Рішення № 10610864, 02.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.10                                                                                           Справа№ 25/117

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного підприємства “Центурія” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Рег.апт.база ДАНФАРМ” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 8 175,09 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Кротов В.Є.-представник, довіреність від 25.05.2010 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “Центурія” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рег.апт.база ДАНФАРМ” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 8 175,09 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.06.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.06.2010 року. Ухвалою від 29.06.2010 року розгляд справи відкладено до 02.07.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.06.2010 року, про відкладення від 29.06.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.07.2010 року за вх.№12596 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 6 383,17 грн., пеню в розмірі –652,48 грн., 3% річних в розмірі –130,11 грн., інфляційні нарахування в розмірі –371,02 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.06.2010 року, про відкладення від 29.06.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується записом під №30 в реєстрі вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області від 29.06.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представника позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 02.07.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до письмового договору №106/09 від 03.11.2008 року, укладеного між позивачем ПП "Центурія" (надалі - постачальник) та відповідачем ТзОВ “Рег.апт.база ДАНФАРМ” (надалі -покупець), останньому на умовах договору відпускались товари дитячого асортименту.

Згідно п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар дитячого асортименту.

Згідно п.3.1 договору, товар постачається партіями по ціні і в асортименті, кількості і строки, які визначаються сторонами в накладних, які виконують одночасно функцію специфікації на товар і є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.3.4. договору, покупець приймає товар по цінах, вказаних в накладній постачальника.

Згідно п.3.5 договору, датою поставки товару є дата приймання товару покупцем, згідно накладної.

Згідно п.5.2.2. договору, покупець повинен оплатити товар протягом 20 календарних днів з дати поставки товару, згідно накладних.

Згідно п.5.4. договору, у випадку порушення покупцем п.5.2.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню, що нараховується на повну суму недоїмки і складає подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Суму основного боргу покупець сплачує з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час протермінування, а також сплачує 3% річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно п.5.5 договору, при повторному порушенні термінів оплати, згідно п.5.2.2. договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми простроченого боргу.

Впродовж дії договору № 106/09 від 03 листопада 2008 р. відповідачу на підставі довіреностей, згідно розхідних накладних, зазначених в табл. № 1 , було відпущено товар на суму 22 133,17 грн.

В порядку розрахунку за отриманий товар з порушенням термінів, передбачених умовами договору, відповідачем був проведений частковий розрахунок шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача 22.05.2009 р., 10.06.2009 р., 30.06.2009 р., 21.07.2009 р., 04.08.2009 р., 28.09.2009 р., 25.11.2009 р. в сумах: 2 000,00 грн., 2 000,00 грн., 1 750,00 грн., 2 000,00 грн., 2 000,00 грн., 3 000,00 грн., 3 000,00 грн., відповідно, про що свідчать банківські виписки. Загалом оплачено 15 750,00 грн.

Таким чином, станом на 29.09.2009 р. (на дату останнього відпуску товару) заборгованість відповідача, за підрахунком позивача, склала: 22 133,17 грн .(відпущений товар) - 15 750,00 грн. (оплата) = 6383,17 грн. Дана заборгованість не погашена відповідачем на день подання позовної заяви.

07.04.20010 р. позивач направив відповідачу листа за № 6 з актами звірки та вимогою оплатити борг в сумі 6383,17 грн., про що свідчить поштове повідомлення про отримання відповідачем листа. Відповідач відповіді на отриманий лист не надав, свої боргові зобов'язання за договором не виконав.

Оскільки за своєю правовою природою договір № 106/09 від 03 листопада 2008 р. містить всі ознаки договору купівлі-продажу, то відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.і ст.662 ЦК України), відповідно, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару, або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

На виконання умов угоди позивач відпустив відповідачу товар що підтверджується видатковою накладною та підписом уповноваженої особи отримувача товару, що скріплена печаткою.відповідача.

Відповідно до п.1.1. договору, відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування, асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчить накладна, підписана позивачем та уповноваженим представником відповідача. Товар передано уповноваженій особі відповідача на підставі накладної. Товар прийнято відповідачем без застережень та зауважень. Таким чином, позивач вважає, що свої зобов'язання згідно умов договору виконав повністю Відповідач товар прийняв, претензій не пред'являв, однак оплату за отриманий товар провів частково, що підтверджується виписками з банку.

Згідно п.5.2.2. договору оплату за отриманий товар покупець здійснює протягом двадцяти календарних днів з дати поставки товару згідно накладних

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якою пов'язано його початок. В даному випадку моментом початку спливу строку, передбаченого п.5.2.2 договору є наступна дата після дати спливу двадцятиденного строку після отримання товару відповідачем по видаткових накладних підписаних уповноваженим представником відповідача.

Крім того, позивач має всі підстави для нарахування штрафних санкцій, передбачених п.5.5. договору в розмірі 10% від неоплаченої суми, оскільки, як вбачається з представлених суду в якості доказів документів (накладних та банківських виписок) відповідач впродовж дії договору неодноразово порушував зобов'язання щодо несвоєчасного проведення розрахунків за договором.

Відповідно до доданих до позовної заяви розрахунків (Додаток № 1), заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позовної заяви становить: Основний борг - 6383,17 гри. Пеня - 652,48 грн. 3% річних - 130,11 грн. Інфляційні - 371,02 грн. Штрафні санкції -638,31 грн.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 8 175,09 грн.

02.07.2010 року за вх.№12596 позивач подав уточнення позовних вимог, хгідно якого просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 6 383,17 грн., пеню в розмірі –652,48 грн., 3% річних в розмірі –130,11 грн., інфляційні нарахування в розмірі –371,02 грн., всього –7 536,78 грн.

На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “Центурія” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рег.апт.база ДАНФАРМ” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 7 536,78 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №115 від 13.06.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №116 від 13.06.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Рег.апт.база ДАНФАРМ” (79052, м.Львів, вул.Рудненська,12; код ЄДРПОУ 32053158, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства “Центурія” (79013, м.Львів, вул.Новий Світ,16/5, р/р 2600300012040 в ЛОФ АК УСБ в м.Львові, МФО 325019) – 7 536 (сім тисяч п”ятсот тридцять шість) грн. 78 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя