Рішення № 10607768, 27.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.10 р.                     Справа № 34/151                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка

до відповідача - Закритого акціонерного товариства „Донекоресурси”, м. Донецьк

про стягнення 14687,97грн.

За участю представників сторін:

від позивача – Удачіна Е.А. (за довіреністю)

від відповідача – Штак Н.О. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка до Закритого акціонерного товариства „Донекоресурси”, м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 7226,61грн., пені в сумі 7226,61грн., 3% річних в сумі 95,49грн., інфляційні нарахування в сумі 139,26грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 7226,61грн.

Заявою від 27.07.2010р. (вхід. №02-41/32087) позивач зазначив, що основна сума боргу у розмірі 7226,61грн. відповідачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується копіями реєстрів платіжних документів, у зв’язку із чим позивач просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7226,61грн. та стягнути з ЗАТ „Донекоресурси” пеню в сумі 7226,61грн., 3% річних в сумі 95,49грн., інфляційні нарахування в сумі 139,26грн.

Відповідач у письмових поясненнях від 27.07.2010р. (вхід. №02-41/32085) зазначив, що борг за отриману теплову енергію в червні 2010р. оплачена ним у повному обсязі та додатковим клопотання додав до матеріалів справи копії платіжних доручень, які підтверджуються сплату суми боргу в розмірі 7226,61грн.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Закритим акціонерним товариством „Донекоресурси” (Споживач) та Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа” (Постачальник) 01 вересня 2005р. укладено договір №1069, за умовами якого Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію для теплопостачання вбудованого нежитлового приміщення за адресою: вул. Рогозіна, 6, а Споживач зобов’язується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 1.5. виконання Постачальником зобов’язань по даному договору підтверджується актами включення опалення житлових будинків, в які вбудовані нежитлові приміщення Споживача, підписані Постачальником та комунальним підприємством, на утриманні якого знаходяться зазначені житлові будинки, розпорядженням Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що Споживач зобов’язаний оплачувати поставлену теплову енергію та здійснювати інші платежі, відповідно до умов даного договору.

Згідно із п. 3.2.6. договору Споживач зобов’язаний щомісячно до 15-го числа розрахункового місяця прибути до Постачальника для проведення звірки сум заборгованості за відпущену теплову енергію.

Пунктом 5.1. договору встановлена, що сума оплата за теплову енергію в місяць опалювального періоду складає 401,59грн.

Розрахунковим періодом відповідно до п. 5.3. договору є календарний місяць. Оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця відповідно платіжної вимоги-доручення, виставленої Постачальником (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.5. платіжна вимога-доручення Постачальника вважається пред’явленою Споживачу, керівнику, відповідному представнику, бухгалтеру, відповідальному за діловодство Споживача. У випадку неможливості вручення особисто – з моменту відправлення поштою рекомендованою поштою за юридичною адресою, зазначеному в договорі, з урахуванням строку поштового перебігу.

За весь час несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу. У зв’язку із простроченням оплати теплової енергії споживач на вимогу Постачальника зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. (п.7.2-7.3 Договору).

Пунктом 9.1 строк дії даного договору встановлено з 01.10.2005р.по 30.09.2007р.

Припинення дії договору не звільняє Споживача від зобов’язання повної сплати спожитої теплової енергії. (п. 9.2 договору).

Після закінчення строку дії договору, договір автоматично продовжується на кожний наступний такий же період. (п. 9.3 договору).

Договір підписано обома сторонами. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

Між тими ж сторонами було підписано Додаток №1 до договору – Акт технічного огляду системи теплопостачання вбудованого приміщення.

На адресу відповідача було надіслано повідомлення №08/291009 від 29.10.2009р. на введення нових тарифів на послуги теплопостачання відповідно до рішення Виконавчого комітету Горлівської міської ради від 07.10.2009р. №1213.

Факт включення центрального опалення в будівлю споживача по вул. Рогозіна, б.6 підтверджується актом включення від 22.10.2009р. та актом відключення опалення від 15.04.2010р. Зазначені акти підписані з боку відповідача без зауважень.

За надані послуги централізованого опалення позивачем були виставлені до оплати відповідні платіжні вимоги-доручення, зокрема, платіжна вимога-доручення №1069 від 24.11.2009р. на суму 2701,71грн., №1069 від 26.11.2009р. на суму 2068,46грн., №1069 від 24.12.2009р. на суму 2068,46грн., №1069 від 01.02.2010р. на суму 2068,46грн., №1069 від 03.03.2010р. на суму 2068,46грн., №1069 від 21.04.2010р. на суму 1034,23грн. Зазначені платіжні вимоги-доручення були отримані працівником відповідача, що підтверджується реєстром сум, пред’явлених в платіжних вимогах (а.с.13).

За розрахунком позивача виставлені платіжні доручення відповідачем були оплачені частково, у зв'язку із чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 7226,61грн.

Протягом розгляду справи відповідачем борг в сумі 7226,61грн. було сплачено у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями, а саме платіжним дорученням №121 від 25.06.2010р. на суму 2055,46грн., платіжним дорученням №162 від 25.06.2010р. на суму 5171,15грн.

Оплата відповідачем боргу у розмірі 7226,61грн. також підтверджується позивачем у заяві від 27.07.2010р., у зв'язку із чим позивач просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Протягом розгляду справи відповідачем борг за послуги теплопостачання по договору №1069 в сумі 7226,61грн. було оплачено у повному обсязі, що підтверджується наданим відповідачем платіжними дорученнями, а також не заперечується позивачем, у зв'язку із чим суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з ЗАТ „Донекоресурс” основного боргу в розмірі 7226,61грн. відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 95,49грн. та інфляційні нарахування в сумі 139,26грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 139,26грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 95,49грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7226,61грн. на підставі п. 7.2. договору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення на 50%, що складає 3613,31грн., виходячи з наступного.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 3613,31грн. оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі. Відтак суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 3613,31грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України повністю, оскільки сума боргу була ним оплачена після того, як позивачем було здійснено розрахунок суми боргу та штрафних санкцій.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка до Закритого акціонерного товариства „Донекоресурси”, м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 7226,61грн., пені в сумі 7226,61грн., 3% річних в сумі 95,49грн., інфляційні нарахування в сумі 139,26грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7226,61грн., у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донекоресурси” (83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 22-а, р/р №26003010162980 у філії ДРУ Банку „Фінанси та кредит” м. Донецька, МФО 335816, код ЄДРПОУ 30340540) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (84601, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, п/р №26005414020000 в ПАТ „ПроФінБанк” м. Донецьк, МФО 334594, код ЄДРПОУ 03337007) пеню в сумі 3613,31грн., 3% річних в сумі 95,49грн., інфляційні нарахування в сумі 139,26грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 146,88грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя