Рішення № 10610434, 05.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/214-02/59-3805.07.10                                         

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій»

До Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»

Простягнення 14822, 34 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                               не з’явились

Від відповідача                     Карманніков М.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла за підсудністю справа Господарського суду Волинської області № 02/59-38 за позовом закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій»до відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод»про стягнення 17 717,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. порушено провадження у справі № 17/214-02/59-38 та призначено її до розгляду на 07.06.2010 р..

Ухвалою Господарського суду від 07.06.2010 р. було здійснено заміну відповідача належним відповідачем, яким є публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»та відкладено розгляд справи до 21.06.2010 р. у зв’язку з необхідністю витребування доказів.

З урахуванням наданого суду позивачем уточнення позовних вимог до стягнення з відповідача заявлено 17612,14 грн. (12704,75 грн. боргу, 1441,95 грн. пені, 1816,77 грн. інфляційних, 1648,67 грн. трьох процентів річних).

Позивач повноважних представників до суду не направив, про причини їх неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

18.06.2010 р. відповідач до канцелярії суду надав відзив на позовну заяву, в якому частково заперечує проти позовних вимог (в частині нарахування штрафних санкцій), зазначаючи, що в порушення умов договору отримання товару здійснювалось зі складу позивача, що унеможливлює встановлення строку оплати товару відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. розгляд справи відкладався на 05.07.2010 р., у зв’язку з неявкою представників позивача та ненаданням витребуваних доказів.

До суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача основний боргу в сумі 12704,75 грн., пеню в сумі 920,48грн., інфляційні збитки в сумі 736,87 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 460,24 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив позов задовольнити частково в сумі основного боргу в розмірі 12704,75 грн., в частині стягнення пені, інфляційних збитків та процентів на користування чужими грошовими коштами просив відмовити.

Позивач у судове засідання свого повноважного представника не направив та належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду. Про час та місце розгляду справи, позивач належним чином повідомлений судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матерілалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.01.2008 р. між закритим акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (постачальником) та відкритим акціонерним товариством «Луцький автомобільний завод» (покупцем) укладено договір № 024ДС (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію за вказаними цінами, в межах кварталу, рівномірно помісячно в кількості, вказаній у Договорі.

12.06.2008 р. між закритим акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (постачальником) та відкритим акціонерним товариством «Луцький автомобільний завод» (покупцем), який змінив назву на публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»складено протокол врегулювання розбіжностей до Договору № 024ДС від 14.01.2008 р..

Відповідно до умов вказаного протоколу відповідач зобов’язався прийняти та оплатити, а позивач зобов’язався передати в його власність продукцію. Номенклатура, вид продукції та його ціна погоджується сторонами в специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного Договору.

Згідно з протоколом врегулювання розбіжностей до Договору № 024ДС від 14.01.2008 р. сторони погодили, що загальна вартість договору визначається по загальній вартості отриманої партії продукції.

У протоколі врегулювання розбіжностей до Договору № 024ДС від 14.01.2008 р. пункт 3.2. Договору сторони виклали в новій редакції та погодили, що до початку місяця поставки, вказаного в заявці, на підставі рахунку постачальника покупець зобов’язується провести розрахунки в наступному порядку: 30% від вартості партії продукції –передоплата; наступні 70% вартості продукції –протягом 10 банківських днів з моменту її отримання на складі покупця.

Відповідно до умов Договору та протоколу врегулювання розбіжностей до Договору № 024ДС від 14.01.2008 р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 41664,75 грн., що підтверджується видатковими накладними № 6524 від 04.12.2008 р. на суму 18704,25 грн., № 6523 від 04.12.2008 р. на суму 22960,50 грн. та довіреністю на отримання товару № 1183 від 03.12.2008 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач перерахував суму попередньої оплати в розмірі 14 000,00 грн. та в рахунок погашення основного боргу перерахував кошти в сумі 14960,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, після чого залишилась заборгованість в сумі 12704,75 грн.

27.08.2009 р. між сторонами укладено акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноважними представниками позивача та відповідача по справі з прикладенням круглих печаток останніх, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 12704,75 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

15.10.2009 р. позивач рекомендованим листом надіслав відповідачеві вимогу вих. № 25/р, в якій вимагав погасити заборгованість в сумі 12704,75грн., що підтверджується фіскальним чеком від 15.10.2009 р.. Однак, вказана претензія залишилася без відповіді та виконання відповідачем.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 12704,75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 12704,75 грн.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до протоколу врегулювання розбіжностей до Договору пункт 7.4 Договору викладено в новій редакції, згідно з яким у випадку прострочення оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення від суми заборгованості, в яку враховано вартість продукції, вартість тари та послуги з перевезення.

Відповідно до умов Договору та протоколу врегулювання розбіжностей до нього відповідач зобов’язався провести розрахунки в наступному порядку: 30% від вартості партії продукції –передоплата; наступні 70% вартості продукції –протягом 10 банківських днів з моменту її отримання на складі відповідача.

Враховуючи те, що відповідач отримав товар 04.12.2008 р., то за умовами протоколу врегулювання розбіжностей до Договору повинен був оплатити його вартість до 18.12.2008 р..

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені має здійснюватись за період прострочення відповідачем оплати товару, а саме: з 19.12.2008 р. по 19.06.2009 р..

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, викладеного в заяві про зменшення позовних вимог, позивач нараховує пеню за період з 01.11.2009 р. по 09.03.2010 р. в сумі 920,48 грн.

Враховуючи приписи статті 232 ГК України та з огляду на те, що суд позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог, якщо про це відсутнє клопотання заінтересованої сторони (статті 83 ГПК України), зважаючи на ту обставину, що позивач здійснив нарахування пені за період, за який вона не підлягає нарахуванню, вимоги про стягнення з відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При тому посилання відповідача на те, що позивач порушив умови Договору та умови протоколу розбіжностей до нього, оскільки фактичне отримання товару відбулось за місцезнаходженням позивача, що є підставою для відмови в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій судом не приймаються, оскільки наявними в матеріалах доказами підтверджується факт отримання товару відповідачем (видаткові накладні), а тому всі інші посилання відповідача не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не мають значення для вирішення спору.

Протоколом врегулювання розбіжностей до Договору сторони доповнили Договір пунктом 7.8., відповідно до якого у випадку прострочення оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від суми заборгованості, в яку враховано вартість продукції, вартість тари та послуги з перевезення.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату поставленого товару, з нього на підставі пункту 7.8. протоколу врегулювання розбіжностей до Договору підлягають стягненню відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 460, 24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційна складова становить 736,87 грн.

Суд приймає розрахунок заборгованості, інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами, наданий позивачем, як вірний.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з останнього підлягає стягненню 139,02 грн. витрат по оплаті державного мита та 221,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (04176, м. Київ, вул. Електриків, будинок 29А, код 05808592) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій»(93112, м. Лисичанськ, Луганська область, вул. Мічуріна, 1, код 31380846, рахунок 2600301003162 у філії ВАТ «Укрексімбанк»в м. Луганськ, МФО 304289) 12704,75грн. основного боргу, 460,24 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 736,87 грн. інфляційних збитків, 139,02 грн. витрат по оплаті державного мита, 221,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 26.07.2010 р.