Рішення № 10607035, 12.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.10 р.                     Справа № 43/57                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Колективного науково-виробничого упроваджувального підприємства “Енергоінжінірінг», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 21199,96грн., пені у розмірі 8814,19грн., 3% річних у розмірі 738,87грн., коефіцієнту інфляції у розмірі 2625,54грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Белікова О.В. за дов. б/н від 01.01.10р.

від відповідача: Синявський О.О. за дов. №08-81/29д від 04.01.10р.

СУТЬ СПРАВИ:

Колективне науково-виробниче упроваджувальне підприємство “Енергоінжінірінг», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка, про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 21199,96грн., пені у розмірі 8814,19грн., 3% річних у розмірі 738,87грн., коефіцієнту інфляції у розмірі 2625,54грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором №16 на поставку та встановлення теплогенеруючої установки БЕТГ-200 від 14.01.09р.

В підтвердження своїх доводів позивач представив: договір №16 на поставку та встановлення теплогенеруючої установки БЕТГ-200 від 14.01.09р., видаткову накладну №РН-0000001 від 23.02.10р., рахунок-фактуру №СФ-0000005 від 02.03.09р., акт приймання-передачі робіт від 23.02.09р., акт звіряння від 18.01.10р.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги частково у сумі основної заборгованості у розмірі 21199,96грн., відповідно до відзиву №08-91/145 від 31.03.10р. Проти нарахування штрафних санкцій заперечив, посилаючись на розповсюдження на Державне підприємство «Макіїввугілля» дії Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу» №2711 від 23.06.05р.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.09р. між Колективним науково-виробничим упроваджувальним підприємством “Енергоінжінірінг», (виконавець) та Державним підприємством «Макіїввугілля» (замовник) був укладений договір №16 на постачання та встановлення теплогенеруючої установки БЕТГ-200.

Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати роботи з постачання, встановлення та включення в роботу блочної теплогенеруючої установки БЕТГ-200.

Вартість робіт складає 125199,96грн. (п. 2.1. договору).

Згідно пункту 2.2 договору, оплата здійснюється шляхом авансування в розмірі 75% та кінцевим розрахунком протягом 10 днів після підписання акту приймання установки в екплуатацію.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.09р. (п. 6.1 договору).

Означений договір підписаний сторонами з прикладанням печаток підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено всі істотні умови договору та на момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно з абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Між сторонами по справі був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України) та правила підряду (глава 61 ЦК України).

Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачеві блочну теплогенеруючу установку БЕТГ-200 та виконано роботи з встановлення та включення в роботу цієї установки, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 23.02.09р. та актом приймання-передачі виконаних робіт від 23.02.09р.

Вказані накладна та акт підписаний представниками сторін з прикладанням печаток підприємств без зауважень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору №16 від 14.01.2009р., при цьому загальна вартість товару та робіт склала 125199,96грн.

Свої зобов’язання відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав. До цього часу ним залишаються несплаченими виконані роботи у сумі 21199,96грн., внаслідок чого утворилась у вказаній сумі заборгованість.

Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає доводеною заборгованість у сумі 21199,96грн.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 21199,96грн., відповідно до відзиву №08-91/145 від 31.03.10р.

За приписами ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 ГПК України).

Згідно п. 2.2 договору, оплата здійснюється шляхом авансування в розмірі 75% та кінцевим розрахунком протягом 10 днів після підписання акту приймання установки в екплуатацію. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено авансування у розмірі 94000грн. Зазначений акт було підписано 23.02.09р., тобто граничним строком оплати виконаних робіт є 05.03.09р. Прострочення зобов’язання настає з 06.03.09р.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

У розуміння ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно п. 5.3 договору, у разі прострочення оплати вартості поставленої продукції засовник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості продукції, за якою допущена прострочка виконання, за кожен день прострочки, в межах строку, передбаченого господарським законодавством.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань (порушення строків оплати) позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення пеню у сумі 8814грн. у розмірі 0,1% від вартості продукції, за якою допущена прострочка виконання, за кожен день прострочки, де періоди нарахування - з 05.03.09р. по березень 2010р.

Судом встановлено, що позивачем невірно розраховано суми пені, зокрема, при її нарахуванні ним не враховано законодавче обмеження строку, за який може нараховуватися пеня (182 дні (6 місяців)).

Свобода договору, визначена як загальний принцип цивільного права згідно частини 3 статті 6 та статті 627 ЦК України, не має абсолютного характеру, тобто сторони певним чином обмежені у власній волі щодо визначення умов Договору.

З огляду на наведене, суд вважає можливим задовольнити вимоги щодо стягнення пені лише частково, у розмірі 3455,86грн., що відповідає розміру подвійної облікової ставки НБУ за період визначений судом з 06.03.09р. по 30.04.09р. (борг 31199,96грн.), з 01.05.09р. по 30.10.09р. (борг 21199,96грн.) з урахуванням 6-місячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2625,54грн. та 3% річних у розмірі 738,87грн., де період нарахування з березня 2009р. по квітень 2009р. (борг 31199,96грн.), з травня 2009р. по березень 2010р. (21199,96грн.).

Судом перевірено вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2625,54грн. та встановлено, що нарахування заявленої суми відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку її розрахунку, тому заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.

Судом також перевірено вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 738,87грн. та встановлено, що розрахунок є невірним. За розрахунком суду арифметично вірним є розмір 3% річних за період з 06.03.09р. по 31.03.10р. у сумі 725,59грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач, відповідно до відзиву №08-91/145 від 31.03.10р проти нарахування штрафних санкцій заперечив, посилаючись на розповсюдження на Державне підприємство «Макіїввугілля» дії Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» №2711 від 23.06.05р.

Уклавши договір на поставку та встановлення теплогенеруючої установки БЕТГ-200 №16 від 14.01.09р. відповідач прийняв на себе зобов’язання за ним.

За приписами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

Вищим господарським судом України у п. ІІ Інформаційного листа від 21 січня 2009 року № 01-8/33 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” висвітлена позиція лише стосовно виконавчого провадження, а не рішень суду та зазначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в разі внесення підприємства до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Крім того, за приписами п.1 ст.21 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено термін предявлення наказу до виконання у три роки, тобто сторонам законодавчо надана можливість врегулювання зазначених відносин без звернення до Державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, враховуючи, що заборгованість визнана відповідачем та підтверджена матеріалами справи, а також те, що позивачем невірно розраховано суми пені та 3% річних, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 28006,95грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 549-551, 611, 612, 625, 655-697, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Колективного науково-виробничого упроваджувального підприємства “Енергоінжінірінг», м. Донецьк, до Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка, про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 21199,96грн., пені у розмірі 8814,19грн., 3% річних у розмірі 738,87грн., коефіцієнту інфляції у розмірі 2625,54грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) на користь Колективного науково-виробничого упроваджувального підприємства “Енергоінжінірінг» (ю/а: 83048, м. Донецьк, пр. Титова, 8Б п/а: 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, б. 25/111, кв. 22; код ЄДРПОУ 13510004) заборгованість у розмірі 21199,96грн., інфляційні втрати у розмірі 2625,54грн., 3% річних у розмірі 725,59грн., пеню у розмірі 3455,86грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 280,38грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198,24грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

У судовому засіданні 12 квітня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.84 Господарського процесуального

кодексу України підписано 19 квітня 2010р.