Рішення № 10610869, 01.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.10                                                                                           Справа№ 25/106

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Миколаїв-Львівський Комбінат Будівельних Конструкцій” (м.Миколаїв)

до відповідача:Приватного підприємства “Пустомитиагробуд” (м.Пустомити)

про :стягнення заборгованості в розмірі 36 019,00 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Тиханський Р.М.-представник, довіреність від 04.03.2010 року

від відповідача:Духнич Д.І.-представник, довіреність від 24.06.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Миколаїв-Львівський Комбінат Будівельних Конструкцій” (м.Миколаїв) до Приватного підприємства “Пустомитиагробуд” (м.Пустомити) про стягнення заборгованості в сумі 36019,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.06.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.06.2010 року. Ухвалою від 24.06.2010 року розгляд справи відкладено до 01.07.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2010 року, про відкладення від 24.06.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2010 року, про відкладення від 24.06.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, в якому визнає позовні вимоги, явку повноважного представника забезпечив.

В судовому засіданні 24.06.2010 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позов, в якому визнає суму заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 01.07.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

11.11.2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Миколаїв-Львівський Комбінат Будівельних Конструкцій” (надалі –позивач) та Приватним підприємством “Пустомитиагробуд” (надалі –відповідач) укладено договір №18/11 купівлі-продажу.

Згідно п.1 договору, продавець продає, а покупець купує залізобетонні і бетонні вироби, а також інші будівельні матеріали (надалі –товар).

Відповідно до видаткових накладних відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 46 019,00 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідач не повністю виконав свої зобов”язання, заборгованість оплатив лише частково –в розмірі10 000,00 грн.

Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 36 019,00 грн.

25.05.2010 року на адресу відповідача позивачем направлено претензію №101 з вимогою провести розрахунок за одержавну продукцію на суму 36 019,00 грн.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без належного реагування.

В судовому засіданні 24.06.2010 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає наявність заборгованості перед позивачем.

На момент розгляду справи відповідач позовні вимоги визнав, однак, докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав суму заборгованості, наявність заборгованості перед позивачем у встановмленному чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів погашення заборгованості суду не надав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Миколаїв-Львівський Комбінат Будівельних Конструкцій” (м.Миколаїв) до Приватного підприємства “Пустомитиагробуд” (м.Пустомити) про стягнення заборгованості в сумі 36019,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №116 від 10.06.2010 року на суму 360,20 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №117 від 10.06.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “Пустомитиагробуд” (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Глинська,14; код ЄДРПОУ 33424921, р/р 26005085088001, МФО 325279, ВАТ “Індекс-Банк” м.Пустомити) на користь Відкритого акціонерного товариства “Миколаїв-Львівський Комбінат Будівельних Конструкцій” (81600, Львівська область, м.Миколаїв, Вапняно-Кар”єрна,6; р/р 26005877390601 в ЛФ АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 325774, код ЗКПО 01331041) – 36 019 (тридцять шість тисяч дев”ятнадцять) грн. 00 коп. боргу, 360 (триста шістдесят) грн. 19 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя