Рішення № 10610873, 02.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.10 Справа№ 25/109

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах Держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області (м.Львів)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Долина, Івано-Франківська область)

про :стягнення заборгованості в сумі 5 060,00 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від прокуратури:Сенів О.П.-прокурор Галицького району м.Львова

від позивача:Кравець О.І.-представник, довіреність від 21.04.2010 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах Держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Долина, Івано-Франківська область) про стягнення заборгованості в сумі 5 060,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.06.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.06.2010 року. Ухвалою від 25.06.2010 року розгляд справи відкладено до 02.07.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2010 року, про відкладення від 25.06.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2010 року, про відкладення від 25.06.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2010 року, про відкладення від 25.06.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується записом під №25 в реєстрі вихідної кореспонденції Господарського суду львівської області від 22.06.2010 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто в присутності представника позивача та прокурора за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 02.07.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою Галицького району м. Львова проведено перевірку щодо стану дотримання умов Договору від 28.12.2009р. № 1773 по охороні Ф-ОП ОСОБА_1 9надалі відповідач), що охороняється Стрийським МВДСО в м. Львові УДСО при ГУМВСУ у Львівській області.

На підставі листа відповідача від 25.12.09 вх.№1030 та наказу від 29.12.2009р. № 421 укладено Договір від 28.12.2009р. № 1773 на охорону Ф-ОП ОСОБА_1 Державною службою охорони при МВС України. Оплата за послуги «Охорони»здійснюється «Замовником», відповідно до п. 2 розділу 2 Договору.

Сторонами було підписано дислокацію і розрахунок (Додатки № 1,2 до Договорів) та протягом дії договору відповідачем проводилася часткова проплата за надані послуги.

Відповідач виконував свої обов'язки по оплаті наданих позивачем послуг неналежним чином і не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась загальна заборгованість в сумі 5 060,00 грн.

За період 2010 року відповідачем не було сплачено позивачу за надані послуги 5 060,00 грн., що, за твердженням позивача, підтверджується Актом звірки розрахунків та Актами прийому-передачі, які разом з претензією направлялись для підписання відповідачу, однак, не були повернуті.

Позивач виконував умови Договору добросовісно та в повному обсязі, в свою чергу, відповідач, на думку позивача, порушив взяті на себе зобов'язання і виконав умови Договору неналежним чином і не в повному обсязі, зокрема, не оплатив за надані послуги 5 060,00 грн.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний сплатити позивачу борг, згідно договору від 28.12.2009р. № 1773, в сумі 5 060,00 грн.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів правовідносин, яку вона закріпила у законах та інших нормативно-правових актах.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Крім того, позивачем подано суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.04.2010 року на суму 5 060,00 грн., що свідчить про факт визнання боргу відповідача перед позивачем.

Отже, загальна сума заборгованості, за підрахунками позивача, становить 5 060,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст.361 Закону України "Про прокуратуру", підставою для представлення прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою.

Згідно ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № З-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п.п. 2,3 Резолютивної частини): під поняттям "орган", уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади; під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави. Відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію", міліція України - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Статтею 7 Закону України "Про міліцію" встановлено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Підрозділи Державної служби охорони входять до складу МВС України, згідно статті 7 Закону України «Про міліцію», як підрозділ міліції охорони, а організаційна структура Державної служби охорони визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Державну службу охорони при МВС України (далі - Положення), яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" (зі змінами та доповненнями), визначені правові засади господарської діяльності підрозділів ДСО. Одним із основних завдань Державної служби охорони є розроблення та здійснення заходів реалізації єдиної на території України концепції охорони об'єктів усіх форм власності та громадян.

Відповідно до змісту пункту 9 Положення, підрозділи Державної служби охорони є органами управління, діяльність яких не має за мету одержання прибутку, а чистий прибуток по підсумках їх фінансово-господарської діяльності - спрямовується на вдосконалення службової діяльності цих підрозділів ДСО, матеріально-технічне та фінансово-господарське забезпечення служби, здійснення заходів соціального захисту їх працівників. Крім цього, виконуючи поставлені державою завдання по забезпеченню надійної охорони державних (та інших) об'єктів і безпеки громадян, підрозділи ДСО здійснюють свою господарську діяльність на засадах госпрозрахунку виключно на кошти, які надходять по укладених договорах і інших джерел фінансування не мають.

Враховуючи те, що Управління Державної служби охорони при МВС України в Львівській області (далі - позивач) існує на засадах самофінансування, невиконання суб'єктами господарювання своїх зобов'язань перед Управлінням ДСО перешкоджає нормальному функціонуванню цього підрозділу ДСО, чим завдається шкода інтересам держави.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Позивачем подано суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.04.2010 року на суму 5 060,00 грн., що свідчить про факт визнання боргу відповідача перед позивачем.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 5 060,00 грн.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах Держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Долина, Івано-Франківська область) про стягнення заборгованості в сумі 5 060,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (77503, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області (79019, м.Львів, вул.Липинського,44; ЗКПО 08596956, МФО 325570, р/р 26009511200 в ЛФ ВАТ “Укргазбанк”) 5 060 (п”ять тисяч шістдесят) грн. 00 коп. боргу.

3.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (77503, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя