Рішення № 10610862, 01.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.10                                                                                           Справа№ 19/96

За позовом: СПД-ФО ОСОБА_1, м.Знам’янка, Кіровоградська обл.;

До Відповідача: ТзОВ “Міст Експрес”,м.Львів;

Про: стягнення 132134,15грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_1- СПД-ФО;

ОСОБА_2 предст. (дов. №589 від 23.06.2010р.);

ОСОБА_3- предст. (дов. №589 від 23.06.2010р.);

Відповідача: не з’явився;

Представникам позивача, які взяли участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено СПД-ФО ОСОБА_1, м.Знам’янка, Кіровоградська обл. до відповідача: ТзОВ “Міст Експрес”,м.Львів про стягнення 132134,15грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 25.05.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 17.06.2010р.

В судове засідання 17.06.2010р. позивач не з’явився, повідомив про причини неявки у телеграмі (вх.№ канц.263-06 від 16.06.2010р.).

Відповідач в судове засідання з’явився, позовні вимоги заперечив, вимоги ухвали суду від 25.05.2010р. виконав, подав Клопотання № 952/210 від 17.06.2010р. (вх. № канц.11668 від 17.06.2010р.), в якому просив відкласти розгляд справи для проведення звірки з позивачем.

          В судовому засіданні позивачем подано Клопотання не здійснювати технічну фіксацію судового процесу по справі №19/86, згідно із ст.81-1 ГПК України.

          Ухвалою суду від 17.06.2010р. розгляд справи відкладено на 01.07.2010р.

В судове засідання 01.07.2010р. з’явився позивач та його представники, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням поданих доповненнь до позовної заяви (вх.№ канц.12494 від 01.07.2010р.).

Відповідач в судове засідання 01.07.2010р. не з’явився, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу відповідача рекомендованим листом), подав Клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ канц.12201 від 24.06.2010р.).

Однак, проти задоволення вказаного Клопотання позивач та його представники заперечили, зазначивши, що ними подано всі документи та докази по справі, а відповідачу у попередньому судовому засіданні 17.06.2010р. було озвучено дату наступного судового засідання.

Справа роглянута судом за наявними у ній матеріалами, керуючись вимогами ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Між СПД-ФО ОСОБА_1, м.Знам’янка Кіровоградської області, (Перевізник, позивач) та ТзОВ “Міст Експрес”, м.Львів (Замовник, Відповідач) було укладено 3 договори перевезення: №М-01 від 01.01.2009р. (надалі-Договір-1), №АО/222 від 01.01.2009р. (надалі-Договір-2), № М 01 від 01.10.2009р. (надалі-Договір-3).

За умовами вказаних Договорів перевізник зобов’язався надати послуги з перевезення вантажів, а замовник –здійснити оплату на перевезення вантажу.

На виконання умов вказаних договорів, позивачем було надано послуги у перевезенні вантажів на користь відповідача. Факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт:

№ 26 від 30.05.2009р. –на суму 7800,12грн, № 32 від 17.06.2009р. на суму 7150,11грн, № 34 від 30.06.2009р. на суму 8220,12грн, № 38 від 16.07.2009р. на суму 8450,13грн, № 39 від 31.07.2009р. на суму 8052,52грн, № 43 від 17.08.2009р. на суму 8220,12грн, № 45 від 31.08.2009р. на суму 7800,12грн, № 50 від 16.09.2009р. на суму 9100,14грн, № 53 від 30.09.2009р. на суму 7800,12грн - по Договору-1;

№ 51 від 25.09.2009р. –на суму 796,00грн, №52 від 28.09.2009р. –на суму 1507,85грн –по Договору-2;

№61 від 16.10.2009р. –на суму 9100,14грн., № 65 від 31.10.2009р. –на суму 8450,13грн., № 72 від 16.11.2009р. –на суму 8450,13грн., №76 від 31.11.2009р. –на суму 7800,12грн, №84 від 15.12.2009р. –на суму 8450,13грн., № 87 від 31.12.2009р. на суму 8220,12грн. –по Договору-3.

Водночас, відповідачем порушено умови по оплаті –п.п.1.2., 2.2.5, 3.3 Договору-1, п.п.1.2.,3.2. Договору-2, п.п.1.2.,2.2.5.,3.3 Договору-3.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про відшкодування заборгованості, пені, інфляційних збитків та 3% річних – претензія від 16.12.2009р. (поштове відправлення отримано відповідачем 04.01.2009р.)

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 15.12.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 122344,33грн. Незважаючи на часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними Договором-1, Договором-2 та Договором-3 зросла і становить 123068,20грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників Позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст.7 Господарського кодексу України). Відносини, пов’язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно ч.3 ст.207 ЦК України “правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою”. Обов’язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.

У відповідності до ч.1.ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 189 ГК України суб’єкти господарювання у господарській діяльності можуть використовувати вільні ціни, які у відповідності до вимог ч.1 т. 190 ГК України визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих на які встановлено державні ціни.

Згідно із ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, за наявності наданих йому прав та можливостей, доказів оплати повного погашення заборгованості перед позивачем не представив. Крім цього, відповідачем фактів ненадання чи неналежного надання послуг за Договором-1, Договором-2, Договором-3 також не доведено.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 123068,20грн є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання —господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”). Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Пунктами 4.5. Договору-1, 4.3.1. Договору-2 та 4.6. Договору-3 передбачено, що Замовник несе відповідальність перед Виконавцем за несвоєчасну оплату згідно п.3.3. Договору-1, п.3.4. Договору-2 та Додатку № 3 Договору-3 в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 14136,93грн. є необґрунтованими та підлягають задоволенню частково –у розмірі 6361,57грн.

Крім цього, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем правомірно проведено нарахування відповідачу 7272,55грн.- втрат від інфляції та 2811,71грн.- 3% річних.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача –судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст. 49 ГПК України.

          Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міст Експрес” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 147, ідентифікаційний код 34857447) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (27406, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 123068,20грн.–основного боргу, 6361,57грн –пені, 7272,55грн –індексу інфляції, 2811,57грн –3% річних, а також 1395,14грн витрат на оплату державного мита та 236,00грн.–витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя