Рішення № 10610866, 27.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.10                                                                                           Справа№ 10/100

За позовом: ТзОВ „Крокус компані”, м.Київ

до відповідача: ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м.Пустомити

про стягнення 120243 грн. 60 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Коваль М.В. –довіреність від 01.01.2010 р. ;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа №10/100 за позовом ТзОВ „Крокус компані”, м.Київ до відповідача - ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м.Пустомити про стягнення 120243 грн. 60 коп.

Ухвалою суду від 12.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2010 р. Розгляд справи відкладено на 15.07.2010 р. та 27.07.2010 р. з підстав, викладених в ухвалах про відкладення розгляду справи.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримує відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.07.2010 р. У прохальній частині заяви Позивач просить стягнути з Відповідача 115733 грн. 73 коп. суми боргу з врахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат, 9189 грн. 96 коп. пені , 1280 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4748710.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних в справі матеріалах.

Судом встановлено:

04.11.2009р. між ТзОВ „Крокус Компані”, м.Київ (Позивач) та ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” , м.Пустомити (Відповідач) було укладено Договір поставки № 04/11/09-1 .

Відповідно до п.1.1 даного Договору, Продавець продає , а Покупець купує продукти харчування . Документи підписуються Сторонами в межах дійсного договору і є невід”ємною частиною останнього.

На виконання своїх договірних зобов”язань Позивач поставив Відповідачеві Товар на загальну суму 144048 грн. 62 коп. , що підтверджується видатковими накладними:

-          № РН-рн03166 від 04.11.2009 р.

-          № РН-рн03380 від 18.11.2009р..;

-          №РН-рн03623 від 04.12.2009р. ;

-          №РН-рн03644 від 08.12.2009р.;

-          №РН-рн 03792 від 16.12.2009р.;

-          №РН-рн03912 від 23.12.2009р.

Оплата Товару, згідно п. 3.2 Договору, здійснюється Покупцем на умовах оплати 14 календарних днів. Днем здійснення платежу вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару виконало частково, в результаті чого на момент звернення з позовом в суд заборгованість за поставлений товар склала 113169 грн. 62 коп.

26 лютого 2010 року між підприємствами був підписаний акт звірки , яким ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” підтвердило свою заборгованість перед ТзОВ „Крокус Компані” у розмірі 113169 грн. 62 коп. Належно завірена копію Акту звірки долучена до матеріалів справи.

У відповідності до ст.625 ЦК України ТзОВ „Крокус Компані” нарахувало до стягнення з Відповідача інфляційні втрати за період лютий 2010р. –червень 2010р. у розмірі 1172 грн. 12 коп. та три відсотки річних за період прострочки у розмірі 1391грн. 99 коп., а на підставі п.5.2 Договору нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з 26.02.2010р. по 26.07.2010р. на суму 9189 грн.96 коп.

Суд, заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК У країни).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору поставки №04/11/09-1 від 04.11.2009р. , в частині оплати за поставлений товар виконано частково. На день розгляду спору в суді сума основного боргу становить 113169 грн. 62 коп. і в силу вищенаведених норм закону та договірних умов правомірно підлягає для стягнення з Відповідача .

Частина 1 ст. 548 ЦК України встановлює , що виконання зобов’язання (основного зобов’язання ) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п.5.2 Договору , за порушення обов”язків по даному договору винна сторона виплачує другій стороні по даному договору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов”язань , за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 175 ЦК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України , учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку ціни позову, Позивачем нараховано пеню на підставі п.5.2 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у межах піврічного строку ( 26.02.2010р –26.07.2010р.), яка становить 9189 грн. 96 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в силу вищенаведених правових норм та договірних умов, існують усі підстави для стягнення з ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” 113169 грн. 62 коп. основного боргу, 9189 грн. 96 коп. пені, 1172 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 1391 грн. 99 коп. - три проценти річних.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідач не надав суду доказів проведення повного розрахунку з Позивачем згідно з Договором поставки №04/11/09-1 від 04.11.2009 р.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року із змінами та доповненнями , внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-ІІІ, ст. ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.11,509, 546, 548, 625,655 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” ( 81100, Львівська область, м.Пустомити , вул. Глинська, 56 код ЄДРПОУ 32060170 ) на користь ТзОВ „Крокус компані” (03138, м.Київ, вул. Гната Юри, 9 , кв. 414 код ЄДРПОУ 34998857) 113169 грн. 62 коп. основного боргу, 9189 грн. 96 коп. пені, 1172 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 1391 грн. 99 коп. - три проценти річних, 1280 грн. 00 коп. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя