Рішення № 10610159, 27.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/21327.07.10 За позовомСпільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю доПублічного акціонерного товариства «Діпробудмашина»

простягнення 285035,10 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Цимбалюк І.В. –представник за довіреністю № 259 від 15.02.2010 року;

від відповідача:Колесніченко Б.В. –представник за довіреністю № 2-а від 08.06.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Діпробудмашина»про стягнення 285035,10 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 145/03 від 27.12.2006 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на суму 28057020,20 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 274465,68 грн., збитки від інфляції у розмірі 2515,93 грн. та 3 % річних у розмірі 8053,49 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 02.06.2010 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 02.06.2010 року, та надав відзив на позовну заяву.

          У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між позивачем та Дочірнім підприємством «Побутсервіc» було укладено договори цесії, відповідно до яких позивач відступив Дочірньому підприємству «Побутсервіc» права вимоги за укладеним між сторонами договором № 145/03 від 27.12.2006 року щодо оплати виконаних підрядних робіт. Посилаючись на дану обставину, відповідача вказує, що станом на день розгляду справи єдиним кредитором за договором № 145/03 від 27.12.2006 року є Дочірнє підприємство «Побутсервіc». Крім того, відповідач зазначає що роботи, передбачені додатковою угодою № 1 до договору, були виконані позивачем з відступом від умов щодо якості та, в порушення умов договору, після завершення виконання робіт позивач не передав відповідачу будівельним майданчик та супутню документацію будівництва об’єкта нерухомості. З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року відкладено розгляд справи на 12.07.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 12.07.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.06.2010 року, надав заяву про збільшення позовних вимог та письмові заперечення на відзив на позовну заяву.

          Відповідно до наданої заяви позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 274476,48 грн., збитки від інфляції у розмірі 2516,03 грн. та 3 % річних у розмірі 8053,81 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог.

          В письмових запереченнях на відзив позивач зазначає, що після укладення позивачем з Дочірнім підприємством «Побутсервіc»договорів цесії останнє стало кредитором за укладеним між сторонами договором № 145/03 від 27.12.2006 року лише в частині виконання зобов’язань на суму 4250000,00 грн. Обов’язок щодо сплати заявленої до стягнення основної суми заборгованості станом на день розгляду справи залишається невиконаним. Стосовно посилань відповідача на неналежність якості виконаних робіт, позивач вказує, що дана обставина не підтверджена відповідачем документально та не повинна прийматися до уваги з огляду на те, що роботи були прийняті без зауважень. Крім того, позивач зазначає про безпідставність посилань відповідача на невиконання позивачем обов’язку передати відповідачу після завершення виконання робіт будівельний майданчик та супутню документацію будівництва об’єкта нерухомості, оскільки умовами договору оплата виконаних робіт не обумовлена виконанням даного зобов’язання.

          Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.2010 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з потребою в підготовці заперечень на заяву позивача про збільшення позовних вимог.

          Крім того, у судовому засіданні 12.07.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          У судовому засіданні 12.07.2010 року судом оголошено перерву до 20.07.2010 року.

          У судовому засіданні 20.07.2010 року судом оголошено перерву до 27.07.2010 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 20.07.2010 року заявив клопотання про зупинення провадження у справі.

          Заявлене клопотання відповідач мотивував тим, що розгляд даної справи неможливий до закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Діпробудмашина»на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 року № 05-5-27/8295 про повернення зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Діпробудмашина»до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю про зміну правовідношення та зобов’язання вчинити певні дії без розгляду.

          Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

          За змістом наведеної норми зупинення провадження у справі можливе в разі розгляду судом іншої справи.

          Однак, оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду не перешкоджає розгляду даної справи, оскільки, апеляційна інстанція не вирішуватиме спір, що пов’язаний з даним, по суті, а лише переглядатиме питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

          З наведених підстав суд відхилив заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          27.12.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Діпробудмашина»(надалі –відповідач) та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –позивач) укладено договір генерального підряду на будівництво № 145/03 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 2.1 договору позивач зобов’язався за завданням відповідача на свій ризик власними або залученими силами та засобами у відповідності до умов договору, проектної документації, діючих будівельних норм і правил, а також з дотриманням робочої документації та у визначений договором строк прийняти будівельний майданчик, проектну та робочу документацію, збудувати визначений договором об’єкт, передати його відповідачу, а відповідач зобов’язався надати позивачу будівельний майданчик, проектну та робочу документацію, приймати закінчені роботи (їх відповідні частини) й оплачувати їх вартість у відповідності до договору.

          Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що ціна та перелік робіт (частин, етапів) за кожним етапом робіт та порядок розрахунків за їх виконання визначаються договором та додатковими угодами за договором на підставі робочої документації.

          Додатковими угодами №№ 1, 2, 2-1, 3, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 5, 6, 6-1, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 16-1, 16-2, 16-3, 17, 18, 18-1 сторони погодили виконання позивачем робіт на загальну суму 29348764,00

          Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, в період з травня 2007 року по травень 2009 року на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 28057022,20 грн.

          Договорами про відступлення права вимоги від 24.03.2009 року, 14.04.2009 року та 19.05.2009 року, укладеними між позивачем та Дочірнім підприємством «Побутсервіc», позивач частково, у сумі 4250000,00 грн., відступив Дочірньому підприємству «Побутсервіc»права вимоги за укладеним між сторонами договором № 145/03 від 27.12.2006 року щодо оплати виконаних підрядних робіт.

          Внаслідок вказаного, позивач залишився кредитором у правовідношення з відповідачем в частині виконання грошових зобов’язань на суму 23807022,20 грн.

          Відповідно до наданих суду виписок банку по особовому рахунку, в якості плати за договором відповідач перерахував на поточний рахунком позивача 23467189,20 грн.

          Неоплаченими перед позивачем залишилися роботи на суму 409839,80 грн. Зокрема, роботи, виконані позивачем в березні, травні 2009 року та частково, у сумі 329408,80 грн., роботи, виконані позивачем в грудні 2008 року.

          Згідно з наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) у ході виконання робіт у позивача виникло зобов’язання перед відповідачем щодо компенсації вартості спожитих електроенергії та холодної води на загальну суму 65365,32 грн.

          Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 274476,48 грн., попередньо вирахувавши з вартості неоплачених робіт суму належної до сплати компенсації (65365,32 грн.).

          Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що відповідач сплачує позивачу вартість виконаних робіт кожного наступного за першим етапом робіт у термін не пізніше п’яти банківських днів з дати підписання сторонами акту та довідки типової форми КБ-3.

          Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 за грудень 2008 року та травень 2009 року датовані 21.01.2009 року та 31.05.2009 року відповідно.

          Надана суду довідка типової форми КБ-3 за березень 2009 року не містить дати її підписання.

          За таких обставин, суд вважає, що вказаний документ був підписаний сторонами в останній робочий день звітного місяця, тобто, 31.03.2009 року.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що оплатити роботи, виконані грудні 2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 28.01.2009 року, роботи, виконані в березні 2009 року, –у термін до 07.04.2009 року, роботи, виконані в травні 2009 року, –у термін до 05.06.2009 року.

          Отже, станом на день звернення до суду строк виконання зобов’язання з розрахунку настав.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання з оплати робіт відповідач не подав.

          Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що між позивачем та Дочірнім підприємством «Побутсервіc»було укладено договори цесії, відповідно до яких позивач відступив Дочірньому підприємству «Побутсервіc»права вимоги за укладеним між сторонами договором № 145/03 від 27.12.2006 року щодо оплати виконаних підрядних робіт. Посилаючись на дану обставину, відповідача вказує, що станом на день розгляду справи єдиним кредитором за договором № 145/03 від 27.12.2006 року є Дочірнє підприємство «Побутсервіc». Крім того, відповідач зазначає що роботи, передбачені додатковою угодою № 1 до договору, були виконані позивачем з відступом від умов щодо якості та, в порушення умов договору, після завершення виконання робіт позивач не передав відповідачу будівельним майданчик та супутню документацію будівництва об’єкта нерухомості.

          Твердження відповідача щодо відсутності між сторонами станом не день розгляду справи зобов’язальних правовідносин (кредитор – боржник) не заслуговує на увагу та спростовується встановленими вище обставинами.

          Стосовно ж посилань відповідача на неналежність якості виконаних робіт та невиконання позивачем обов’язку передати відповідачу після завершення виконання робіт будівельний майданчик та супутню документацію будівництва об’єкта нерухомості суд зазначає наступне.

          Згідно з частиною 3 статті 875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідно до частини 1 статті 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

          Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у зв’язку з виявленням дефектів виконаних робіт, на підставі частини 1 статті 858 ЦК України має право на пропорційне зменшення їх ціни.

          Однак, за змістом даної норми вказані посилання можуть бути позовними вимогами з самостійним предметом та підставою.

          Листом вих. № 315/55 від 19.03.2010 року відповідач в односторонньому порядку відмовився від укладеного між сторонами договору.

          Аналіз змісту договору дає підстави стверджувати про наявність у позивача у випадку дострокового припинення договору обов’язку звільнити будівельний майданчик та визначений договором об’єкт від усіх будівельних відходів, обламків, непотрібних матеріальних ресурсів, тимчасових споруд та всього іншого, що більше не потрібне на об’єкті (підпункт 8.4.7 пункту 8.4 договору).

          Умови ж щодо обов’язку позивача передати по закінченню робіт будівельний майданчик за актом приймання-передачі договір не місить.

          Проте, незалежно від вказаного, настання строку виконання відповідачем обов’язку з розрахунку за виконані роботи умовами договору не обумовлено виконанням позивачем будь-яких додаткових зобов’язань.

          Виходячи зі змісту пункту 6.1 договору єдиною підставою для здійснення розрахунків за договором є підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3.

          За таких обставин, посилання відповідача на неналежність якості виконаних робіт та невиконання позивачем обов’язку передати відповідачу після завершення виконання робіт будівельний майданчик та супутню документацію будівництва об’єкта нерухомості суд вважає безпідставними та не приймає до уваги.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 274476,48 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 2516,03 грн. за період з 06.06.2009 року по 30.06.2009 року та 3 % річних у розмірі 8053,81 грн. за період з 06.06.2009 року по 28.05.2010 року.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Судом встановлено, що оплатити роботи, виконані грудні 2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 28.01.2009 року, роботи, виконані в березні 2009 року, – у термін до 07.04.2009 року, роботи, виконані в травні 2009 року, –у термін до 05.06.2009 року.

          Враховуючи зазначене, прострочення виконання зобов’язання має місце з 29.01.2009 року, 08.04.2009 року та 06.06.2009 року відповідно.

          Отже, нарахування заявлених до стягнення збитків від інфляції та 3 % річних починаючи з 06.06.2009 року є обґрунтованим.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду в межах заявленого позивачем періоду розмір збитків від інфляції складає:

          274476,48 грн. * 101,1 % –274476,48 грн. = 3019,24 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 2516,03 грн.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду в межах заявленого позивачем періоду складає:

          274476,48 грн. * 3 % * 357 (з 06.06.2009 року по 28.05.2010 року) / 365 = 8053,82 грн.

          З підстав, наведених вище, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 8053,81 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Діпробудмашина» (01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, 15; ідентифікаційний код 00241212) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17; ідентифікаційний код 20057315) основну заборгованість у розмірі 274476 (двісті сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 48 коп., збитки від інфляції у розмірі 2516 (дві тисячі п’ятсот шістнадцять) 03 коп., 3 % річних у розмірі 8053 (вісім тисяч п’ятдесят три) грн. 81 коп., 2850 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят) грн. 46 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.