Рішення № 10610850, 29.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.10                                                                                                     Справа№ 9/63

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Відкритого акціонерного товариства Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі», м. Івано-Франківськ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупс-Україна», м. Львів

Про стягнення 120355 грн. 24 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Демко Л.М. –п/к,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник заявив клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі», м. Івано-Франківськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупс-Україна», м. Львів, про стягнення 120355 грн. 24 коп. –основного боргу, 12199 грн. 21 коп. –пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 16.04.20010року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.05.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, Позивач –26.04.10р. рекомендованою поштою № 4641338, Відповідач –24.04.10р. рекомендованою поштою № 4643447 ( докази –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 06.05.2010р. розгляд справи відкладено на 14.05.2010р., а 14.05.10р. на 29.06.10р. про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача, 14.05.2010р. подав заяву про збільшення позовних вимог в порядку статті 22 ГПК України, просить стягнути з відповідача на свою користь: 120355 грн. 24 коп. –основного боргу, 12199 грн. 21 коп. –пені та стягнення судових витрат, подав докази надсилання заяви про збільшення позовних вимог відповідачу та докази доплати державного мита за збільшеними позовними вимогами, збільшені позовні вимоги підтримав повністю, подав документи, які вимагалися судом.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином, 24.04.10р. рекомендованою поштою № 4643447 повідомлений про день, час та місце розгляду справи, повторно та втретє, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

04 квітня 2009 року між ВАТ Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі», м. Івано-Франківськ (Позивач, Виробник –за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крупс-Україна», м. Львів ) (Відповідач, Дистрибутор –за договором) був укладений Договір Дистрибуції № 9/09 (надалі Договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.

Зазначений Договір є змішаним, оскільки поряд з умовами про поставку товару містить умови купівлі-продажу, умови про формування і вивчення попиту на товар виробника.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами про поставку товару характеризуються частково п. 1.1., п.1.2., п.2.1., частково п.2.2., п. 2.3., п. 2.4. Договору. Мета придбання товару – для наступного продажу (п. п. 1.3., 5.1), момент укладення договору і його виконання –не збігаються, у договорі допускається оптовий продаж товару одноразово та окремими партіями –протягом дії даного договору (п.2.1.), позивач є виробником товару і продає вироблені ним товари, що певною мірою характеризує договір поставки.

Сторонами за даним договором є підприємці (юридичні особи).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умови, які характеризують договори купівлі-продажу містять пункти договору дистрибуції: 1.3., частково п. 1.1., п. 2.2. (асортимент товару –ст. 671, 672 ЦК України), п. 2.4. (правові наслідки порушення умов договору щодо кількості товару, ст. 670 ЦК України), п. 2.6., мета придбання товару –наступна його реалізація дистрибутором від свого імені на обумовленій договором території - гуртом та у роздріб через власні та/або інші торгові мережі (п. п. 1.3., 5.1), у розділі 4 договору оговорено: якість товару, підтвердження відповідності товару, гарантії якості товару, що характеризує договір купівлі-продажу (ст. ст. 673, 674, 675 ЦК України).

Однією із ознак договору купівлі-продажу є перехід майна у власність покупцеві (ст. 658 ЦК України).

За договором дистрибуції (п. 2.9.) право власності на продукцію, ризик загибелі чи пошкодження продукції переходить від виробника до дистибутора з моменту отримання продукції.

Умови про формування і вивчення попиту на товар виробника передбачені у п. 5.4., 5.8. договору.

З аналізу вищенаведених норм законодавства Договір дистрибуції № 9/09 від 07.04.2009р. є змішаним, до правовідносин які ним регулюються слід застосовувати як норми про договір поставки, так і норми про договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1. договору дистрибуції № 9/09 від 07.04.2009р. позивач (Виробник) зобов»язується відпустити, поставити кондитерські вироби (Товар0, в кількості та асортименті замовленому дистрибутором і узгодженому з виробником, а дистрибутор зобов»язується прийняти та своєчасно оплатити його в строк, що визначений в цьому договорі та додатках до нього.

Предметом поставки є кондитерські вироби, зазначені у рахунку-фактурі, накладній або специфікації, які є невід»ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Дистибутор зобов»язується здійснити продаж від свого імені та за власний рахунок продукцію виробника, по власних каналах збуту гуртом і в роздріб на території України (п. 1.3. договору).

Порядок і строки поставки визначено у розділі 2 договору.

Так, згідно з п. 2.3. датою відпуску товару є дата, вказана у товарно-транспортних накладних (далі за текстом –ТТН), які є одночасно рахунком для оплати одержаного товару. Товар вважається поставленим постачальником та одержаним покупцем відповідно до відмітки в ТТН постачальника про отримання товару уповноваженою особою дистибутора, або особою зазначеною у довіреності виданої дистибутором та затвердженою печаткою.

Сторони за договором передбачили (п. 3.3.), що відпуск товару виробником проводиться у разі проведення дистрибутором попередньої оплати або з відстрочкою платежу, за домовленістю сторін.

У випадку відстрочки оплати товару, оплата за отриманий товар проводиться дистибутором протягом 30 календарних днів з моменту його отримання (п. 3.4.).

Якість товару передбачена у розділі 5 договору, умови його реалізації –розділ 6 договору.

За несвоєчасну оплату вартості одержаного товару, дистибутор сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченого платежу, яка діяла на момент прострочення, за кожен день протермінування (п.6.2. договору).

Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, передав, а Відповідач отримав товар на загальну суму 308937,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: № Л-00000276 від 08.04.09р. на суму 76927,24 грн., № Л-00000354 від 06.05.09р. на суму 24359,14 грн. № Л-00000410 від 18.05.2009р. на суму 37530,84 грн., № Л-00000466 від 01.06.09р. на суму 18548,35 грн., № Л-00000482 від 04.06.09р. на суму 20906,76 грн., № Л-00000493 від 10.06.09р. на суму 25257,59 грн., № Л-00000516 від 22.06.09р. на суму 54504,72 грн. № Л-00000553 від 26.06.09р. на суму 50903,06 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, в сумі 188582 грн. 46 коп., заборгованість відповідача перед позивачем становить 120355 грн. 24 коп., яка визнана відповідачем шляхом надання ним позивачу Гарантійного листа від 30.07.2009р. за № 247, в якому зобов»язувався погасити борг частковими платежами до 02.10.2009р. у терміни та у сумі визначеній самим дистибутором (докази –у справі).

Однак, відповідач свого обов»язку своєчасно оплатити за отриманий ним товар, в т.ч. згідно графіка зазначеного ним у Гарантійному листі від 30.07.2009р. за № 247 –не виконав.

Згідно ст. 207 ЦК України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно ст. 334 ЦК України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 ЦК України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з договору дистрибуції.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Згідно ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь неустойку у формі пені в сумі 12199,21 грн., яка нарахована відповідно до п.п. 6.2. Договору дистрибуції № 9/09.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до правовідносин щодо стягнення пені встановлена спеціальна позовна давність –в один рік.

З поданим господарському суду розрахунком пені суд погодитися не може, так як він суперечить нормам вищевказаного законодавства, яке регулює порядок та строки нарахування пені.

Позивач обраховує розмір пені в сумі 12199,21 грн. від загальної розміру боргу 120355,24 грн., який склався за всіма накладними, станом на 12.11.2009р. по 11.05.2010р., за 181 день прострочення.

З таким розрахунком пені суд погодитися не може, оскільки пеня нарахована всупереч вищевказаним нормам чинного законодавства, з останнього платежу –12.11.2009р. за 181 день, не враховуючи того, коли у позивача виникло право на пеню за кожною накладною, згідно договору.

Одностороння відмова від договору та від виконання зобов»язання за договором –не допускається.

Пеня обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання, право на нарахування пені виникає у позивача з наступного дня за останнім днем передбаченим договором для оплати за товар та її нарахування припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, якщо інший строк припинення не встановлений законом або договором.

Договором строк припинення нарахування пені –не встановлений, відтак слід керуватися законом, а саме: частиною 6 статті 232 ГК України.

Період за який позивач просить стягнути пеню згідно заяви (вхідний № 9186 від 14.05.2010р.) про збільшення позовних вимог, обмежується зазначеними позивачем датами: з 12.11.2009р. по 11.05.2010р.

Так, за видатковою накладною № Л-00000276 від 08.04.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму 76927,24 грн. - 08.04.09р., право на нарахування пені виникло у позивача з наступного дня після останнього дня наданого договором (п.3.4.) для оплати: 08.04.09р. + 30 календарних днів – 08.05.09р., право на нарахування пені за цією накладною виникло у позивача з 09.05.09р., враховуючи вихідні та святкові дні – з 13.05.09р. та припиняється (ч. 6 ст. 232 ГК України) 13.11.09р.

13.05.09р. відповідачем частково, борг в сумі 31927,23 грн. був оплачений, залишився неоплаченим за цією накладною борг в сумі 46000,00 грн., був повністю погашений 23.06.09р.

Як зазначено вище у цьому рішенні, період за який позивач просить стягнути пеню (заява про збільшення позовних вимог) обмежується зазначеними ним самим датами: з 12.11.2009р. –11.05.2010р., тому за вищевказаною накладною, за період з 14.05.09р. по 22.06.09р. пеня, враховуючи вимоги позивача, нарахуванню та стягненню з відповідача не підлягає.

За видатковою накладною № Л-00000354 від 06.05.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму 24359,14 грн. –06.05.09р. + 30 днів (п. 3.4.), право на нарахування пені у позивача виникло з 07.06.09р. та припиняється (ч. 6 ст. 232 ГК України) 07.12.09р.

Відповідач погасив борг за цією накладною 28.08.09р., а так як період за який позивач просить стягнути пеню (заява про збільшення позовних вимог) обмежується зазначеними ним самим датами: з 12.11.2009р. –11.05.2010р., тому за період з 07.06.09р. по 28.08.09р. пеня за вищевказаною накладною, враховуючи вимоги позивача, нарахуванню та стягненню з відповідача не підлягає.

За накладною № Л-00000410 від 18.05.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 37530,84 грн. –18.05.09р. + 30 днів = 18.06.09р.; право на нарахування пені виникло у позивача з 19.06.09р., 01.10.09р. відповідач борг за цією накладною погасив, а так як період за який позивач просить стягнути пеню (заява про збільшення позовних вимог) обмежується зазначеними ним самим датами: з 12.11.2009р. –11.05.2010р., тому за період з 17.06.09р. по 01.10.09р. пеня за вищевказаною накладною, враховуючи вимоги позивача, нарахуванню та стягненню з відповідача не підлягає.

За накладною № Л-00000466 від 01.06.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму на суму 18548,35 грн. –01.06.09р. + 30 днів = 01.07.09р., право на нарахування пені виникло з 02.07.09р.; 09.10.09р. відповідач борг за цією накладною погасив, а так як період за який позивач просить стягнути пеню (заява про збільшення позовних вимог) обмежується зазначеними ним самим датами: з 12.11.2009р. –11.05.2010р., тому за період з 02.07.09р. по 09.10.09р. (день погашення боргу) пеня за вищевказаною накладною, враховуючи вимоги позивача, нарахуванню та стягненню з відповідача не підлягає.

За накладною № Л-00000482 від 04.06.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму 20906,76 грн. –04.06.09р. + 30 днів передбачених п. 3.4. договору на оплату = 04.07.09р., право на нарахування пені виникло у позивача з 05.07.09р. Відповідач 05.11.09р. борг за цією накладною погасив, а так як період за який позивач просить стягнути пеню (заява про збільшення позовних вимог) обмежується зазначеними ним самим датами: з 12.11.2009р. –11.05.2010р., тому за період з 05.07.09р. по 05.11.09р. (день погашення боргу) пеня за вищевказаною накладною, враховуючи вимоги позивача, нарахуванню та стягненню з відповідача не підлягає.

За накладною № Л-00000493 від 10.06.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму 25257,59 грн. 10.06.09р. + 30 днів передбачених п. 3.4. договору на оплату = 10.07.09р., право на нарахування пені за цією накладною виникло у позивача з 11.07.09р.

Відповідач за цією накладною борг погасив частково 12.11.09р., залишився неоплаченим борг в сумі 14947,46 грн.

За період з 12.07.09р. по 12.11.09р. пеня за вищевказаною накладною, враховуючи вимоги позивача, нарахуванню та стягненню з відповідача не підлягає.

З 12.11.09р. по 12.01.2010р. (в межах шестимісячного строку наданого законом для нарахування пені, ч. 6 ст. 232 ГК України), пеня від решти неоплаченої суми боргу –14947,46 грн., при ставці НБУ, яка діяла на час нарахування пені –10,25%, за 61 день прострочення платежу складає 524 грн. 60 коп. (14947,46 грн. борг * 0,21 (10,25%*2/100%)/365*61 день прострочення).

За накладною № Л-00000516 від 22.06.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму 54504,72 грн. –22.06.09р. + 30 днів передбачених п. 3.4. договору на оплату = 22.07.09р., право на нарахування пені виникло у позивача з 23.07.09р., однак, за період з 23.07.09р. по 12.11.09р. пеня за вищевказаною накладною, враховуючи вимоги позивача, нарахуванню та стягненню з відповідача не підлягає.

За період з 12.11.2009р. по 23.01.2010р. (в межах шестимісячного строку наданого законом для нарахування пені, ч. 6 ст. 232 ГК України), пеня від суми боргу 54504,72 грн., при ставці НБУ –10,25%, 72 дні прострочення платежу складає 2257 грн. 92 коп. (54504,72 грн. боргу *0,21/365*72 дні прострочення).

За накладною № Л-00000553 від 26.06.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму на суму 50903,06 грн. –26.06.09р. + 30 днів передбачених п. 3.4. договору на оплату = 26.07.09р., право на нарахування пені виникло у позивача з 27.07.09р., однак, за період з 27.07.09р. по 12.11.09р. пеня за вищевказаною накладною, враховуючи вимоги позивача, нарахуванню та стягненню з відповідача не підлягає.

За період з 12.11.2009р. по 27.01.2010р. (в межах шестимісячного строку наданого законом для нарахування пені, ч. 6 ст. 232 ГК України), пеня від суми боргу 50903,06 грн., при ставці НБУ –10,25%, 76 дні прострочення платежу складає 2226,04 грн. (50903,06 грн. боргу *0,21/365*76 дні прострочення).

Загальний розмір пені складатиме суму 5008 грн. 56 коп. ( 524,60 + 2257,92 + 2226,04).

Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати: державне мито сплачене позивачем в сумі 517,18 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, згідно з ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32 - 34, 36, 43, 44-49, 75, 82 –85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПС-України (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 367, код ЄДРПОУ 36462027) на користь стягувача: Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «ЛАСОЩІ»( 76010, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Ленкавського, 12А, код ЄДРПОУ 00382102) 120355 грн. 24 коп. –основного боргу, 5008 грн. 56 коп. - пені, 1253 грн. 63 коп. –державного мита та 223 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статті 116, 117 ГПК України.

Суддя