Рішення № 10610431, 28.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/828.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербіч Сістем», м.Донецьк, ідентифікаційний код 33670861

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС ІНШААТ ДЕКОРАТІФ», м.Київ, ідентифікаційний код 33350499

про: стягнення заборгованості у розмірі 22205,12 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Носов А.О. (за довіреністю № б/н від 01.07.2010р.)

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастербіч Сістем», м.Донецьк (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС ІНШААТ ДЕКОРАТІФ», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 22205,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки №58/08 від 25.02.2008р., додаткова угода №1 від 31.12.2008р. до Договору №58/08, Претензія про сплату заборгованості вих..№428 від 01.09.2009р. (а.с.14), Акт звірки від 01.07.2009р., правоустановчі документи, видаткові накладні, специфікації, податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, платіжні доручення про сплату товару та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625 694 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 49, 54, 64 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання ухвали суду від 01.06.2010р. року в судовових засіданнях 09.07.2010р. та 28.07.2010р. були надані наступні документи: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.06.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, рахунки - фактури та платіжні доручення, копії поштових квитанцій про направлення Відповідачу претензій. Крім того, 16.07.2010р. через канцелярію суду Позивач надав розрахунки суму боргу, що стягується та докази направлення їх Відповідачу.

Позивач у судове засідання 28.07.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –03062 , м.Київ, вул. Пимоненка, буд.34.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 18.06.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастербіч Сістем»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПС ІНШААТ ДЕКОРАТІФ»(Покупець) був укладений Договір поставки №58/08 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується у встановлені строки поставити і передати у власність Покупця товар, а покупець зобов’язується своєчасно прийняти товар і сплатити за нього певну суму. Найменування товару: суперконцентрат (п.1.2. Договору).

Підставою для виникнення зобов’язань з поставки товару є підписана сторонами специфікація, що є невід’ємною частиною Договору. Асортимент товару визначається у специфікації (п.1.3., п.1.4. Договору).

Згідно п.2.1. Договору одиниця виміру і кількості кожної партії товару встановлюється сторонами в Специфікації. Загальна кількість товару, що поставляється за Договором встановлюється шляхом сумування товару, фактично відвантаженому Товару згідно накладним.

Згідно п.2.1. Договору товар повинен бути повністю поставлений Покупцеві протягом 20-ти календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації.

Розділом 4 та Розділом 5 Договору сторони визначили ціну товару та порядок розрахунків, зокрема:

-          ціна товару узгоджується сторонами в Специфікації і може бути змінена виключно по попередньому узгодженні з Покупцем не менше ніж за 5 робочих днів з моменту такої зміни. В узгоджену сторонами ціну товару входять всі витрати і видатки, які несе Постачальник при виконанні договірних зобов’язань (п.4.1.);

-          на дату підписання договору сторони встановили, що загальна вартість товару, що поставляється в продовж всього строку дії Договору, орієнтовно складає 1000000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%). Дана умова не є умовою, що виключає можливість зміни ціни товару і його загальної сумарної вартості (п.4.2.);

-           повна сплата партії товару за договором здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару від Постачальника (п.5.3.).

Згідно п.9.3. Договору за порушення строків оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню від суми невиконаних грошових зобов’язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в цей період, за кожний день прострочки, що не звільняє його від виконання зобов’язань за Договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р. (включно).

Додатковою угодою №1 від 31.12.2008р. до Договору №58/08 від 25.02.2008р. сторони змінили п.11.10 Договору та виклали його у наступній редакції:

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р. (включно). У випадку, якщо протягом 30 днів до закінчення строку дії договору ні одні зі сторін не заявить про свої наміри розірвати Договір вважається пролонгованим строком на один рік на тих самих умовах.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 164899,52 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними (№МС-0000278 від 26.02.08. на суму 4349,99 грн., №МС-0000682 від 05.05.08. на суму 17425,02грн., №МС-0000838 від 09.06.08. на суму 17800,02грн., №МС-0000839 від 09.06.08. на суму 6090,00 грн., №МС-0000886 від 18.06.08. на суму 1600,00 грн., №МС-0001109 від 05.08.08. на суму 10739,99грн., №МС-0001140 від 12.08.08. на суму 7159,99грн., №МС-0001275 від 08.09.08. на суму 9474,01грн., №МС-0001442 від 08.10.08. на суму 6 316,01 грн., №МС-0001443 від 08.10.08. на суму 1400,00грн., №МС-0001502 від 17.10.08. на суму 15790,02 грн., №МС-0002580 від 12.11.08. на суму 3435,00грн., №МС-0000097 від 30.01.09. на суму 5080,00грн., №МС-0000436 від 19.03.09. на суму 4000,00 грн., №МС-0000437 від 19.03.09. на суму 5609,99 грн., №МС-0000649 від 09.04.09. на суму 3000,00грн., №МС-0000650 від 16.04.09. на суму 7479,98грн., №МС-0000696 від 16.04.09. на суму 3000,00грн., №МС-0000759 від 29.04.09. на суму 1000,00грн., №МС-0000815 від 08.05.09. на суму 3127,50грн., №МС-0001013 від 02.06.09. на суму 4170,00грн., №МС-0001079 від 11.06.09. на суму 8028,00грн., №МС-0001080 від 11.06.09. на суму 6255,00 грн., №МС-0001554 від 12.08.09. на суму 5419,00 грн., №МС-0002189 від 23.10.09. на суму 7150,00грн., специфікаціями, довіреностями на отримання ТМЦ, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на суму 145593,49грн., що підтверджується копіями платіжних доручень

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно накладної №МС0001502 від 17.10.08 на суму 15790,02 грн. та №МС-0002580 від 12.11.08 на суму 3435,00 грн., частково –згідно накладної №МС-0000097 від 30.01.09 –80,00 грн.

Відповідно до акту звіряння розрахунків підписаному з боку Позивача та Відповідача заборгованість станом на 01.07.2009р. складає 19306,03 грн. (а.с.19)

01.09.2009 р. на адресу Відповідача була направлена претензія №428 з вимогою про сплату боргу –19306,03 грн., що підтверджено копіями поштових квитанцій від 19.11.2009р. Проте Позивач відповіді чи сплати суми заборгованості не отримав.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №58/08 від 25.02.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 164899,52 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними (№МС-0000278 від 26.02.08. на суму 4349,99 грн., №МС-0000682 від 05.05.08. на суму 17425,02грн., №МС-0000838 від 09.06.08. на суму 17800,02грн., №МС-0000839 від 09.06.08. на суму 6090,00 грн., №МС-0000886 від 18.06.08. на суму 1600,00 грн., №МС-0001109 від 05.08.08. на суму 10739,99грн., №МС-0001140 від 12.08.08. на суму 7159,99грн., №МС-0001275 від 08.09.08. на суму 9474,01грн., №МС-0001442 від 08.10.08. на суму 6 316,01 грн., №МС-0001443 від 08.10.08. на суму 1400,00грн., №МС-0001502 від 17.10.08. на суму 15790,02 грн., №МС-0002580 від 12.11.08. на суму 3435,00грн., №МС-0000097 від 30.01.09. на суму 5080,00грн., №МС-0000436 від 19.03.09. на суму 4000,00 грн., №МС-0000437 від 19.03.09. на суму 5609,99 грн., №МС-0000649 від 09.04.09. на суму 3000,00грн., №МС-0000650 від 16.04.09. на суму 7479,98грн., №МС-0000696 від 16.04.09. на суму 3000,00грн., №МС-0000759 від 29.04.09. на суму 1000,00грн., №МС-0000815 від 08.05.09. на суму 3127,50грн., №МС-0001013 від 02.06.09. на суму 4170,00грн., №МС-0001079 від 11.06.09. на суму 8028,00грн., №МС-0001080 від 11.06.09. на суму 6255,00 грн., №МС-0001554 від 12.08.09. на суму 5419,00 грн., №МС-0002189 від 23.10.09. на суму 7150,00грн., специфікаціями, довіреностями на отримання ТМЦ, що містяться в матеріалах справи.

Між тим, попри виставлені рахунки та претензію № 428 від 01.09.2009р., надсилання якої підтверджується копіями поштових квитанцій, Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати поставленої продукції у повному обсязі. Судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно накладної №МС0001502 від 17.10.08 на суму 15790,02 грн. та №МС-0002580 від 12.11.08 на суму 3435,00 грн., частково –згідно накладної №МС-0000097 від 30.01.09 –80,00 грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену у період з 26.02.2008р. по 23.10.2009р. продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків з боку Позивача і Відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 19 306,03 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 9.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 2 311,81 грн. за період з 17.11.2008р. по 01.09.2009р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 17.11.2009р. по 27.11.2009р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 587, 28 грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача в межах розміру позовної заяви, що знаходяться в КОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013 п/р №26001380690771; №26000380690772 або на будь-яких інших рахунках Відповідача .

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку –Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербіч Сістем», м.Донецьк, ідентифікаційний код 33670861 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС ІНШААТ ДЕКОРАТІФ», м.Київ, ідентифікаційний код 33350499 про стягнення 22205,12 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС ІНШААТ ДЕКОРАТІФ», м.Київ, ідентифікаційний код 33350499 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербіч Сістем», м.Донецьк, ідентифікаційний код 33670861 основну суму боргу у розмірі 19306,03 грн., пеню у розмірі 2 311,81 грн., 3% річних у розмірі 587,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС ІНШААТ ДЕКОРАТІФ», м.Київ, ідентифікаційний код 33350499 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербіч Сістем», м.Донецьк, ідентифікаційний код 33670861 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 222,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.07.2010р., за згодою представника Позивача, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева