Рішення № 10610432, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/16026.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Титан - Т" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім УКРНДІБТ"

про стягнення 71080,77 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Нестеренко О.І. –представник за довіреністю № б/н від 01.06.2010 р.

Від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Титан - Т" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім УКРНДІБТ" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 71 080,77 грн. на підставі Договору № 19 від 23.06.2008 року, з яких: 50000,00 грн. основного боргу, 6581,87 грн. пені за період 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р., 2508,90 3% річних за період з 01.11.2008 р. по 05.05.2010 р. та 11990,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.2008 р. по 31.03.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару повністю не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 р. порушено провадження у справі № 39/160 та призначено справу до розгляду на 05.07.2010 р. о 15:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2010 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 15.06.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.07.2010 о 11:10 год.

12.07.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2010 р. позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2010 р. повторно не з’явився, вимоги ухвал суду від 15.06.2010 р. та від 05.07.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/160 від 15.06.2010 р. та від 05.07.2010 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, вказаній у Договорі № 19 від 23.06.2008 р. та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Торговий дім "УКРНДІБТ" серії АД № 556317 станом на 29.06.2010 р. (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21). Направлення ухвал суду відповідачеві підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці цих ухвал.

Отримання відповідачем 18.06.2010 р. ухвали Господарського суду міста Києва № 39/160 від 15.06.2010 р. підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/160 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 15.06.2010 р. та 05.07.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 26.07.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Титан - Т" (позивачем), визначеним як Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім УКРНДІБТ" (відповідачем), визначеним як Покупець, був укладений Договір № 19 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов»язався розробити, виготовити та передати у власність відповідача електротехнічну лабораторію ЕТЛ –35 та змонтувати її на шасі автомобіля, який надає відповідач (надалі –Продукція), відповідно до Технічного завдання, яке додане до Договору і є його невід»ємною частиною, а відповідач зобов»язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 2.1 Договору його загальна сума визначена у розмірі 379374,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до п.п. 5.1 –5.5 Договору сторони узгодили порядок розрахунків та виготовлення Продукції за цим Договором, а саме:

-          Покупець (відповідач) проводить попередню оплату в розмірі 80 % від вартості Договору (п. 5.1 Договору);

-          Постачальник (позивач) виготовляє Продукцію протягом 40 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати (п. 5.3 Договору);

-          Відвантаження Продукції здійснюється після повного розрахунку Покупця (відповідача) з Постачальником (позивачем) (п. 5.4 Договору).

Отже, зі змісту наведених умов Договору вбачається, що сторони узгодили попередню оплату Продукції в розмірі 80 % від вартості Договору, тоді як строк здійснення повного розрахунку Покупця з Постачальником фактично в Договорі не визначений, однак, в усякому випадку, повний розрахунок повинен був здійснюватися до відвантаження Продукції.

Згідно п. 8.1 Договору останній набуває чинності з дня підписання і діє до 30 жовтня 2008 р., в той же час, як свідчить п. 8.2 Договору, закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Пунктом 9.3 Договору встановлено відповідальність Покупця (відповідача) за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу.

Вищенаведені умови Договору № 19 від 23.06.2008 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов»язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов»язку, друга сторона повинна виконати свій обов»язок.

На твердження позивача, відповідач на виконання умов п. 5.1 Договору перерахував позивачу у якості попередньої оплати за Продукцію грошові кошти у сумі 329374,00 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

платіжне доручення № 735 від 14.07.2008 р. на суму 40000,00 грн.;

платіжне доручення № 781 від 28.07.2008 р. на суму 40000,00 грн.;

платіжне доручення № 914 від 19.08.2008 р. на суму 150000,00 грн.;

платіжне доручення № 1054 від 30.09.2008 р. на суму 50000,00 грн.;

платіжне доручення № 1175 від 24.10.2008 р. на суму 10000,00 грн.;

платіжне доручення № 1376 від 05.12.2008 р. на суму 10000,00 грн.;

платіжне доручення № 289 від 05.05.2009 р. на суму 5000,00 грн.;

платіжне доручення № 306 від 08.05.2009 р. на суму 5000,00 грн.;

платіжне доручення № 668 від 01.09.2009 р. на суму 5000,00 грн.;

платіжне доручення № 706 від 08.09.2009 р. на суму 5000,00 грн.;

платіжне доручення № 879 від 27.10.2009 р. на суму 4374,00 грн.;

платіжне доручення № 339 від 17.05.2010 р. на суму 5000,00 грн.

28.10.2008 р. позивач поставив відповідачу передбачену умовами Договору Продукцію –електротехнічну лабораторію ЕТЛ –35 на шасі автомобіля ГАЗ 2705, що підтверджується видатковою накладною № РН –0000029 від 28.10.2008 р. на суму 379374,00 грн., а також довіреністю ТОВ "Торговий дім "УКРНДІБТ" № 254 від 24.10.2008 р., виданою на ім»я Санець Миколи Сергійовича (копії видаткової накладної та довіреності наявні в матеріалах справи). Наведена видаткова накладна засвідчені підписами уповноважених представників сторін.

Позивач зазначив, що відповідач, в порушення п. 5.4 Договору, не здійснив повну передоплату спірної Продукції, оскільки не сплатив позивачу 50000,00 грн., які і вважаються заборгованістю відповідача за Договором (379374,00 грн., загальна сума Договору та Продукції відповідно до видаткової накладної № РН –0000029 від 28.10.2008 р.) - 329374,00 грн., загальна сума перерахованих відповідачем позивачу грошових коштів у якості передоплати за Продукцію = 50000,00 грн.). При цьому позивач вважає, що датою виникнення зобов»язання відповідача стосовно повної оплаті Продукції слід вважати дату отримання Продукції відповідно до вказаної видаткової накладної.

У зв'язку з тим, що відповідач за отриману Продукцію не розрахувався, позивач направив відповідачу претензії № 81 від 02.09.2009 р., № 110 від 16.10.2009 р., № 46 від 31.03.2010 р. з вимогою погасити заборгованість за Договором. Зазначені претензії отримані відповідачем, що підтверджується доданими до позовної заяви повідомленнями про вручення поштового відправлення (копії претензій та повідомлень про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Проте відповідач заборгованість за поставлену Продукцію не погасив, а тому, станом на час звернення позивача з позовом до суду основний борг відповідача за поставлену на підставі Договору № 19 від 23.06.2008 р. Продукцію становить 50000,00 грн. (основний борг).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

По матеріалам справи судом встановлено факт поставки позивачем на виконання умов Договору Продукції на загальну суму 379374,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН – 0000029 від 28.10.2008 р. та довіреністю ТОВ "Торговий дім "УКРНДІБТ" № 254 від 24.10.2008 р.

Зібрані у справі докази свідчать про порушення відповідачем умов Договору стосовно здійснення розрахунку за поставлену Продукцію, оскільки станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про здійснення відповідачем повного розрахунку за поставлену Продукцію: 379374,00 грн., загальна сума Договору та Продукції відповідно до видаткової накладної № РН –0000029 від 28.10.2008 р.) - 329374,00 грн., загальна сума перерахованих відповідачем позивачу грошових коштів у якості передоплати за Продукцію відповідно до вищенаведених платіжних доручень = 50000,00 грн., основний борг). При цьому судом враховано наступне:

Зі змісту п.п. 5.1 –5.5 Договору вбачається, що сторони узгодили попередню оплату Продукції в розмірі 80 % від вартості Договору, тоді як строк здійснення повного розрахунку Покупця з Постачальником фактично в Договорі не визначений. Проте умови Договору дозволяють зробити висновок, що повний розрахунок повинен був здійснюватися до відвантаження Продукції.

З огляду на встановлені судом обставини справи, в т.ч. фактичну поставку позивачем Продукції за видатковою накладною № РН –0000029 від 28.10.2008 р. без одержання стопроцентної попередньої оплати, суд прийшов до висновку, що зобов’язання щодо повної оплати поставленої Продукції виникло у відповідача з моменту отримання Продукції та оформлення зазначеної видаткової накладної, яка підтверджує факт приймання –передачі Продукції, а саме з 29.10.2008 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 50000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 6581,87 грн. пені за період 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р., 2508,90 3% річних за період з 01.11.2008 р. по 05.05.2010 р. та 11990,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.2008 р. по 31.03.2010 р.

