Рішення № 10610519, 30.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/25130.06.10 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До відповідача           Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білоозерне»

Про                               стягнення 27456,78 грн.

                                                                                 Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Півень Д.О. (за дов.)

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білоозерне»про стягнення 27456,78 грн. заборгованості за договором № 240136 від 01.11.2007 р., в тому числі 21358,55 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 5035,47 грн. інфляційних нарахувань, 1062,76 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою суду від 09.06.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/251 та призначено розгляд останньої на 30.06.2010 р..

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.11.2007 р. між акціонерною енергопостачальною організацією в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальником) та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Білоозерне» (споживачем) було укладено договір № 240136 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеним в додатку 1.

          Відповідно до п. 2.3.1 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до Договору.

Згідно п. 1 Додатку № 2 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюється на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

          Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлюється і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця споживач сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями (п. 10 Додатку № 2 до Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач протягом листопада 2007 року по травень 2010 року поставив, а відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 95960,79 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Відповідач сплатив за поставлену теплову енергію 74602,24 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 21358,55 грн.

Як встановлено судом, 24.06.2010 р. відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 21358,55 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 21358,55 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 21358,55 грн. за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки відповідач сплатив суму заборгованості, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 21358,55 грн. боргу у зв’язку з його погашенням.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційна складова становить 5035,47 грн., а три проценти річних –1062,76 грн.

Суд приймає розрахунок встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 274,57 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білоозерне»(04210, м. Київ, пр-т Г. Сталінграда, 43в, рахунок 26007014661661 у КМФ АКБ «Укрсоцбанку», МФО 322012, код 32528529) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київський області, МФО 322669, код 00131305) 5035,47 грн. інфляційних збитків, 1062,76 грн. трьох процентів річних, 274,57 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 21358,55 грн. припинити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 26.07.2010 р.