Постанова № 10608715, 26.07.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 год. 35 хв.

м. Миколаїв

26.07.2010 Справа № 2а - 169/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Котенко О. В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженлю відповідальністю "Спецавтотранс-Николаев",

вул. Авангардна, 2-а, м. Миколаїв, 54042 до

прокурор на стороні Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва,

вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправним та скасування податкового повідомленнярішення від 03.07.2009 № 0000772301/0, за участю

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Кравця В.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтотранс-Николаев»(позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій (з урахуванням уточнень, ар. с. 94-98, і клопотання про зміну позовних вимог, ар. с. 101) просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2009 № 0000772301/0, що було складено Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва (відповідач).

12.03.2010 до суду надійшло повідомлення про вступ прокурора у справу на стороні ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва (ар. с. 106).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що факт порушення ним вимог чинного законодавства не був доведений належним чином, в звязку з чим у відповідача не було законних підстав для визначення податкових зобовязань позивача і застосування до нього штрафу.

Відповідач надав письмові заперечення на позов (ар. с. 99), в яких зазначив таке. У січні-серпні 2008 року позивач здійснював господарські операції з фізичною особою ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3), за результатами яких, на підставі отриманих податкових накладних (ар. с. 17-33), включив до складу податкового кредиту у відповідних місяцях податок на додану вартість (ПДВ) в загальній сумі 615816 грн. Оскільки рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.12.2008 у справі № 2-10237/08 (ар. с. 118) установчі документи ФОП ОСОБА_3 були визнані недійсними з дати реєстрації (16.05.2007), свідоцтво платника ПДВ було визнано недійсним з моменту реєстрації (04.06.2007), всі первинні бухгалтерські та податкові документи (товарні, податкові накладні) були визнані недійсними з моменту реєстрації ФОП ОСОБА_3, позивач, на думку відповідача, незаконно визначив суми податкового кредиту у зазначених періодах.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала; представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Прокурор, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, правом на участь в судовому засіданні не скористався.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

З 28.05.2009 по 11.06.2009 відповідач здійснив планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.10.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 03.10.2007 по 31.03.2009, за результатами якої 18.06.2009 був складений акт № 3267/23-300-35472579 (надалі Акт, ар. с. 60-83).

На підставі Акта 03.07.2009 відповідач склав податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0 (надалі Рішення, ар. с. 12), яким, на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181), визначив податкове зобовязання позивача з ПДВ в сумі 615816 грн. і, на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, застосував до позивача штрафну санкцію в сумі 307908 грн.

Як вказано у пункті 1 розділу 4 Акта (ар. с. 71) і в Рішенні, позивач порушив підпункти 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункт 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон про ПДВ). У підрозділі 3.2.2 розділу 3 Акта (ар. с. 66) відповідач вказав, що підтвердженням допущених позивачем порушень є:

- факти, встановлені рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.12.2008 у справі № 2-10237/08;

- проведена Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва перевірка ФОП ОСОБА_3 (при цьому жодних висновків за результатами цієї перевірки Акт не містить);

- факт анулювання реєстрації платника ПДВ ФОП ОСОБА_3 (акт від 09.01.2009 № 29-052/78, ар. с. 129).

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з цього, якщо у справі оскаржується податкове повідомлення-рішення, в якому зазначені порушення платником податків вимог чинного законодавства з питань оподаткування, субєкт владних повноважень (орган державної податкової служби) має доказати факт цих порушень.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що суми, які вказані у пункті 1 розділу 4 Акта, є сумами, що позивач сплатив ФОП ОСОБА_3; ці суми позивач включив до складу податкового кредиту у відповідних податкових деклараціях; перевіркою відсутність у позивача податкових накладних не підтверджена.

Згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 (на підставі цієї норми відповідач визначив позивачу податкове зобовязання) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідач зробив висновок про завищення позивачем податкового кредиту, заявленого у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як вказано вище, і в Акті, і в Рішенні зазначено, що позивач порушив:

-підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ;

-підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ;

-підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ;

-пункт 9.8 статті 9 Закону про ПДВ;

У відповідності з частиною 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Позивач (покупець) взагалі не мав можливості порушити цей пункт, оскільки не нараховував податок та не складав податкові накладні.

У відповідності з частиною 1 пункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Як зазначено вище, відповідач не спростував ту обставину, що задекларовані позивачем у складі податкового кредиту суми були підтверджені належними податковими накладними. Відповідно, факти порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 і підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не доведені.

Статтею 9 Закону про ПДВ встановлено:

-центральний податковий орган веде реєстр платників податку (пункт 9.1);

-

-будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку (пункт 9.2);

-особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобовязані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Фізичні особи, які не є субєктами господарювання та ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України, без їх реєстрації як платники цього податку (пункт 9.3).

У пункті 9.8 статті 9 Закону про ПДВ вказано, що реєстрація діє до дати її анулювання, а також встановлені підстави для анулювання. В Акті відсутня інформація про те, що позивачем не були дотримані вимоги про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість.

Таким чином, під час судового розгляду не підтвердились факти порушень, зазначених відповідачем в Акті і в Рішенні.

На думку відповідача, яка ґрунтується на рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.12.2008, ФОП ОСОБА_3 не була платником податку на додану вартість з 06.04.2007, тому податкові накладні, які були надані ФОП ОСОБА_3 позивачу у 2008 року, не мають юридичної сили.

Суд з такими доводами не може погодитись.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (в редакції, яка була чинною у червні та липні 2008 року) було встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку або у разі порушення зареєстрованим платником податку вимог даного Порядку заповнення податкової накладної чи її невідповідності фактичним податковим зобовязанням, заявленим продавцем.

У 2008 році ФОП ОСОБА_3 була зареєстрована як платник ПДВ. Факти порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Порядку заповнення податкових накладних чи невідповідності податкових накладних фактичним податковим зобовязанням, заявленим продавцем, ДПІ не доведені.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність податкових накладних, виданих з моменту реєстрації такої особи платником податку на додану вартість і до моменту анулювання реєстрації.

Крім того, суд приймає до уваги те, що згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону про ПДВ при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Отже, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3.

Керуючись статтями 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомленнярішення від 03.07.2009 № 0000772301/0, що було складено Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва.

Відшкодувати з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецавтотранс-Николаев» судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову в повному обсязі складено 30 липня 2010 року