Рішення № 10610844, 08.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.10                                                                                           Справа№ 9/92

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега», м. Тернопіль,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», (юридична адреса: вул. Шевченка, 88 Б, м. Стрий, Львівська область; фактична адреса:

вул. Городоцька, 355-Б. м. Львів, 79040).

Про стягнення суми основного боргу 8 922 грн. 96 коп., пені 902 грн. 07 коп. та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача: Сеньків Н.А., довіреність у справі,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді –не заявлено та не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега», м. Тернопіль, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м. Стрий, Львівська область, про стягнення суми основного боргу 8 922 грн. 96 коп., пені 902 грн. 07 коп. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.07.2009 року, про що позивач був належним чином, під розписку, повідомлений (оригінал повідомлення –в матеріалах справи).

Позивач позовні вимоги підтримав повністю, подав документи, які вимагалися судом, просить позов задовільнити, з підстав зазначених у позовній заяві, та стягнути з відповідача на свою користь 8922 грн.96коп. - основного боргу, 902 грн. 07коп.- пені, та судові витрати: 102 грн. державного мита та 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач повноважного представника не направив.

Представник позивача надав суду докази, довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 06.05.2010р. № 21-10/2618 про те, що станом на 15 квітня 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»значиться як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, дата реєстрації - 08.06.2007р., дата реєстраційних дій –17.07.2008р. за № 14171070001000626, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ –35130711, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б, керівник: Козак Олег Михайлович, місце реєстраційних дій: Виконавчий комітет Стрийської міської ради (оригінал довідки –в матеріалах справи).

У разі коли місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу невідоме, господарський суд вправі надсилати документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем знаходження юридичної особи –учасника судового процесу.

Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Заслухавши думку учасника судового процесу, який прибув в дане судове засідання, оглянувши документи, які є у справі, суд приходить до висновку, розглядати справу № 9/92 по суті за відсутності представника відповідача.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Позивач –Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега», є юридичною особою, місцезнаходження якого: м. Тернопіль, йому присвоєно код ЄДРПОУ 21139268, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»є юридичною особою, знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, дата реєстрації - 08.06.2007р., дата реєстраційних дій –17.07.2008р. за № 14171070001000626, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ –35130711, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б, керівник: Козак Олег Михайлович, місце реєстраційних дій: Виконавчий комітет Стрийської міської ради, що підтверджується матеріалами справи.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Діяльність незареєстрованого суб»єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що і Позивач і Відповідач є належними учасниками судового процесу, відповідно до статей 1, 18 та 21 ГПК України.

Між Позивачем –Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега», м. Тернопіль, та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», м. Стрий, 02 січня 2009 року було укладено договір поставки товару № 28 та додаткова угода до договору поставки № б/н від 02.01.20009р. (оригінал договору та додаткової угоди оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії – в матеріалах справи).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами в договорі –постачальником і покупцем –виступають позивач та відповідач, тобто учасники цивільного обігу –юридичні особи, що відповідає статті 712 ЦК України.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Постачальником за договором є юридична особа –Позивач, який продає вироблені ним товари або товари, закуплені для продажу, згідно умов даного договору.

Характерною ознакою зазначеного договору є те, що момент укладення цього договору і його виконання, не збігаються, що характеризує саме договір поставки, що передбачено даним договором ( п. п. 2.3., 2.8.).

Другою основною ознакою договору поставки є мета придбання товару. Мета придбання товару - у власність відповідача ( п. 1.1. договору), яке виникає у відповідача (п. 2.7. договору) в момент передачі товару покупцю, що визначено у п. 2.3. договору.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки за участю представників сторін. Поставка оформляється накладними, підписання яких покупцем підтверджує факт отримання товару останнім.

За договором поставки можливий продаж товару в т.ч. окремими партіями протягом тривалого періоду (в обумовлений строк), що має місце за вказаним договором.

Договір поставки укладається, як правило, на тривалий строк, що має місце в даному випадку, тобто між позивачем і відповідачем мають місце тривалі відносини й виконання договору частинами.

Виходячи з аналізу умов вищевказаного договору, він є договором поставки.

Так, відповідно до п. 1.1. договору поставки № 28 позивач (Постачальник) зобов»язується постачати і передати у власність відповідачеві (Покупцю), а покупець зобов»язується прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах цього договору (п. 2 договору), згідно якості (п. 3 договору), у асортименті, що пропонується постачальником (п. 1.1., п. 1.2. договору), найменуванням товару, кількості (п. 2.4. договору) та за ціною ( п. 1.5. договору), зазначеною у накладних (п. 1.3. договору).

Право власності на товар виникає у відповідача (п. 2.7. договору) в момент передачі товару покупцю, що визначено у п. 2.3. договору.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки за участю представників сторін. Поставка оформляється накладними, підписання яких покупцем підтверджує факт отримання товару останнім.

Розрахунок здійснюється, як передбачено у п. 2.8. договору, за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 40 (сорока)) календарних днів з моменту отримання товару за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених цим договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. У випадку несвоєчасного надання постачальником покупцеві документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів протермінування, при цьому пеня на покупця не нараховується.

Відповідальність сторін за даним договором визначена у п. 4 договору.

Так, за несвоєчасну оплату товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування (п. 4.1.).

Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи, такі докази відсутні.

На виконання умов цього договору, позивач (Постачальник) передав відповідачу (Покупцю) товар на суму 8922 грн. 96 коп. за видатковими накладними № 00715 від 25.09.2009р. та № 00911 від 22.10.2009р., що підтверджується матеріалами даної справи, на підставі підписаних сторонами додатків до цього договору та видаткових накладних, та Актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідач отримував товар на підставі цього договору та зобов»язаний був оплатити за отриманий ним у позивача товар (п. 2.8. договору), за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання товару.

Доказів про те, що позивачем не було своєчасно надано відповідачеві всіх передбачених цим договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається –не надано, в матеріалах справи, зокрема у вищевказаних видаткових накладних, які підписано представником відповідача у день прийняття товару без жодних претензій щодо кількості, якості, асортименту товару, який відповідачеві поставлявся, у зазначений період, позивачем.

Позивач свої зобов»язання за вказаним договором виконав, відповідач, в свою чергу, за поставлений товар, в порушення умов зазначеного договору (п. 2.8.), не розрахувався.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 8922грн. 96 коп. основного боргу.

Позивач направив Відповідачу претензію за № 289/7 від 12.05.2010 р. на загальну суму боргу 9724грн.80коп., яка залишена боржником без реагування (копія знаходиться в матеріалах справи).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що видаткові накладні № 00715 від 25.09.2009р. на суму 7116грн.48коп. та №00911 від 22.10.2009р. на суму 1806грн.48коп. є первинними документами, а тому є належними і допустимими доказами в підтвердження спірної заборгованості.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного договору поставки товару № 26 від 02.01.09р., що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, крім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 902 грн. 07 коп. (Розрахунок розміру пені – у тексті позовної заяви), яка нарахована відповідно до п. 4.1. договору № 28, від суми боргу 8922,96 грн.

Правильність зазначеного розрахунку пені в судовому засіданні перевірено.

Перерахунок розміру пені проведено відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов»язань. Нею визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема у разі прострочення виконання.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, а саме: 8922 грн. 96 коп. –основного боргу, 902 грн. 07коп. –пені.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»(82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б, код ЄДРПОУ –35130711) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт-Вега» (46020, вул. Гайова, 48, а, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21139268) 8922 грн. 96 коп. – основного боргу, 902 грн. 07 коп. –пені, 102 грн. 00 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя