Рішення № 10607033, 21.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.10 р. Справа № 18/297пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді І.В. Зубченко,

судді О.М. Сковородіної,

судді О.М. Іванченкової

при секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-2”, м. Донецьк

до відповідача: Виробничо-комерційного приватного підприємства „Промсервіс”, м. Жданівка Донецької області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору 1: Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ м. Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2: Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 3: Приватний нотаріус Кобєлєва Я.О. Донецького міського нотаріального округу, м. Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 4: ОСОБА_2 м. Донецьк

про визнання недійсним договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва №7 від 01.11.2002р. з врахуванням додаткової угоди 22.10.2003р.

За участю представників:

від позивача: Шейко В.В. за дов. б/н від 07.04.2010р.

від відповідача: директор Шарандін Ю.В. за наказом №1 від 27.12.1995р.

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору 1: Рубцов А.А. за дов. №157 від 20.01.2010р.

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2: Ковальова Н.С. за дов. б/н від 11.01.2010р.

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 3: представник не зявився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 4: Шейко В.В. за дов. б/н від 17.10.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лотос-2” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Виробничо-комерційного приватного підприємства „Промсервіс” м. Жданівка Донецької області, про визнання недійсним договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва №7 від 01.11.2002р. з врахуванням додаткової угоди від 22.10.2003р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.48, 50 ЦК УРСР, висновок експерту №20 від 28.01.2008р., крім того, на думку позивача, зазначена у позовній заяві угода підписана не керівником Товариства „Лотос-2” - директором Пісаревим А.О., а іншою, не встановленою особою.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2008р. позовні вимоги задоволені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2008р. рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2008р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008р. рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2008р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2008р. скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду справи рішенням господарського суду Донецької області від 14.01.2009р. у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2009р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2009р. у справі №18/297пд скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.10.2009р. справу передано на розгляд судді Зубченко І.В.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2009р. справу прийнято до провадження.

Від відповідача, надійшло клопотання без номеру від 30.10.2009р., в якому він просив ознайомитися з матеріалами справи. Можливість ознайомитись з матеріалами справи відповідачу представлена.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.11.2009р.справу передано судді Ягічевій Н.І. для зупинення провадження у справі, в зв`язку з надходженням запиту Вищого господарського суду України про направлення матеріалів справи №18/297пд до Вищого господарського суду України для подальшого скерування до Верховного Суду України, в звязку з надходженням касаційної скарги Виробничо-комерційного приватного підприємства “Промсервіс” б/н та дати на постанову Вищого господарського суду України від 20.08.2009р. у справі №18/297пд.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2009р. зупинено провадження у справі до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги Виробничо-комерційного приватного підприємства “Промсервіс”, м. Жданівка Донецької області на постанову Вищого господарського суду України від 20.08.2009р. по справі №18/297пд та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Від третьої особи 4, надійшли клопотання без номеру від 16.11.2009р., 15.02.2010р., в яких вона просила ознайомитися з матеріалами справи. Судом клопотання задоволені.

Ухвалою Верховного Суду України від 10.12.2009р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.08.2009р. у справі №18/297пд. Ухвалу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.02.2010р. поновлено провадження у справі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 08.02.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубченко І.В., суддя Сковородіна О.М., суддя Іванченкова О.М.

Через канцелярію суду, від відповідача надійшло клопотання без номеру від 22.02.2010р., в якому він просив залучити до участі у справі в якості третіх осіб Прокурора Будьонівського району м. Донецька та представника Донецької міської ради народних депутатів. Колегія суддів розглянула клопотання та відмовила у його задоволенні, оскільки: в силу приписів ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор має спеціальний статус процесуального позивача та вступає в судовий процес самостійно, представляючи інтереси держави або порушені законні державні інтереси юридичної особи, засновані на конкретному законі; прокурором Будьонівського району відповідної заяви під час розгляду справи №18/297пд не подано; такий державний орган як Донецька міська рада народних депутатів не існує; на думку суду, вирішення справи №18/297пд не зачіпає інтереси органу місцевої влади та самоврядування та правові підстави для його залучення у якості третьої особи відсутні.

Відповідач надав клопотання без номеру від 22.02.2010р., 22.02.2010р., 22.02.2010р., 22.02.2010р., 26.02.2010р., 07.04.2010р., в яких просив долучити до матеріалів справи додаткові документи. Колегія суддів розглянула клопотання та задовольнила їх.

Уточненнями позовної заяви без номеру від 24.02.2010р.позивач змінив предмет позову і просить суд визнати недійсним договір про сумісну діяльність на часткове інвестування будівництва від 01.11.2002 року, укладеного ним з ВКПП „Промсервіс”.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, оскільки доповненнями до позовної заяви без номеру від 13.02.2008р. позивач змінив підстави позову, то уточнення відповідача судом не приймаються і справа розглядається за первісно заявленими позовними вимогами.

Від відповідача, надійшло клопотання без номеру від 26.02.2010р., в якому він просив ознайомитися з матеріалами справи. Можливість ознайомитись з матеріалами справи відповідачу представлена.

У поясненнях без номеру від 09.03.2010р. позивач заперечив проти клопотання відповідача про залучення до справи третіх осіб: Прокурора Будьонівського району м. Донецька та представника Донецької міської ради народних депутатів.

Позивач надав клопотання без номеру від 10.03.2010р., в якому просив долучити до матеріалів справи додаткові документи. Колегія суддів розглянула клопотання та задовольнила його.

11.03.2010р. від третіх осіб 2, 3 надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Від позивача надійшло клопотання без номеру від 11.03.2010р., в якому просив витребувати від відповідача оригінали квитанцій та рахунків, копії яких представлено відповідачем, а також письмові докази того, що оплата, наданих відповідачем рахунків здійснювалась для ТОВ „Лотос-2” за рахунок коштів відповідача через банківські рахунки. Колегія суддів розглянула клопотання та зобовязало відповідача представити оригінали документів, що, на його думку, підтверджують будівництво ним автомайстерні.

Від третьої особи 4, надійшло клопотання без номеру від 25.03.2010р., в якому вона просила ознайомитися з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

Згідно уточнень до позовної заяви (по строкам позовної давності) без номеру від 06.04.2010р. позивач зазначив, що позив вперше дізнався про існування спірного договору в липні 2007р., з позовної заяви, з якої відповідач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання за ним права власності на авто майстерню площею 495,9кв.м., розташовану в Будьонівському районі по вул. Горностаївській, 1-а, на земельній ділянці 0,19га. В серпні 2007р. позивач звернувся з заявою в Будьонівське РВ ДГУ УМВД України в Донецькій області про встановлення осіб, які сфальсифікували документи від імені ТОВ „Лотос-2”. Не дочекавшись результатів перевірки правоохоронних органів, 12.10.2007р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва від 01.11.2002р. з врахуванням додаткової угоди 22.10.2003р. До цього часу про існування договору №7 позивач не знав, тому просив суд відновити строки позовної давності відносно звернення до суду у звязку з їх пропуском з поважних причин.

В судовому засіданні від 08.04.2010р. позивач підтримав позовні вимоги про визнання договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва від 01.11.2002р. недійсним.

Відповідача у судовому засіданні від 08.04.2010р. проти позовних вимог заперечив. Пояснив, що будівля, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Горностаєвська, 1-а, була обєктом самовільного будівництва. Представив суду оригінали та копії документів, що, на його думку, підтверджують будівництво ним автомайстерні.