При цьому суд враховує, що позивачем здійснено розрахунок сум пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань від суми заборгованості відповідача у розмірі 55000,00 грн. та з 01.11.2008 р., що фактично не суперечить встановленим обставинам справи, а саме:

Судом встановлено, що зобов’язання стосовно повної оплати поставленої Продукції виникло у відповідача з моменту отримання Продукції та оформлення видаткової накладної № РН –0000029 від 28.10.2008 р., а саме з 29.10.2008 р., при цьому суд вважає, що позивач же не позбавлений права здійснити розрахунок за період прострочення, який починається з будь –якої дати після 29.10.2008 р. (у спірному випадку розрахунки сум пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань з 01.11.2008 р.).

Крім того, нарахування позивачем сум пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань від суми заборгованості відповідача у розмірі 55000,00 грн. також є підставним, оскільки така сума є меншою за суму заборгованості, яка, з урахуванням вищенаведених платіжних доручень щодо оплати відповідачем Продукції за Договором, фактично існувала у відповідача станом на дати цих платіжних доручень.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 9.3 Договору встановлено відповідальність Покупця (відповідача) за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України, умови п. 9.3. Договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6581,87 грн. за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р. (182 дні) підлягають частковому задоволенню у сумі 6535,18 грн. за вказаний період за розрахунком суду.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 46,69 грн. (6581,87 грн. –6535,18 грн. = 46,69 грн.) позивачу належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11990,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.2008 р. по 31.03.2010 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2508,90 грн. 3% річних за період з 01.11.2008 р. по 05.05.2010 р. (551 день) підлягають частковому задоволенню у сумі 2490,82 грн. 3 % річних за вказаний період у зв»язку із допущеною позивачем помилкою у розрахунку щодо кількості днів у цей період (позивач зазначає 555 дні, тоді як фактично період складає 551 день).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 17,27 грн. (2508,09 грн. –2490,82 грн. = 17,27 грн.) позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 71080,77 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 710,81 грн. Квитанцією № NOUR 544366 від 06.05.2010 р. позивач перерахував державне мито на загальну суму 760,81 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 50,00 грн. (760,81 грн. –710,81 грн. = 50,00 грн.).

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 710,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,78 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 525, 526, 530, 538, 549, 599, 610, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім УКРНДІБТ" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, ідентифікаційний код 33346756, рахунок № 2600431449601 в АК «Південний», МФО 320917), а у разі відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Титан - Т" (29015, м. Хмельницький, Староконстянтинівське шосе, 4/5, ідентифікаційний код 21341455, рахунок № 26003031582001 в АТ «Укрінбанк», м. Хмельницький, МФО 315397) 50000,00 грн. (п»ятдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 6535,18 грн. (шість тисяч п»ятсот тридцять п»ять гривень 18 коп.) пені, 2490,82 грн. (дві тисячі чотириста дев»яносто гривень 82 коп.) 3 відсотків річних, 11990,00 грн. (одинадцять тисяч дев»ятсот дев»яносто гривень 00 коп.) інфляційних нарахувань, 710,16 грн. (сімсот десять гривень 16 коп.) витрат по сплаті державного мита, 235,78 грн. (двісті тридцять п»ять гривень 78 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Титан - Т" (29015, м. Хмельницький, Староконстянтинівське шосе, 4/5, ідентифікаційний код 21341455, рахунок № 26003031582001 в АТ «Укрінбанк», м. Хмельницький, МФО 315397) з доходу Державного бюджету 50,00 грн. (п»ятдесят гривень 00 коп.) державного мита, перерахованого квитанцією № NOUR 544366 від 06.05.2010 р., оригінал якої залишити в матеріалах справи № 39/160.

5.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.07.2010 р.