Рішення № 10610847, 06.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10                                                                                           Справа№ 10/104

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік» м. Дніпропетровськ

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика»

Про стягнення 41685,75 грн. боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники:

Від позивача:           Слободян В.М. - представник за довіреністю від 29.09.2009 року

Від відповідача : Семенов В.О. - представник за довіреністю

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік» м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика» про стягнення 41685,75 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов, вважає позов незаконним та необґрунтованим, так як Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги на підставі укладеного між сторонами договору який визначає кількість та ціну товару, однак Позивачем не надано суду належним чином укладеного між сторонами договору, на підставі якого виникають права та обов‘язки сторін. Окрім наведеного, Відповідач у відзиві зазначає, що вимоги по стягненню суми боргу за Договором № 26/10/09 від 26.10.2009 року та штрафних санкцій з ТзОВ «Самбірська птахофабрика» щодо вказаної поставки товару Позивач повністю реалізував у іншому провадженні - рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року у справі № 14/233-09, яким з Відповідача стягнуто на користь Позивача заборгованість у розмірі 23342,00 грн., пеню в розмірі 652,57 грн., відсотки в розмірі 11619,96 грн., інфляційні витрати в розмірі 314,79 грн., та судові витрати в розмірі 595,30 грн., на загальну суму 36524,62 грн.

Дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, господарський суд Львівської області встановив:

Згідно зі ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов‘язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача (відповідачів) має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права. У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії ( ст.36 ГПК).

Справа розглядається за правилами ГПК України, оскільки за даним спором, позивач та відповідач, які є юридичними особами, виступають як суб‘єкти господарювання, правовідносини, які між ними виникли із Договору № 26/10/09 від 26.10.09р. який сторони уклали вільно, відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладення цього договору його сторони вільно домовлялися про зміст та обсяг прав та обов‘язків за договором, зазначений договір є цивільним (господарським), а кожний суб‘єкт цього договору виступає як рівний один одного.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року у справі № 14/233 встановлено факт укладення між сторонами 26.10.2009 року Договору купівлі-продажу № 26/10/09, відповідно п. 1.1 даного договору продавець (Позивач) зобов‘язаний поставити та передати у власність покупця (Відповідача), а покупець (Відповідач) прийняти та оплатити його вартість в порядку та в строки передбачені цим Договором.

Господарський суд Львівської області 02.03.2010 року постановив рішення у справі № 14/233-09 про стягнення із Відповідача заборгованості в розмірі :

- суму заборгованості 23342,00 грн.;

- пеню у розмірі 652,57 грн., яка розрахована станом на 14.12.2009 року ( за період 07.11.2009 р. по 14.12.2009р.);

- відсотки в розмірі 11619,96 грн., які розраховані станом на 14.12.2009 року ( за період 07.11.2009 р. по 14.12.2009р.);

- інфляційні витрати за листопад 2009 року в розмірі 314,79 грн.

Заборгованість по наказу № 14/233 від 09.04.10 року, згідно пл. доручення № U 954947 погашена Відповідачем 28.05.2010 року.

Враховуючи те, що Відповідач вчасно не сплатив суму основного боргу, Позивачем у даній справі проведено розрахунок пені, відсотків та інфляційних витрат станом на 28.05.2010 року , які складають :

-          пеня у розмірі 1887,67 грн. ( за період з 14.12.2009 року по 07.05.2010 року );

-          відсотки в розмірі 38514,30 грн. ( за період з 14.12.2009 року по 28.05.2010 року);

-          інфляційні витрати 1283,78 грн. ( за період - грудень 2009 року; січень 2010 року ; лютий 2010 року; березень 2010 року).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 7.2 Договору « в випадку порушення умов, передбачених даним Договором, Сторони несуть відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення».

Таким чином розмір пені станом на 28.05.2010 року становить суму в розмірі 1887,67 грн.

Порушенням зобов‘язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно п. 7.4 Договору «у разі прострочення оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692, у розмірі 1% за кожен день прострочення».

Відсотки від простроченої суми нараховані Позивачем Відповідачу станом на 28.05.10р. складає 38514,30 грн.

Стаття 536 ЦК України, на яку посилається Позивач у позовній заяві передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов‘язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

До процентів у контексті вищенаведеної статті включаються: платіж за користування коштів або товарів ( робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за користування коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Вказані проценти за своєю правовою природою є боргом.

Позивач скористався своїм правом щодо стягнення процентів, встановлених п. 7.4 Договору у первісному позові, по якому винесено рішення 02.03.2010 року у справі № 14/233.

Відтак, в частині стягнення 38514,30 грн. 1% річних, нарахованих у відповідності до ст. 536 ЦК України та п. 7.4 Договору, у позові слід відмовити.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі прострочення платежу як форма цивільно правової відповідальності застосовуються проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов‘язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд вважає, що Позивачем правомірно нараховано Відповідачу інфляційні витрати що складають 1283,78 грн.

Враховуючи, що Позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а Відповідач доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро -Атлантік» м. Дніпропетровськ підлагає до задоволення частково, в сумі 1887,67 грн. пені, 1283,78 грн. інфляційних витрат, судових витрат в сумі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на Відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.179, 193, 230 ГК України, ст.202, 204, 509, 510, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 34,43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика» (81400, Львівська обл. м. Самбір, вул. Середня, 295 А, МФО 385253, ІПН 314472313101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік»( 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газ. Правди, 105/7, код ЄДРПОУ 34409836, МФО 351005) 1887,00 грн. пені, 1283,78 грн. інфляційні втрати, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В стягненні 38514,30 грн. відсотків відмовити повністю.

4.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя