Рішення № 10609325, 22.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10 Справа № 1/54/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Крахмалопродукт”, юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8; поштова адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29а, к. 110

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, 69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 7

про стягнення 343501,85 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.04.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Крахмалопродукт” з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” про стягнення 343501,85 грн., в тому числі 311239,52 грн. основного боргу, 15382,91грн. пені, 14628,26 грн. втрат від інфляції та 2251,16 грн. – 3% річних, на підставі договору № 2567 від 30.12.2009 р., ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 265 ГК України.

27.04.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Немченко О.І., порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 25.05.2010 р.

Розгляд справи відкладався на 31.05.2010 р., 15.06.2010 р., 22.06.2010 р.

          Судове засідання закінчено 22.06.2010 р. прийняттям рішення по справі.

Позивач в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. 21.06.2010 р. на адресу суду надіслав заяву про зменшення позовних вимог вих. № 9539 від 17.06.2010 р. В заяві позивач перерахував суми пені, втрат від інфляції та 3% річних. Зменшуючи позовні вимоги позивач всього просить стягнути 335985,24 грн., з яких 311239,52 грн. основного боргу, 14799,02 грн. пені, 7780,99 грн. втрат від інфляції та 2165,71 грн. –3% річних.

Заява позивача не суперечить чинному законодавству, не порушує нічиїх інтересів та приймається судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються на суму 335985,24 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився. 22.062010 р. направив клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. У відзиві № 01/09-656 від 25.05.2010 р. відповідач заперечував проти позову, з підстав, що на зазначених видаткових накладних не зазначено прізвище особи, що отримала товар. Вважав, що позивачем не доведено факту виникнення зобов’язань за договором № 2567 від 30.12.2009 р. Однак, 15.06.2010 р. відповідач направив клопотання, у змісті якого він повідомляє суд, що не має можливості перерахувати всю суму заборгованості перед позивачем, та просить суд розстрочити виконання рішення за графіком, який додається.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2567 (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець (позивач) зобов’язався поставляти, а покупець (відповідач) зобов’язався оплатити товар: патоку крохмальну, крохмаль кукурудзяний, олію кукурудзяну дезодоровану рафіновану нефасовану.

Ціна на кожну партію товару обумовлюється в рахунку до цього Договору за кожну поставлену партію, розділ 4 Договору.

В розділі 5 сторони передбачили умови оплати, а саме покупець здійснює оплату кожної партії товару на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати відвантаження товару. Дата відвантаження вказується у товаро-супровідних документах.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року, однак пролонговується до повного виконання покупцем зобов’язань по оплаті товару., розділ 11 Договору.

Відповідачем було надіслано позивачу заявку від 11.01.2010 р. на постачання патоки кукурудзяної та крохмалю кукурудзяного.

На виконання вищезгаданого Договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар. Поставка підтверджується наступними документами: накладною № 20111 від 13.01.2010 р., за якою поставлено товару в кількості 24.8600 т на суму 103427,54 грн., накладною № 20187 від 18.01.2010 р., за якою поставлено товару в кількості 24.9700 т на суму 103885,19 грн., накладною № 20238 від 21.01.2010 р., за якою поставлено товару в кількості 24.98.00 т на суму 103926,79 грн., а також товарно-транспортними накладними: серії 10ААБ № 211080 від 12.01.2010 р., серії 10ААБ № 211211 від 18.01.2010 р., серії 10ААБ № 212597 від 21.01.2010 р. Всього відповідачем отримано товару на загальну суму 311239,52 грн. На отримання товару від позивача відповідачем було видано довіреність № 1942 від 12.01.2010 р., якою уповноважено представника відповідача Бойко А.А..

Тобто поставка була здійснена в рамках дії Договору, та на виконання Договору, про що свідчить відмітка в накладних такого змісту: відгрузка по договору № 2567 від 30.12.2009 р., та зазначена відповідна товарно-транспортна накладна.

Відповідач суму заборгованості не оплатив. Сума заборгованості перед позивачем склала 311239,52 грн. яка є до теперішнього часу не погашеною, про що зазначено і відповідачем у його клопотанні № 01/09-729 від 14.06.2010 р., зміст якого викладено вище.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 311239,52 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за Договором –поставив відповідачу товар.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, отриманий товар в зазначені строки не оплатив.

          Факт заборгованості відповідача в сумі 311239,52 грн. позивачем документально підтверджений та не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 311239,52 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявою про зменшення позовних вимог уточнив суму пені, надавши її розрахунок по кожній з накладних: по накладній № 20111 з 24.01.2010 р. по 22.04.2010 р. за 89 днів прострочення, по накладній № 20187 з 29.01.2010 р. по 22.04.2010 р. за 84 дні прострочення, № по накладній № 20238 з 01.02.2010 р. по 22.04.2010 р. за 81 день прострочення. Просить суд стягнути з відповідача 14799,02 грн. пені.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в розділі 8. Договору обумовили, що в разі несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару (десятиденний строк), останній сплачує позивачеві пеню в 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача, заявлена до стягнення сума пені, розрахована з урахуванням вищезгаданого закону.

Розрахунок перевірено судом, він є привільним та обґрунтованим. З відповідача підлягає стягненню 14799,02 грн. пені.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 7780,99 грн. втрат від інфляції та 2165,71 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками: 3% річних складають загалом 2165,71грн. та розраховані позивачем окремо по кожній з накладних: по накладній № 20111 за період часу з 24.01.2010 р. по 22.04.2010 р. складають 756,58, по накладній № 20187 за період часу з 29.01.2010 р. по 22.04.2010 р. і складають 717,23 грн., та по накладній № 20238 за період часу з 01.02.2010 р. по 22.04.2010 р. і складають 691,90 грн., а втрати від інфляції за період з лютий 2010 р. по квітень 2010 р. –7780,99 грн. Надані розрахунки є вірними та обґрунтованими. Вимога позивача щодо стягнення 2165,71 грн. 3% річних та 7780,99 грн. втрат від інфляції обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються частково.

У клопотанні № 01/09-729 від 14.06.2010 р. відповідач просить розстрочити виконання рішення. Обґрунтовує клопотання ст. ст. 22, 82-85, 121 ГПК України та ч. 5 ст. 97 Кодексу Законів про працю України. Пояснює несплату важким фінансовим станом на підприємстві та заборгованістю перед робітниками п заробітній платі.

Розглянувши клопотання відповідача, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Згідно з п. 2 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. (…) вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем у клопотанні перелічені обставини, які на його думку є підставами для надання йому розстрочки виконання рішення. Однак, він посилається лише на ті моменти, що є безпосередньо моментами його господарської діяльності, яку він веде на власний ризик. Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору та його ухилення від виконання взятого на себе зобов’язання, а також у цілому необґрунтованість клопотання про розстрочку, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Позов задовольняється частково у зв’язку зі зменшенням суми позовних вимог позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог .

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 7 р/р 26008031480001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код 00382094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Крахмалопродукт” (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, р/р 26006010045249 в АТ «Укресімбанк»м. Київ, МФО 322313, код 30404368) 311 239 (триста одинадцять тисяч двісті тридцять дев’ять) грн. 52 коп. основного боргу, 14 799 (чотирнадцять тисяч сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 02 коп. пені, 7780 (сім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 99 коп. втрат від інфляції, 2165 (дві тисячі сто шістдесят п’ять) грн. 71 коп. –3% річних, 3359 (три тисячі триста п’ятдесят дев’ять) грн. 85 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 29 червня 2010 року.