Рішення № 10607733, 16.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.10 р.                     Справа № 6/90пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіной Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м.Горлівка, Донецької області

до відповідача: Приватного підприємства „Артик Строй” м.Горлівка, Донецької області

про врегулювання розбіжностей по договору №2608 від 12.03.2010р. на поставку теплової енергії та прийняття пунктів 3.2.2, 6.4, 6.5 вказаного договору у редакції позивача

за участю

представників сторін:

від позивача – Удачіна Е.А.- представник по довіреності №06/3952 від 16.04.2010р.

від відповідача – Мельніченко І.В.- представник по довіреності від 20.04.2010р.

                                                   Відповідно ст.77 ГПК України у засіданні суду

оголошувались перерви з 17.05.2010р. по

02.06.2010р., для представлення сторонами

додаткових документів по справі,з 02.06.2010р.

по 16.06.2010р., для оголошення

процесуального документу.

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа” м.Горлівка, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства „Артик Строй” м.Горлівка, Донецької області про розв’язання неврегульованих розбіжностей по договору №2608 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 12.03.2010р. та прийняття пунктів 3.2.2, 6.4, 6.5 вказаного договору в редакції позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копії листів, проект договору №2608 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 12.03.2010р., додаток до проекту договору, протокол розбіжностей №1 до договору №2608 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 12.03.2010р., протокол узгодження розбіжностей №08/3861 від 14.04.2010р. до вказаного договору, договір №10-141(09)Б поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб”єктів господарювання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№8/1-123 від 26.04.2010р. зазначив що позовні вимоги не визнає посилаючись на необґрунтованість та їх невідповідність законодавству, а саме: ДБН В.2.2.-15-2005 п.5.24, Закону України „Про теплопостачання”, ст. 276 ГК України.

Позивач у запереченні на відзив відповідача вих.№06/5622 від 25.05.2010р. заперечив на доводи останнього з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

Позивач листом вих.№08/3159 від 19.03.2010р. направив відповідачу проект договору №2608 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 12.03.2010р.

Відповідач листом вих.№8/1-91 від 30.03.10р. направив позивачу протокол розбіжностей №1 до договору №2608 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 12.03.2010р. Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору №2608 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 12.03.2010р. сторони дійшли згоди по пунктам Договору: 1.3, 3.2.5., 3.2.6., 4.2.1, 7.5., 9.4, 9.5, 9.6, 12.6.

Пункти 3.2.2, 6.4, 6.5 Договору залишилися неврегульованими.

З огляду на документи надані сторонами та норми чинного законодавства слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до ст.19 ЗУ „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. № 2633-ІV діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

В обґрунтування власної редакції п. 3.2.2. Договору позивач посилається на зміни № 1 СНиП 2.04.05-91 „Опалення, вентиляція, кондиціонування”, п. 5.24. ДБН В.2.2.-15-2005„Житлові будівлі та споруди. Основні положення”, ст.6 ЗУ „Про теплопостачання” від 02.06.2005р. № 2633-ІV, п.7 „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, п. 7.2.34. “Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж”, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.07р. № 71, та пропонує викласти зазначений пункт у наступній редакції: „обладнати вбудоване в житлову будівлю нежитлове приміщення окремою від житлової частини будинку системою опалення зі власним приладом обліку теплоспоживання, згідно ДБН В.2.2.-15-2005 „Житлові будівлі. Основні положення”.

Відповідач не погодився з запропонованою позивачем редакцією п.3.2.2. Договору, наполягає на виключенні п. 3.2.2. Договору у зв’язку з тим, що власником нежитлових приміщень є територіальна громада, а відповідач є орендатором нежитлового приміщення, що знаходиться на балансі КП „Служби єдиного замовника”. В договорі на оренду приміщення укладеного між Горлівською міською радою та ПП „Артик Строй” не передбачена будь-яка реконструкція системи опалення зі сторони орендаря.

Згідно з ст. 6 ЗУ „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. № 2633-ІV державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання; заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення; встановлення відповідальності суб'єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання; забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.

Згідно з п.7. „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198 (надалі Правила № 1198) усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

У Пункті 3 „Правил користування тепловою енергією” наведені терміни, які вживаються у правилах, зокрема „система теплопостачання” - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об'єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

9 лютого 2010р. між Виконкомом Горлівської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством „Арктик Строй” (орендар) був укладений договір про оренду нежитлових приміщень №20370010, згідно умов якого орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 342,5 кв.м., яке знаходиться на балансі КП „Молодіжний” та розташоване за адресою: м.Горлівка, пр.Перемоги в будинку 162 під статутну діяльність.

Згідно умов укладеного договору орендар має право виконувати будь-які роботи тільки з погодженням на це орендодавцем.

Орендар зобов”язався не проводити перебудову, добудову, реконструкцію та перепланування орендованого приміщення для своїх потреб без письмового дозволу орендодавця і висновків відділу містобудування та архітектури управління муніципальних послуг міської ради та експлуатаційного підприємства. Отже, як вбачається з матеріалів справи такої письмової згоди орендодавець орендатору не надав.

Як зазначив відповідач нежитлове приміщення, яке орендується ним, розташоване в житловому будинку №162 по пр.Перемоги, є вбудованим та має єдину систему опалення. В даному будинку встановлений домовий тепло лічильник, згідно показників якого ПП „Артик Строй” здійснює оплату за спожиту енергію. Зазначений лічильник встановлений в 2006р., в ході реалізації державної програми по енергозбереженню та фінансувався за рахунок місцевого бюджету та субвенцій з державного бюджету (у сумі 19тис. 702грн.), про що свідчить лист вих.№8/1-139 від 18.05.2010р.

Відповідно до п. 23 Правил № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Крім того п. 12 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Зважаючи на вищенаведене, суд робить висновок, що діюче законодавство не ставить в залежність можливість укладання договору на теплопостачання з наявністю у абонента приладу обліку теплової енергії, а відтак, вимоги позивача щодо внесення до Договору спірного пункту є безпідставними.

Крім того, пунктом 18 Правил № 1198 встановлено, що прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства.

Отже, п. 3.2.2. Договору у редакції позивача слід виключити з тексту договору, бо його зміст не узгоджується з приписами ст. 6 ЗУ „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. № 2633-ІV, п.п.7, 17, 18, 23 „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, п. 11 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630.

В обґрунтування власної редакції п. 6.4. Договору позивач посилається на абз.7 ст.276 ГК України, абз. 7 ст. 25 ЗУ „Про теплопостачання” та пропонує викласти зазначений пункт у наступній редакції: „оплату за теплову енергію Споживач робить до початку розрахункового місяця відповідно платіжної вимоги - доручення, яка виставляється Постачальником, на протязі 7-ми. банківських днів з моменту його одержання, яке включає оплату:

- по об’єктам з приладами обліку планову суму оплати за спожиту теплову енергію відповідно розрахунку.

Перерахунок оплати за фактично спожиту теплову енергію по об’єктам, які обладнані приладами обліку, здійснюється по показникам приладів обліку теплової енергії в місяці, наступному за розрахунковим та відображається в платіжній вимозі-дорученні постачальника.

Оплата даної платіжної вимоги-доручення Споживач здійснює на протязі 15 днів з моменту його одержання від постачальника.”

Відповідач посилається на ст.19 ЗУ „Про теплопостачання”, ч. 7 ст. 276 ГК України, п.18 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” затверджених Постановою КМ від 21.07.2005 р. № 630. та пропонує викласти п. 6.4. Договору у наступній редакції: „розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплату за спожиту теплову енергію Споживач вносить не пізніше 20 числа місяця, який настає за розрахунковим”, згідно рахунку-фактури.”

Відповідно до приписів п. 7 ст.276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до абз. 7 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. №2633-ІV Теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право отримувати від споживачів авансовий платіж.

Таким чином, діючим законодавством передбачено не обов’язок, а право теплопостачальної організації на отримання від споживачів попередньої оплати чи авансового платежу.

Згідно з приписами п. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. №2633-ІV Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, п. 6.4. Договору слід прийняти частково у редакції відповідача, бо його зміст узгоджується з приписами п. 6 ст. 19, абз. 7 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання”, п.7 ст.276 ГК України. Але замість підстави оплати: „згідно рахунку-фактури”, вказати „згідно платіжної вимоги-доручення” з наступних підстав.

Згідно Постанови "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 N 22 Платіжна вимога-доручення - це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

- нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Відповідно Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Отже, бажання відповідача здійснювати оплату за відпущену теплову енергію на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури, є необґрунтованим, так як типова форма рахунку-фактури на сьогоднішній день діючим законодавством не передбачена.

В обґрунтування власної редакції п. 6.5 Договору позивач посилається на ст.8 ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансової звітності в Україні” від 16.07.1999р., Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та пропонує викласти зазначений пункт у наступній редакції: „Платіжна вимога-доручення постачальника вважається пред”явленою споживачу з моменту вручення її споживачу, керівнику, відповідному представнику, бухгалтеру (скарбнику), відповідальному за споживача. У випадку не можливості вручення особисто- з моменту відправлення по пошті рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною в договорі, з урахуванням строку поштового пробігу.”

Відповідач не погодився з запропонованою позивачем редакцією вказаного пункту Договору та наполягає на його викладенні у наступній редакції: „Оплата здійснюється споживачем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого рахунку-фактури, в строки, передбачені в п.6.4 даного протоколу, в редакції споживача”.

Суд погоджується з редакцією викладеною позивачем, оскільки даний пункт є фактичним продовженням п.6.4 в частині пред’явлення та надіслання платіжної вимоги-доручення”. Крім того, суд вважає, що оплата за одержану енергію на підставі виставленої платіжної вимоги-доручення відповідає діючому законодавству та ні яким чином не суперечить інтересам відповідача.

Отже, п. 6.4 Договору слід прийняти у редакції позивача, бо його зміст не суперечить ЗУ „Про теплопостачання” та „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198.

Згідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба розподілити між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 12 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, п. 6 ст. 19, абз. 7 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. № 2633-ІV, п.7 ст.276 ГК України, п.п.7, 18, 23 „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, ст.ст. 33, 34, 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м.Горлівка, Донецької області до Приватного підприємства „Артик Строй” м.Горлівка, Донецької області про розв’язання неврегульованих розбіжностей по договору №2608 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 12.03.2010р. та прийняття пунктів 3.2.2, 6.4, 6.5 вказаного договору в редакції позивача задовольнити частково.

Викласти спірні умови договору №2608 на поставку теплової енергії (вбудовані в житлових будинках нежитлові приміщення) від 12.03.2010р. між Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа” м.Горлівка, Донецької області та Приватним підприємством „Артик Строй” м.Горлівка, Донецької області, у такій редакції:

П. 3.2.2. - виключити з тексту Договору.

П. 6.4. – частково у редакції Приватного підприємства „Артик Строй” м.Горлівка, Донецької області, а саме: “Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплату за спожиту теплову енергію Споживач вносить не пізніше 20 числа місяця, який настає за розрахунковим, згідно платіжної вимоги-доручення”.

замість підстави оплати: „згідно рахунку-фактури”, вказати „згідно платіжної вимоги-доручення”.

П. 6.5. - у редакції Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м.Горлівка, Донецької області, а саме „Платіжна вимога-доручення постачальника вважається пред”явленою споживачу з моменту вручення її споживачу, керівнику, відповідному представнику, бухгалтеру (скарбнику), відповідальному за споживача. У випадку не можливості вручення особисто- з моменту відправлення по пошті рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною в договорі, з урахуванням строку поштового пробігу”.

Стягнути з Приватного підприємства „Артик Строй” (юрид.адр.: 84626 м.Горлівка, Донецької області, вул.Пушкінська, буд.54, кв.23; фактич.адр.: 84637 м.Горлівка, Донецької області, пр.Перемоги, 162; п/р2600610663 ДФ АБ „Укргазбанк” МФО 335894, ЄДРПОУ 35782865) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (84601 м.Горлівка, Донецької області, вул.Ак.Павлова, 13, п/р26005414020000 в ПАТ „ПроФінБанк” м.Донецьк, ЄДРПОУ 03337007) витрати по сплаті держмита у сумі 42грн. 50коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Дані зміни до договору для сторін набирають сили з моменту набрання чинності рішенням суду.

У судовому засіданні 16.06.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.06.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя