Рішення № 10609341, 29.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.10 Справа № 1/55/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Україна Нова”, 70615, Запорізька область, с. Пологи, вул. Леніна, 184

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Вільнянський маслозавод”, 70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65

про стягнення 21126,28 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: Сторчак В.І, дор. № 8 від 11.01.2010 р.;

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.04.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Україна Нова” з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Вільнянський маслозавод” про стягнення 21126,28 грн. основного боргу, на підставі Договору закупівлі молока № 50 від 30.06.2009 р. та ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

27.04.2010 р. порушено провадження у справі № 1/55/10, судове засідання призначено на 25.05.2010 р. Ухвала про порушення провадження у справі була отримана представником відповідача 05.05.2010 р., про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні № 07175922, яке міститься в матеріалах справи.

Розгляд справи відкладався на 31.05.2010 р., на 22.06.2010 р. та на 29.06.2010 р.

Судове засідання закінчено 29.06.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представника позивача.

Відповідач в судове засідання 29.05.2010 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причин неявки не повідомив. 27.05.2010 р. направив до суду відзив від 25.05.2010 р. на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими. Стверджує, що сторони у своїх взаємовідносинах не керувались Договором № 50 від 30.06.2009 р., оскільки в жодній з накладних не йдеться посилання на вищезазначений договір. Також відповідач заперечує факт отримання ним вимоги про сплату боргу, тому вважає що строк виконання зобов’язання для нього не настав.

17.06.2010 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (вих. № 282 від 10.06.2010 р.). В згаданій заяві позивач уточнює, що поставка відбувалась на підставі усної домовленості сторін за видатковими накладними № РН-0002230 від 30.06.2009 р. на суму 16468,20 грн. та № РН-0002421 від 04.07.2009 р. на суму 4658,08 грн. Просить стягнути з відповідача 21126,28 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 626, 638, 639 Цивільного кодексу України та ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України.

Заява позивача не суперечить чинному законодавству, не порушує нічиїх інтересів та приймається судом. Розглядаються уточнені позовні вимоги.

В судовому засіданні 29.06.2010 р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості поставив відповідачу товар - молоко за видатковою накладною № РН-0002230 від 30.06.2009 р. у кількості 11763,000 кг на суму 16468,20 грн. та за видатковою накладною № РН-0002421 від 04.07.2009 р. у кількості 4159,000 кг на суму 4658,08 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом отримувача завіреного печаткою підприємства відповідача, а також товарно-транспортними накладними від 25.06.2009 р. –отримання 4040кг фактичної ваги, від 27.06.2009 р. –4040 кг фактичної ваги, від 30.06.2009 р. –4040 кг фактичної ваги, та від 04.07.2009 р. –4040 кг фактичної ваги, всього за товарно-транспортними накладними отримано товару у кількості 15922 кг. Аналогічна загальна кількість товару зазначена і у видаткових накладних.

30.07.2009 р. обома сторонами був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.07.2009 р., де вони констатують наявність заборгованості за відповідачем в сумі 21126,28 грн.

16.03.2010 р. позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою оплатити отриманий товар на суму 21126,28 грн. Відправка претензії підтверджується фіскальним чеком № 1842 від 16.03.2010 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 21126,28 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21126,28 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу, строки оплати, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Позивач свої зобов’язання виконав, здійснивши поставку, про що свідчать перелічені вище накладні.

Відповідач, в свою чергу, повинен був прийняти та оплатити вартість переданого йому товару, і таким чином виконати взяті на себе зобов’язання по оплаті. Однак прийнявши товар, відповідач зобов’язання по оплаті не виконав.

Факт заборгованості відповідача в сумі 21126,28 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Відповідач доказів погашення боргу не надав.

У відзиві відповідач фактично не заперечує проти заборгованості перед позивачем, про що також свідчить підписаний ним акт звіряння взаєморозрахунків. Відповідач незгоден з тим, що поставка відбувалась за договором, як це первісно було вказано в позовній заяві. Однак позовні вимоги були уточнені позивачем. Заперечення з приводу неотримання відповідачем претензії про оплату є такими, що не відповідають дійсності, оскільки докази направлення (фіскальний чек № 1842 від 16.03.2010 р.) такої претензії надані позивачем, та копія міститься в матеріалах справи. Отже строк виконання зобов’язання настав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21126,28 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вільнянський маслозавод” (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, р/р 26004055898482 в ЗРУ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399, код 00445593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Україна Нова” (70615, Запорізька область, Пологівський район, с. Пологи, вул. Леніна, 184, р/р 260060632911 в Дніпропетровському ФАБ «Експрес-Банк»м. Дніпропетровськ, МФО 306964, код 31197369) 21 126 (двадцять одну тисячу сто двадцять шість) грн. 28 коп. основного боргу, 211 (двісті одинадцять) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 05 липня 2010 року.