Рішення № 10607373, 27.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.04.10 р.                     Справа № 9/63                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Східний караван”, м.Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ”, м.Краматорськ

про стягнення 29389грн.43коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Асмоловська Л.А. – представник (за довіреністю б/н від 07.04.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

З 27.04.2010р. о 15год.00хв. по 27.04.2010р. о 16год.5хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Східний караван”, м.Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 29389грн.43коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 24649грн.44коп., пені в розмірі 916грн.96коп., 3% річних в розмірі 125грн.61коп. та штрафу в розмірі 3697грн.42коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товарів №584-Сл від 10.12.2009р., видаткові накладні №РН-0007456 від 28.12.2009р., №РН-0007464 від 29.12.2009р., претензію б/н та дати стосовно договору поставки №584-Сл від 10.12.2009р., лист Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ”, м.Краматорськ б/н та дати.

Відповідач який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 24.03.2010р., 12.04.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно відомостей Відділу державної реєстрації Краматорської міської ради №5625518 від 01.04.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю „СЄМ”, м.Краматорськ станом на 01.04.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

27.04.2010р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Східний караван”, м.Горлівка надійшли письмові пояснення №18 від 27.04.2010р, відповідно до яких останній зазначає, що позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити наявну заборгованість в розмірі 24649грн.44коп., на яку відповідач надіслав відповідь, в якому визнав наявну заборгованість за поставлений товар згідно накладних №РН-0007456 від 28.12.2009р., №РН-0007464 від 29.12.2009р. за договором №584-Сл від 10.12.2009р. у розмірі 24649грн.44коп.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

10.12.2009р. між позивачем та відповідачем укладений договір поставки товарів №584-Сл, відповідно з яким Постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, у строки, асортименті, об’ємах та за цінами узгодженими сторонами, та які указані у накладних (товарно-транспортних накладних, специфікаціях), які є невід’ємною частиною даного договору (п.1.1. договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки товарів №584-Сл від 10.12.2009р.

Відповідно до п.4.2. договору, передача товару провадиться Покупцю або його уповноваженому представнику на підставі довіреності на право отримання товару, на складі Постачальника при самовивозі Покупцем, або на складі, у магазині Покупця, за його вказівкою, при доставці товару транспортом Постачальника.

Право власності на товар та всі ризики, які пов’язані з ним, переходить у момент передачі його від Постачальника Покупцю (п.4.3. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що загальна вартість суми договору складається з суми товару, отриманою за всіма накладними.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 24649грн.44коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-0007456 від 28.12.2009р. та №РН-0007464 від 29.12.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 24.03.2010р., 12.04.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток відповідача на видаткових накладних №РН-0007456 від 28.12.2009р., №РН-0007464 від 29.12.2009р., надати письмові пояснення щодо отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними №РН-0007456 від 28.12.2009р., №РН-0007464 від 29.12.2009р. на підставі договору поставки товару №584-Сл від 10.12.2009р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем спірного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача на зазначених накладних в графі „Отримав (ла)”, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Наразі, видаткові накладні №РН-0007456 від 28.12.2009р., №РН-0007464 від 29.12.2009р. не мають посилань на відповідний договір, проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних поставок є саме договір поставки товарів №584-Сл від 10.12.2009р., оскільки позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія б/н та дати стосовно договору поставки №584-Сл від 10.12.2009р. з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар за договором №584-Сл від 10.12.2009р. У відповідь на вказану претензію відповідачем надіслано лист б/н та дати, згідно якого останнім визнано суму заборгованості в розмірі 24649грн.44коп. за договором №584-Сл від 10.12.2009р.

Згідно п.5.1. договору, оплата товару здійснюється Покупцем за передоплатою, за фактом поставки або, у окремих випадках, на протязі 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, або у іншій формі та в іншому порядку, узгодженому сторонами та не суперечливому діючому законодавству України.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, граничний строк оплати відповідачем отриманої продукції за кожною окремою накладною є:

За видатковою накладною №РН-0007456 від 28.12.2009р. – 12.01.2010р.;

За видатковою накладною №РН-0007464 від 29.12.2009р. – 13.01.2010р.;

Як зазначено вище, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія б/н та дати з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар. У відповідь на вказану претензію відповідачем надіслано лист б/н та дати, згідно якого останнім визнано існування заборгованості.

          Одночасно зазначеним листом відповідач запропонував розстрочити виконання зобов’язання з боку останнього з 08.02.2010р. по 04.03.2010р. однак, сторонами не було узгоджено розстрочення сплати заборгованості (не було внесено змін до договору в частині сплати заборгованості). Таким чином виконання зобов’язань повинно здійснюватись на умовах договору №584-Сл від 10.12.2009р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 24649грн.44коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 24649грн.44коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 24649грн.44коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірного товару на підставі договору поставки товарів №584-Сл від 10.12.2009р., суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Східний караван”, м.Горлівка в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 24649грн.44коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 916грн.96коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.7.2. договору сторони передбачили, що за неналежне виконання зобов’язань, передбачених п.5.1. даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня за договором поставки товарів №584-Сл від 10.12.2009р. в розмірі 916грн.96коп. за період прострочення з 12.01.2010р. по 15.03.2010р. (протокол судового засідання від 27.04.2010р.).

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 916грн.96коп. та встановлено, що належний до стягнення розмір пені за період прострочення за видатковою накладною №РН-0007456 від 28.12.2009р. з 12.01.2010р. по 15.03.2010р., за видатковою накладною №РН-0007464 від 29.12.2009р. з 13.01.2010р. по 15.03.2010р. становить 857грн.64коп. з огляду на наступне:

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Крім того, як зазначено вище, сторонами в п.7.2. договору узгоджено, що Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення.

Враховуючи вказане, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 916грн.96коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 857грн.64коп.

Також позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 125рн.61коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума 3% річних становить суму в розмірі 125рн.61коп. за період прострочення з 12.01.2010р. по 15.03.2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення загальної суми 3% річних в розмірі 125рн.61коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3697грн.42коп.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.3. договору №584-Сл від 10.12.2009р. встановлено, що при повній, або частковій не сплаті поставленого товару на протязі 45 днів з моменту передачі товару, Покупець сплачує штраф у розмірі 15% вартості поставленої, але не сплаченої повністю або частково партії товару.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.7.3. договору, за розрахунком позивача, розмір штрафу за договором №584-Сл від 10.12.2009р. становить 3697грн.42коп.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок штрафу, враховуючи несвоєчасну оплату товару, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу за договором №584-Сл від 10.12.2009р. в розмірі 3697грн.42коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Східний караван”, м.Горлівка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 29389грн.43коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 24649грн.44коп., пені в розмірі 916грн.96коп., 3% річних в розмірі 125грн.61коп. та штрафу в розмірі 3697грн.42коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ” (за адресою: вул.Дніпропетровська, 4, м.Краматорськ, Донецька область, 84307, код ЄДРПОУ 36513819, інші відомості суду не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Східний караван” (за адресою: бул.Димитрова, 48/13, м.Горлівка, Донецька область, 84601, код ЄДРПОУ 34283544, інші відомості суду не відомі) суму основного боргу в розмірі 24649грн.44коп., пені в розмірі 857грн.64коп., 3% річних в розмірі 125грн.61коп. та штрафу в розмірі 3697грн.42коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 293грн.30коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.53коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 27.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя