Рішення № 10609263, 01.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.10 Справа № 1/52/10

Суддя

за позовом відкритого акціонерного товариства “Крим”, 97420, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Виноградна, 5, а/с 77

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, 72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Кірова, 175

про стягнення 148651,45 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача –Кривенко Н.Є., дов. № 34 від 13.04.2010 р.;

від відповідача –Ходаківський В.І., дор. Від 01.09.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

08.04.2010 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Крим” про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” заборгованості в розмірі 148651,45 грн., в тому числі 138085,49 грн. основного боргу за поставлений товар, 10565,96 грн. пені на підставі договору постачання № 366 від 09.07.2009 р. та ст.ст. 193, 231, 265 ГК України та ст. ст. 526, 624, 655, 712 ЦК України.

08.04.2010 р. порушено провадження у справі 1/52/10, судове засідання призначено на 12.05.2010 р. Ухвалою суду від 12.05.2010 р. розгляд справи відкладався на 01.06.2010 р. Судове засідання закінчено 01.06.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представників сторін.

01.06.2010 р. у судовому засіданні позивач надав суду клопотання про уточнення та зменшення суми позовних вимог, оскільки відповідачем було частково оплачено основний борг. В підтвердження надано копії банківських виписок. У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 127085,49 грн.

Відповідач підтвердив наявність за ним заборгованості по оплаті за поставлену гофропродукцію.

Розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням сторін.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання № 366 (надалі –Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник - позивач зобов’язується передати покупцю товар у встановлений Договором строк, а покупець –відповідач зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно Договору.

Кількість та асортимент товару, що є предметом поставки, встановлюється у специфікації та у накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору (п. 1.4. Договору).

Поставка товару виконується згідно заявки (п. 2.1. Договору).

Порядок розрахунків за поставлений товар сторони передбачили у п. 6.3. Договору, де зазначено, що оплата товару здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу в 45 (сорок п’ять) банківських днів.

Розділом 11, сторони передбачили строк дії Договору, де зазначено, що останній вступає в силу з часу його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 р., а закінчення дії даного Договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань.

Як свідчать матеріали справи, а також пояснення сторін у судовому засіданні, поставка товару відбувалась саме на підставі зазначеного Договору та в межах його дії.

Позивач поставив відповідачу гофропродукцію, яку уповноважений довіреностями (№ 013297 від 20.07.2009 р., № 013429 від 01.08.2009 р., № 013734 від 22.08.2009 р., № 013829 від 01.09.2009 р., № 014692 від 05.11.2009 р., № 014910 від 28.11.2009 р.) представник відповідача отримав за видатковими накладними № К000000084 від 20.07.2009 р. на загальну суму 62110,55 грн., № К000000085 від 21.07.2009 р., № РН-123 від 11.08.2009 р., № РН-134 від 19.08.2009 р., № К000000139 від 22.08.2009 р., № РНК0000150 від 01.09.2009 р., № РНК0000154 від 03.09.2009 р., № РНК0000157 від 04.09.2009 р., № К000000226 від 06.11.2009 р., № РНК0000246 від 30.11.2009 р., всього на загальну суму 314365,40 грн. Факт отримання зазначеної продукції підтверджується підписом уповноваженої відповідачем особи.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання в передбачений Договором строк, отриманий товар оплатив частково, про що свідчать додані до матеріалів справи банківські виписки, де призначенням платежу є саме предмет даної поставки.

Позивач в позовній заяві стверджує, що з урахуванням проплат відповідача сума боргу складає 138085,49 грн., однак як свідчить банківська виписка від 26.01.2010 р. позивач при подачі позову не врахував проплату відповідача на 1000,00 грн., а отже така сума була позивачем приплюсована до суми позову та заявлена безпідставно.

Після звернення позивача до суду, 08.04.2010 р. відповідачем 05.05.2010 р., 06.05.2010 р. та 12.05.2010 р. було перераховано на рахунок позивача в погашення суми основного боргу (призначення платежу: за одерж. гофроящик) 10000,00 грн., про що свідчить виписка банку, копія якої надана позивачем у судовому засіданні.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позивач в наданому в судовому засіданні клопотанні зазначив про зменшення розміру позовних вимог. Однак з викладених в заяві позивача обставин, суд робить висновок про відсутність спору між сторонами в частині стягнення з відповідача проплачених 10000,00 грн. основного боргу, що в свою чергу є підставою для припинення провадження у справі. Тому провадження у справі, в частині стягнення 10 000 грн. основного боргу, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 127085,49 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за Договором –поставив відповідачу продукцію.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті належним чином не виконав, отриману продукцію в повному обсязі не оплатив.

Факт заборгованості відповідача позивачем документально підтверджений в судовому засіданні 01.06.2010 р.

Відповідач не заперечив проти наявності за ним суми 127085,49 грн. основного боргу.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 127085,49 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10565,96 грн. пені, свою вимогу обґрунтовує п. 8.2. Договору та ст. 231 ГК України, ст. 624 ЦК України.

Як вбачається з п. 8.2. Договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 10.07.2009 р., у випадку несвоєчасної оплати «покупцем»за поставлену продукцію, «покупець»виплачує «постачальнику»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочки зобов’язання, відповідно до п. 5.1. Договору.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … сплата неустойки.

          Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (…) (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Отже, як вбачається з тексту п. 8.2. Договору, сторонами не було досягнуто згоди відносно розміру пені що повинна бути виплачена відповідачем позивачу у разі затримки оплати, адже відповідач є платником а не постачальником товару, як це виходить зі змісту тексту, та не може затримати поставку товару «відповідно до п. 5.1. Договору».

Виходячи з наведеного, в задоволені вимоги про стягнення пені позивачеві слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Провадження у справі в частині стягнення 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, р/р 26006976713091 в в ЗАО ПУМБ м. Запоріжжя, , МФО 313623, код ЄДРПОУ 00443513) на користь відкритого акціонерного товариства “Крим”, 97420, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Виноградна, 5, а/с 77, р/р 26006000132597 в АКБ «ЧБРР»м. Симферополь, МФО 384577, код ЄДРПОУ 16513457) 127 085 (сто двадцять сім тисяч вісімдесят п’ять) грн. 49 коп. основного боргу, 1 370 (одну тисячу триста сімдесят) грн. 85 коп. державного мита та 217(двісті сімнадцять) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 07 червня 2010 року.