Постанова № 10609236, 13.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2010 року 11:25 № 2а-236/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: 1.Шидлик В.Б.;

2.Шемяткіна О.О.;

відповідача: 1.Савенка В.Г.;

2. Мартинова К.В.

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “САССК”

доДержавної податкової адміністрації у місті Києві

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 січня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “САССК” (далі за текстом позивач, ТОВ “САССК”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у місті Києві (далі за текстом відповідач 1, ДПА у м. Києві), Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі за текстом відповідач 2, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29січня 2009 року №0000822305 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 26 травня 2009 року №4832/6/25-0415.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штрафні (фінансові) санкції, встановлені Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не можуть бути застосовані, оскільки порушення, за які вони передбачені є адміністративно-господарськими, і відповідальність за такі порушення повинна встановлюватися законом. Відповідачами порушено процедуру проведення перевірки, оскільки перевірка має здійснюватися органом, що безпосередньо контролює платника податку, тобто ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, а не ДПА у м. Києві. Вимога про дотримання ліміту каси, встановлена пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі за текстом Положення) не поширюється на позивача, оскільки господарська одиниця ТОВ “САССК” (готель), що перевірялася працює цілодобово. Факт існування у позивача затвердженого ліміту каси не може бути підставою для поширення на нього вимог пункту 2.8 Положення.

Заперечуючи проти адміністративного позову ДПА у м. Києві, зазначає, що перевірка господарської одиниці ТОВ “САССК” фахівцями ДПА у м. Києві проведена у межах компетенції, яка визначена пунктом 1 статті 8, статтею 9 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” відповідно до окремого плану перевірок від 8 січня 2009 року на підставі направлення від 9 січня 2009 року №3. Укази та розпорядження Президента України відповідно до статті 106 Конституції України є складовою частиною законодавства України, дотримання (виконання) яких забезпечується правовими механізмами. Позивачем порушено пункти 2.8, 5.4 Положення а тому правомірно застосовано штрафні санкції передбачені абзацом 2 пункту 1 Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”. У звязку із зазначеним ДПА у м. Києві просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченнях проти адміністративного позову ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх безпідставність. В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідачів проти адміністративного позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15-16 січня 2009 року фахівцями ДПА м. Києва проведено перевірку готелю “Редіссон САС”, що належить ТОВ “САССК”, на предмет дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за період з 01 жовтня 2008 року по 14 січня 2009 року.

У ході перевірки встановлено порушення пунктів 2.8, 5.4 Положення, а саме перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах на загальну суму 7257510,66грн.

Зазначене порушення відображено у акті від 16 січня 2009 року №0057/26/59/23/30180471, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 січня 2009 року № 0000822305 у розмірі 14709966,97 грн.

За результатом розгляду скарги, поданої у порядку адміністративного оскарження, рішенням ДПА м. Києва про результати розгляду скарги від 26 березня 2009 року №1025/10/25-214 оскаржуване рішення скасовано в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 194945,65 грн. Зазначене рішення залишено без змін рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 26 травня 2009 року № 4832/6/25-0415.

Таким чином, предметом спору у цій справі є застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14515021,32 грн. за перевищення ліміту каси.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, повязану зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Статтею 9 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції.

Статтею 112 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок та наслідки недотримання контролюючим органом цих умов (ненадання вказаних у цій статті документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті) недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. У разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що перевірка господарської одиниці позивача проведена фахівцями ДПА у м. Києві відповідно до окремого плану перевірок контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу на січень місяць 2009 року відділу контролю за розрахунковими операціями ДПА у м. Києві, затвердженого в.о. Голови ДПА у м. Києві 08 січня 2009 року, відповідно до направлення від 09 січня 2009 року №3, а тому проведена в порядку та в межах компетенції, встановленої Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

В частині поширення вимог Положення на позивача суд звертає увагу на те, що пунктом 1.1 Положення визначено коло осіб, на які його вимоги не поширюються. До них відносяться: а) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями; б) представництва іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2.7 Положення ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) визначаються для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті. Однак вони не встановлюються для (п. 2.7 та п. 5.7 Положення): банків; підприємців; релігійних організацій (релігійних громад, управлінь і центрів, монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій), духовних навчальних закладів), які не здійснюють виробничої або іншого виду підприємницької діяльності.

Відповідно до довідки АА № 175517 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видом діяльності ТОВ “САССК” є діяльність готелів.

Таким чином, позивач, не відноситься до осіб, на які не поширюються вимоги Положення. Режим роботи підприємства не є критерієм, за яким визначено таких осіб, а обставиною, яка враховується під час визначення ліміту каси.

Так, пунктом 5.4 цього Положення встановлено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом “в” пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше пятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, повязаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Відповідно до пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Судом встановлено, що на виконання пункту 5.2 Положення наказами підприємства від 31 грудня 2007 року встановлено ліміт каси на 2008 рік у розмірі 258000 грн. на добу, від 01липня 2008 року з 01 липня 2008 року встановлено ліміт каси у розмірі 270000 грн. на добу, від 31 грудня 2008 року з 01 січня 2009 року встановлено ліміт каси у розмірі 258000грн. на добу.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.9 Положення, якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він вважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Перевіркою встановлено, що середньоденне надходження готівки до каси за три місяці: травень, червень, липень 2008 року складає 34 275,69 грн. (надходження готівки за три місяці склало 3153363,43 грн.; кількість робочих днів підприємства 92). За період, що перевірявся, загальна сума понадлімітних кошів склала 7257510,66 грн.

Відповідно до пункту 5.3 Положення ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

За змістом пункту 5.4 Положення виплати, повязані з оплатою праці, не враховуються під час визначення ліміту каси, який установлюється згідно з фактичними витратами готівки. Оскільки контролюючим органом ліміт каси визначений на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки, то посилання позивача на неврахування при цьому виплат на оплату праці є безпідставним.

Абзацом 2 пункту 1 Указу Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Посилання ТОВ “САССК” на те, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за перевищення господарюючими субєктами встановлених лімітів залишку готівки в касах та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності, Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не є законом України, а тому відповідач, як орган державної влади, не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені законами України фінансові (штрафні) санкції, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Так, відповідно до преамбули Господарського кодексу України (який набув чинності 01січня 2004 року) цей кодекс встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності субєктів господарювання різних форм власності.

Відповідно до Прикінцевих положень Конституції України, вона набуває чинності з моменту її прийняття - з 28 червня 1996 року. Згідно з пунктом 1 Перехідних положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Указ Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” набув чинності 15червня 1995 року, станом на час проведення перевірки та час розгляду даної справи не визнавався неконституційним та є чинним, а отже вищезазначений Указ Президента України не суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та є обовязковим до виконання на території України.

Разом з тим, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З урахування викладеного, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238 та 239 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Судом встановлено, що штрафні (фінансові) санкції, визначені рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29січня 2009 року №0000822305, застосовано в межах строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та ДПА у м. Києві доведено правомірність та обґрунтованість прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 січня 2009 року №0000822305 за перевищення ліміту каси з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ТОВ “САССК” має бути відмовлено повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “САССК” у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко