Постанова № 10609235, 13.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2010 року 14:12 № 2а-13074/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Семенець С.В.;

відповідача: Сича Є.Ю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Торгперспектива”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 жовтня 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгперспектива” (далі по тексту позивач, ТОВ“Торгперспектива”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, прийняті на підставі акта від 29 вересня 2009року №585/1-23-08-33881039.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13074/09/2670 та призначено попереднє судове засідання на 27 листопада 2009 року.

09 листопада 2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1921245,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у сумі 640415,00грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2009 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 грудня 2009 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Судове засідання 04 червня 2010 року не відбулося у звязку з зайнятістю судді в колегіальному розгляді іншої справи. Наступне судове засідання призначено на 13 липня 2010 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2008 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000942308/0, яким ТОВ “Торгперспектива” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1921245,00 грн., у тому числі основний платіж 1 280 830,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 640 415,00 грн.

Зазначене рішення прийнято на підставі акта від 29 вересня 2009 року №585/1-23-08-33881039 “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “Торгперспектива” з питань правомірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Базис-Консалт”, ТОВ “Фармасвіт”, ВАТ “Купянський ливарний завод” та ТОВ “Р-Стіл” за період з 01.01.2009 року по 31.04.2009 року” (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що привело до завищення податкового кредиту за період з 01 січня 2009 року по 31 квітня 2009 року на 1 280 830,00 грн., а саме по періодах: січень 2009 року у сумі 217 596,00 грн.; лютий 2009 року у сумі 247760,00грн.; березень 2009 року у сумі 560 083,00 грн.; квітень 2009 року у сумі 255 391,00 грн.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит за перевірений період ТОВ“Торгперспектива” сформовано за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками ТОВ “Базис-Консалт”, ТОВ “Фармасвіт”, ВАТ “Купянський ливарний завод” та ТОВ “Р-Стіл” за листопад 2007 року, квітень, червень та серпень 2008 року.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість таких контрагентів позивача як ТОВ “Базис-Консалт” та ТОВ “Фармасвіт” анульовані, відповідно 14 березня 2008 року та 17 липня 2009 року.

В Акті перевірки також зазначається про ненадання позивачем фінансово-господарських документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за січень-квітень 2009 року, та про незнаходження ТОВ “Торгперспектива” за юридичною та фактичною адресами.

За таких підстав ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийшла до висновку, що підтвердити податковий кредит ТОВ “Торгперспектива” по взаєморозрахунках з ТОВ “Базис-Консалт”, ТОВ “Фармасвіт”, ТОВ “Р-Стіл” та ВАТ “Купянський ливарний завод” не є можливим.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з таким висновком ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон України “Про державну податкову службу в Україні” встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, відповідачем проводилася саме документальна невиїзна перевірка ТОВ “Торгперспектива”, тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обовязкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Дана правова норма передбачає право податкового органу лише запрошувати платників податків для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обовязкових платежів) такими платниками податків, з метою забезпечення права такого платника податків бути присутнім при проведенні перевірки; поряд з цим, в запрошенні мають бути зазначені підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків.

Відповідно до листа від 31 липня 2009 року №12265/10/23-08 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва запросила позивача для перевірки правомірності формування податкового кредиту за січень-квітень 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ “Базис-Консалт”, ТОВ “Фармасвіт” та ВАТ “Купянський ливарний завод”, при цьому зауважувала на необхідності надати письмові пояснення та документи щодо взаємовідносин з вказаними підприємствами.

Суд звертає увагу, що в зазначеному листі відповідачем не зазначені дата і час, на які запрошується платник податків.

Оскільки Законом України “Про державну податкову службу в Україні” для здійснення документальної невиїзної перевірки не передбачено надання платником податків будь-яких пояснень чи додаткових документів, інших ніж ним було попередньо подано до податкового органу, то витребування відповідачем від ТОВ “Торгперспектива” додаткових документів для здійснення документальної невиїзної перевірки здійснено протиправно.

В частині посилань ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на незнаходження ТОВ“Торгперспектива” за юридичною та фактичною адресами судом зазначається наступне.

Виходячи з положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та самої назви, документальна невиїзна перевірка має проводитися в приміщенні податкового органу та не передбачає виїзду співробітників податкового органу за адресою платника податків.

Крім того, згідно з частиною першою статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

За правилом частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який знаходиться в матеріалах справи, підтверджується, що місцезнаходження ТОВ “Торгперспектива” є місто Київ, Голосіївський район, вулиця Саперно-Слобідська, будинок 25.

Також на спростування доводів відповідача в матеріалах справи знаходяться: копія договору суборенди від 16 жовтня 2008 року, згідно якого ТОВ “Компанія В.С.В.” передає ТОВ “Торгперспектива” в тимчасове володіння та користування приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська, 25, площею 4 кв. м. для забезпечення діяльності виконавчо-розпорядчого органу управління позивача; копія повідомлення про вручення поштового відправлення (копії Акта перевірки) позивачу саме за адресою: місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська, 25.

Таким чином, твердження відповідача про незнаходження позивача за адресою є безпідставними, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “Торгперспектива” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

При визначенні податкового кредиту також має враховуватися рівень звичайних цін на такі товари та послуги.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за періоди січень, лютий, березень та квітень 2009року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності. На підтвердження цього позивач надав в матеріали справи належним чином завірені копії фінансово-господарських документів, які підтверджують подальше використання ним у межах господарської діяльності товарів поставлених ТОВ “Базис-Консалт”, ТОВ “Фармасвіт”, ТОВ “Р-Стіл” та ВАТ “Купянський ливарний завод”.

Також відповідачем не встановлено порушення з приводу вартості придбаних позивачем товарів та послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

В податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (рядок 10.1 колонка Б) позивач зазначив суму податкового кредиту у розмірі 217596,00 грн. Згідно Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до декларації) та Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковий кредит за січень 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ “Базис-Консалт”.

В податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року (рядок 10.1 колонка Б) позивачем визначена сума податкового кредиту у розмірі 247760,00 грн. Згідно Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до декларації) та Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковий кредит за лютий 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ “Базис-Консалт”.

В податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року (рядок 10.1 колонка Б) позивач зазначив суму податкового кредиту у розмірі 560083,00 грн. Згідно Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до декларації) та Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковий кредит за березень 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ “Базис-Консалт”, ТОВ “Фармасвіт” та ТОВ “Р-Стіл”.

В податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року (рядок 10.1 колонка Б) позивач зазначив суму податкового кредиту у розмірі 255391,00 грн. Згідно Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до декларації) та Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковий кредит за квітень 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ “Фармасвіт” та ВАТ “Купянський ливарний завод”.

До матеріалів справи позивачем надано всі підтверджуючі документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ “Базис-Консалт”, ТОВ “Фармасвіт”, ТОВ “Р-Стіл” та ВАТ “Купянський ливарний завод”: копії відповідних договорів, податкових накладних, актів прийому-передачі, видаткових накладних, виписок по рахунках з банку, векселів.

Суд відхиляє доводи відповідача про не підтвердження відповідних сум податкового кредиту з податку на додану вартість у звязку з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів позивача ТОВ “Базис-Консалт” та ТОВ “Фармасвіт”, виходячи з такого.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів-постачальників після закінчення договірних відносин не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах виконання договору.

У відповідності до частини другої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, матеріали справи, а саме витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджують, що ТОВ “Фармасвіт”, ТОВ “Р-Стіл” та ВАТ “Купянський ливарний завод” станом на час розгляду даної справи зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, а відтак ТОВ “Торгперспектива” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за періоди січень-квітень 2009 року.

З огляду на наявність в матеріалах справи копій простих векселів від 30 квітня 2008року серії АА 0313397 на суму у розмірі 1379814,00 грн. та від 30 квітня 2008 року серії АА 0313398 на суму 2469 366,00 грн., що були надані позивачем в оплату вартості товарів, поставлених ТОВ “Фармасвіт”, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

Виникнення у платника податків права на податковий кредит у звязку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюється відповідними нормами, зокрема пунктами 7.4 7.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг).

Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону України, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

При цьому слід враховувати те, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закон України “Про податок на додану вартість” є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість навіть у тому разі, якщо розрахунки за товар взагалі ще не здійснені.

Крім того, оцінюючи висновки Акта перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд зазначає наступне.

Зазначені норми Закону України “Про податок на додану вартість” регулюють складання податкової накладної, встановлюють субєктів, які мають право на складання податкових накладних, регулює випадки ненадання постачальником на вимогу покупця податкової накладної та інші питання, стосовно саме платників податку, які складають податкові накладні, тобто постачальників товарів та послуг.

В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від постачальників, згідно яких і формував податковий кредит за січень-квітень 2009 року.

За таких підстав висновки відповідача про порушення ТОВ “Торгперспектива” підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про податок на додану вартість” з боку ТОВ “Торгперспектива” та неправомірність донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1280830,00 грн., то застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 640 415,00 гр. також є неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Торгперспектива” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгперспектива” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгперспектива” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко