Постанова № 10609238, 22.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2010 року 13:43 № 2а-16184/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Овсієнка Р.М.;

Тіцкої О.В.;

відповідача: Пелепецького В.Д.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Украгроінвест Холдинг”

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 грудня 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Украгроінвест Холдинг” (далі по тексту позивач, ТОВ “Украгроінвест Холдинг”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2009 року №0001942308/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) ТОВ “Українські нафтові інвестиції” за платежем податок на додану вартість у розмірі 487592,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-16184/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23 лютого 2010 року.

23 лютого 2010 року позивачем подано уточнення позовних вимог, згідно якого просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0002232308 від 10 грудня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 168 852 грн.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів та надання додаткових пояснень по суті позовних вимог.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2008 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002232308/0, яким ТОВ “Украгроінвест Холдинг” за порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 та 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підпунктів 5.12.2, 5.12.3 та 5.12.4 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення” зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2008 року у розмірі 168852,00 грн.

Зазначене рішення прийнято на підставі акта від 28 листопада 2008 року №727-23-8-33783186 “Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Украгроінвест Холдинг” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ в період з 01.05.2008 по 31.05.2008 року” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.4 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.4, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та підпункту 5.12.3 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та підпункту 8.8.4 пункту 8.8 статті 8 Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80, ТОВ “Украгроінвест Холдинг” завищено суму бюджетного відшкодування, задекларованого на рахунок платника в банку в розмірі 168852,00 грн. за червень 2008 року.

Перевіркою встановлено, що залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) у відповідності з Додатком 2 до податкової декларації з податку на додану вартість Довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, поданої 16 липня 2008 року за період січень-грудень 2006 року, визначено в розмірі 168852,00 гр.

Під час перевірки відповідачем також встановлено, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року), фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 0, 00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 0, 00 гривень.

Крім того, на думку відповідача, ТОВ “Украгроінвест Холдинг” мало обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців 0, 00 гривень.

На підставі викладеного, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийшла до висновку про безпідставність декларування позивачем суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року у розмірі 168852,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком ДПІ у Оболонському районі м. Києва про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 10 липня 2008 року ТОВ “Украгроінвест Холдинг” подало до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з рядком 25.1 вказаної податкової декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, становить 168852,00 грн.

За даними розрахунку суми бюджетного відшкодування встановлено: залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 168852,00грн.; частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) дорівнює 168852,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 168852,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції від 03 червня 2008 року №309-VI, чинній на момент подання позивачем податкової декларації за червень 2008 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що виходячи з системного аналізу наведених норм права, порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, передбачає, що відємне значення, розраховане згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а бюджетному відшкодуванню підлягає сума відємного значення (розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”) такого наступного податкового періоду, лише в частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, одержання ТОВ “Украгроінвест Холдинг” права на бюджетне відшкодування за червень 2008 року передбачає попереднє зарахування до складу податкового кредиту червня 2008 року суми відємного значення за травень 2008 року.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2008року, сума відємного значення склала 0,00 грн. За червень сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду) становить також 0,00 грн.

Згідно Довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, сума у розмірі в розмірі 168852,00 грн. визначена за період січень-серпень 2006 року. При формуванні позивачем залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів за період січень-серпень 2006 року порушень відповідачем не встановлено.

Судом враховується, що сума у розмірі 168852,00 грн. гривні дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), однак дана обставина не є достатньою підставою для одержання бюджетного відшкодування за червень 2008 року, оскільки відємне значення за звітний та наступний податковий періоди (травень та червень 2009 року) становить 0,00 грн., тобто відсутнє.

За таких підстав, суд вважає, що в силу вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач не має права на одержання бюджетного відшкодування за червень 2008 року у розмірі 168 852 гривні.

При цьому, Окружним адміністративним судом міста Києва враховано правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 23 березня 2010 року, якою спростовано думку про те, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а залишок відємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині відємного значення податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи сума у розмірі 168852,00 грн. вже декларувалася позивачем як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року з одночасним поданням розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Стосовно твердження відповідача про те, що ТОВ “Украгроінвест Холдинг” за останні 12 календарних місяців мало обсяг оподатковуваних операцій 0,00 грн. та про відсутність у нього права на отримання бюджетного відшкодування, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

На момент перевірки та подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року позивач користувався спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У відповідності до зазначеного пункту (у редакції Закону від 03 червня 2008 року №309-VI, чинній на момент подання позивачем податкової декларації за червень 2008 року) до 01 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України “Про податок на додану вартість”) суми податку на додану вартість повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм платник податку на додану вартість, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією, а розрахунки з бюджетом ним не здійснюються. Якщо такий платник податку на додану вартість паралельно здійснює діяльність, на яку не поширюється дія спеціального режиму, то він має подати загальну податкову декларацію з податку на додану вартість, за якою проводяться розрахунки з бюджетом.

Відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.11 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції від 03 червня 2008 року №309-VI, чинній на момент подання позивачем податкової декларації за червень 2008 року), не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Згідно загальних податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ “Украгроінвест Холдинг” за останні дванадцять місяців, а саме за травень 2008 року червень 2007 року, мало обсяг оподатковуваних операцій, що становить 0,00 грн., що є меншим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

На думку суду, обсяг оподатковуваних операцій, який згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” включений до податкової декларації за скороченою формою, не враховується для отримання бюджетного відшкодування, яке декларується в податковій декларації за загальною формою, що передбачає розрахунки з бюджетом, а тому, у відповідності до підпункту “а” підпункту 7.7.11 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач є особою яка не має права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2008 року.

Суд враховує думку позивача про те, що йому не надавався оригінал направлення на перевірку та не надавалася копія наказу про проведення перевірки, однак ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 112 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Разом з тим суд зазначає, що ряд порушень, встановлених у висновку Акта перевірки, визначені відповідачем помилково, зокрема, порушення підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.4 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та підпункту 8.8.4 пункту 8.8 статті 8 Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80, оскільки не стосуються спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2008 року №0002232308/0, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ТОВ “Украгроінвест Холдинг” має бути відмовлено повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Украгроінвест Холдинг” у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко