/2 (м. Сімферополь, вул. Обская, 5, кв. 82).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра Паркету» (ЄДРПОУ 35737456), м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 9\91, кв. 35 (м. Сімферополь, вул. Самокиша, 2-А).

Про стягнення 9500,00 грн. та розірвання договору послуг

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Гришанков К.В., представник за довіреністю №45 від 01.07.2010р., у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Приватне підприємство «Юридична фірма «ЮРІС ФАКТУМ», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 36646538) звернулося до господарського суду АРК з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра Паркету» (ЄДРПОУ 35737456), м. Сімферополь про стягнення 9500,00 грн. заборгованості за договорами б\н про надання послуг від 25.02.2010р. та розірвання договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єра Паркету» не виконало належним чином свої обов’язки за договором №б/н від 25.02.2010р. про надання юридичних послуг (№1) та договір №б/н від 25.02.2010р. про надання юридичних послуг (№2) щодо їх оплати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 9500,00грн. Також позивач просить розірвати договір послуг б/н від 25.02.2010р. (№1) у зв’язку з суттєвими порушеннями відповідачем його умов, а саме не здійсненням оплати наданих послуг.

Відповідач письмового відзиву не надав, проте у судовому засіданні 12.07.2010р. усно проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що договір передбачає надання фактичних послуг. Що стосується договору про надання послуг щодо складання договорів (№ 2), пояснив, що скеровані на його адресу договори не одержував, оскільки знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул. Самокіша, буд. 5 – А, а ні вул. Самокіша, буд. 2 – А, як вказує позивач. Оскільки акт прийому виконаний робіт відповідачем не підписаний, відповідач надання таких послуг не визнає.

В день судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на ст. 77 ГПК України.

Однак суд відхиляє вказане клопотання та залишає його без задоволення з наступного.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

По ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У попередніх судових засіданнях судом були досліджені усі документи, на які посилалися представники сторін, оригінали оглянуті в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії залучені в матеріали справи. Інших доказів чи пояснень не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що суд не викликає конкретного представника відповідача, а будь-якого повноважного представника підприємства. (ст. 28 ГПК України).

Участь в судовому засіданні представників на підставі ст. 22 ГПК України це право сторони. Представник відповідача своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача по наявним матеріалам у справі яких достатньо для розгляду справи по суті.

Судовий процес фіксувався технічними засобами.

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представника позивача та відповідача, суд –

в с т а н о в и в:

25 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єра Паркету» (замовник) та Приватним підприємством «Юридична фірма «Юріс фактум» (виконавець) був укладений договір б/н про надання юридичних послуг (далі – договір №1) (а.с. 17-19).

Відповідно до п. 1.1 договору № 1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов’язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату наступні послуги: послуги, пов’язані з повним юридичним супроводом діяльності замовника, а замовник зобов’язується оплачувати надані послуги.

Розділом 3 договору № 1 визначений порядок оплати наданих послуг, так п. 3.1 встановлено, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 2500,00грн. на місяць шляхом безготівкового переказу на рахунок виконавця або готівкового розрахунку через касу підприємства з 25 по 30 (31) число поточного календарного місяця.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 10 робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.2 договору № 1).

Пунктами 6.1 та 6.2 договору № 1 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 25.02.2011р.

25 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єра Пакету» (замовник) та Приватним підприємством «Юридична фірма «ЮРІС ФАКТУМ» (виконавець) був укладений договір б/н про надання юридичних послуг (далі – договір №2) (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.1 договору № 2 замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов’язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату послуги, пов’язані з підготовкою протягом 21 дня з моменту підписання договору проектів наступних договорів: договір купівлі-продажу товару; договір на виконання робіт; договір на імпорт товару; договір на експорт товару; договір на зберігання виставочних зразків; договір про співробітництво; договір на відповідь зберігання товару; договір про оренду приміщення.

Оплата послуг визначена у розділі 4 договору № 2, зокрема п. 4.1 договору встановлено, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 2000,00грн. передплату в строк до 2 березня 2010 року шляхом безготівкового переказу на рахунок виконавця або готівкового розрахунку через касу підприємства та 2000,00грн. у п’ятиденний строк з дня підписання акту виконаних робіт.

Згідно п. 3.2 розділу 4 договору № 2 здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом двох робочих днів після фактичного надання послуг.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору № 2 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується за шість місяців з дня укладення.

Позивач зазначає, що свої обов’язки за договором б/н від 25.02.2010р. (№1) виконував належним чином – складав проекти документів, передбачених п. 2.1 договору та надавав інші послуги відповідно до договору, але оплату від відповідача так і не отримав.

Щодо другого договору б/н від 25.02.2010р. (№2) про надання юридичних послуг, позивач пояснив, що обов’язки, взяті на себе Приватним підприємством «Юридична фірма «Юріс фактум» виконав у повному обсязі, проте замовник так і не розрахувався з ним.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так позивачем за договором б/н про надання юридичних послуг від 25.02.2010р. (№1) до стягнення було заявлено 7500,0грн. з розрахунку за 3 місяці, оскільки умови договору позивач надав в повному обсязі належним чином.

На підтвердження своїх тверджень позивач посилається на акт виконаних робіт до договору б/н про надання юридичних послуг від 25.02.2010р. (№1), відповідно до якого за період з 25.02.2010р. по 25.04.2010р. позивачем були розроблені проекти документів, передбачені договором та надані інші послуги в інтересах замовника (а.с. 20). Акт виконаних робіт підписано сторонами без зауважень.

За тертій місяць квітень – травень 2010 р. позивачем виставлено до сплати суму боргу 2500,0 грн. з посиланням на те, що за договором про надання юридичних послуг позивач надає відповідачу послугу по замовленню. Оскільки замовлення від відповідача не надходили, юридичні послуги все одно вважаються наданими.

Однак суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки договором № 1 в розділі 3 сторонами обумовлено, що замовник виплачує виконавцю плату за надання послуг, надання послуг підтверджується обов’язковим підписанням акту виконаних робот, що є підтвердженням надання фактичних послуг.

Суд вважає, що оплаті підлягають фактично надані послуги, здавання та прийняття яких підтверджується шляхом підписання актів прийняття виконаних робот. Такий акт підписаний сторонами за два місяця – за 25.02 – 25.04.2010 р.

Отже відповідач повинен був сплатити позивачу за надані послуги за договором № 1 – 5000,0 грн.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем 17.03.2010 р. було сплачено за договором від 25.02.2010 р. 2000,0 грн. (а.с. 39, 43).

На думку позивача 17.03.2010р. відповідачем було сплачено передоплату 2000,0 грн. за договором № 2 пропорційно прийнятим послугам Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єра Паркету», які фактично були надані.

Однак суд не може погодитися з такими твердженнями позивача, оскільки пунктом п. 4.1 договору № 2 передбачено, що передоплата сплачується замовником в строк до 02.03.2010 р., проте фактично сплачена сума 17.03.2010 р. після зазначеної дати, тому вона не може вважатися передплатою по договору № 2.

Як слідує з наданих платіжних документів, призначення платежу вказано «по договору б/н від 25.02.2010 р.»

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Порядок розрахунків, передбачений сторонами є суттєвими умовами договору і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Інших доказів, що 17.03.2010 р. відповідач сплатив передоплату по договору № 2 в матеріали справи не надано.

Натомість, які свідчать матеріали справи, в цей період виконувалися умови договору №1, на підтвердження чого в матеріалах справи є підписаний сторонами акт виконаних робот.

Отже суд дійшов висновку, що сплата надійшла по договору № 1.

Оскільки матеріалами справи підтверджується надання послуг по договору № 1 за 2 (два) місяця на суму 5000,0 грн., матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем 2000,0 грн., не сплаченою залишилася заборгованість по договору № 1 в сумі 3000,0 грн.

Вказана сума підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованою і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується стягнення заборгованості по договору № 2 , то в цій частині позов не підлягає задоволенню з наступного.

Позивач посилається на те, що умови договору № 2 ним виконані належним чином: складені проекти договорів, передбачені п. 1.1, скеровані на адресу відповідача: м. Сімферополь, вул. Самокіша, 2-А, на підтвердження чого позивач надав в матеріали справи опис відправлення цінного листа (а.с. 22).

Проте, відповідач з цими доводами позивача не погоджується. Усно посилався на те, що проекти договорів не отримував, оскільки адреса, яка зазначена в опису поштового відправлення є невірною. Фактична адреса підприємства відповідача – м . Сімферополь, вул. Самокіша, буд. 5-А. Однак документів на підтвердження вказаних обставин не надано.

При цьому суд зазначає, що в матеріали справи представником відповідача надана довіреність від 21.06.2010 р., в якій на бланку адреса підприємства вказана: м. Сімферополь, вул. Самокіша, буд. 5-А, а за текстом довіреності значиться, що місцезнаходження підприємства: м. Сімферополь, вул. Семашко, 5-А.

Отже за якою фактичною адресою знаходиться відповідач не зрозуміло. Проте, в матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення господарського суду, яке було одержано повноважним представником відповідача ТОВ «Прем’єра Паркету» Новіковим. Кореспонденція судом скеровувалася за адресою: м. Сімферополь, вул.Самокіша, буд. 2-а, і одержана належним чином.

Інших доказів листування позивача з відповідачем під час виконання умов договорів в матеріали справи не надано.

Про доведення факту виконання договору № 2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач підтверджуючи виконання договору № 2 посилається на те, що скерував складені договори на адресу відповідача. Проте, пунктом 3.2. розділу 4 договору № 2 передбачено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом двох робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Як свідчать матеріали справи, акт виконаних робіт від 28.05.2010р. до договору № 2, відповідно до якого виконавцем були розроблені проекти договорів, відповідно до умов договору не підписаний (а.с. 21).

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра Паркету» зазначив, що договір № 2 не виконаний, акт не підписаний.

Оскільки п. 4.1 договору № 2 чітко визначено, що оплата наданих послух здійснюється з дня підписання акту виконаних робіт, то посилання позивача на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, зокрема оплати послуг, є безпідставними, тому що обставини, які б зумовили виникнення обов’язку відповідача здійснити оплату за надані послуги не існувало.

Вимоги позивача в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог Приватного підприємства «Юридична фірма «Юріс фактум» щодо розірвання договору б/н від 25.05.2010р. (договору №1, як вказано в прохальній частині позову), то вони не підлягають задоволенню з наступного.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так позивачем не було доведено саме порушення договору та чого саме він позбавляється, на що розраховував при укладені цього договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Втім, пропозиції щодо розірвання договору Приватним підприємством «Юридична фірма «Юріс фактум» відповідачу направлено не було, що підтверджено в судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Пунктом 6.6 договору б/н про надання юридичних послуг від 25.02.2010р. (договір №1) зазначено, що якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ніяких додаткових угод між сторонами укладено не було.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині розірвання договору № 1 безпідставні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 29 липня 2010р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра Паркету», м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 9\91, кв. 35 (пошт. м. Сімферополь, вул. Самокиша, 2-А, ЄДРПОУ 35737456) на користь Приватного підприємства «Юридична фірма «ЮРІС ФАКТУМ», м. Сімферополь, вул. Севастопольська/Чехова, 14/2 (м. Сімферополь, вул. Обская, 5, кв. 82) (ЄДРПОУ 36646538) 3000,00грн. заборгованість за договором б/н від 25.02.2010р. (договір №1), 32,21 грн. державного мита та 74,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3.          В інший частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.