Третя особа 1 у судовому засіданні від 08.04.2010р. пояснила, що у 1993 році між Донецьким училищем міліції МВС України та Малим приватним підприємством “Комерсант” було укладено договір №27 про співробітництво та спільну господарчо-економічну діяльність. За договором мале приватне підприємство “Комерсант” було зобовязано збудувати на території спортивного ядра училища будівлю СТО. У подальшому мале приватне підприємство “Комерсант” було переіменоване у Виробничо-комерційне приватне підприємство „Промсервіс”. У 1998р. Донецьким училищем міліції було оформлено технічний паспорт, у якому позначався ангар, розташований на території спортивного ядра училища. У 2003 році земельна ділянка, на якій знаходилось спортивне ядро училища з розташованим ангаром, була передана в оренду ТОВ „Лотос-2” і видано новий технічний паспорт ТОВ „Лотос-2” на автомайстерню, на якому позначено ангар, побудований Донецьким училищем міліції МВС України, що, на думку, третьої особи 1 є порушенням законодавства. Щодо предмету спору, зазначив, що договір про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва від 01.11.2002р. з врахуванням додаткової угоди від 22.10.2003р., укладеними між ТОВ „Лотос-2” та ПВКП „Промсервіс” міг бути укладеним.

Третя особа 2 у судовому засіданні від 08.04.2010р. пояснила, що у 2006р. була подана заява ТОВ „Лотос-2” на первинне виготовлення технічного паспорту, як на знов побудований обєкт нерухомого майна, будівлі автомайстернь за адресою: м. Донецьк, вул. Горностаєвська, 1-а з доданням всіх необхідних узгоджень та документів. Тобто будівля автомайстернь була побудована на місці і в аналогічних розмірах до ангару, який знаходився на балансі Донецького училища міліції МВС України.

Третя особа 3 у судове засідання від 08.04.2010р. не зявилася. Згідно пояснення №149 від 01.12.2008р. зазначила, що стосовно договору про спільну діяльність від 01.11.2002р. та додаткової угоди від 22.10.2003р. їй нічого невідомо. Крім того, третьої особою 3, 23.12.2008р. надані письмові пояснення №154 щодо документів, які стали підставою для посвідчення договору від 18.09.2007р., укладеного між ТОВ “ЕТОРРЕ С” та ТОВ “Лотос-2”.

Третя особа 4 у судовому засіданні від 08.04.2010р. підтримала позовні вимоги позивача та пояснила, що 17.12.2007р. на підставі договору купівлі-продажу, який завірений приватним нотаріусом Бурлак А.В., придбано ОСОБА_2 у ТОВ „ЭТОРРЕ С” майно.

Щодо участі у справі ОСОБА_9, то колегія суддів дійшла висновку, що дана особа не входить до складу учасників судового процесу, оскільки до матеріалів справи надано докази того, хто саме є директором ТОВ „Лотос-2” за документами державної реєстрації Ніколаєвський Є.О. При цьому, громадянин ОСОБА_9 не позбавлений права бути присутнім у судовому засіданні.

В останньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечив, третя особа 3 у судове засідання не зявилась, третя особа 4 підтримала позицію позивача.

Третя особа 2 у судовому засіданні відповідно до пояснень без номеру від 21.04.2010р. зазначила, що первісна інвентаризація цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Вєкова, 23а була проведена в 1990р. До складу майнового комплексу входили наступні будівлі: учбовий комплекс літ.А-4, гуртожиток літ.Б-3, спортивний комплекс літ.В-3, їдальня літ.Г-1, гараж літ.Д-1, котельна літ.Є-1, трансформаторна підстанція, №1-4 забори та ворота, І замощення. Інвентаризація була проведена за Управлінням внутрішніх справ Донецького облвиконкому. В 1998р. за заявою балансодержателя Донецького училища міліції МВС України була проведена поточна технічна інвентаризація майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Вєкова, 23а, при якій були досліджені знову збудовані наступні будівлі: банно-пральний комбінат літ.Ж-2, контрольно-пропускний пункт літ.З-1 та ангар літ.І-1. Згідно технічному описанню ангар це будова, яка є тимчасовою, тобто є фундамент, проте стіни збудовані із металевих листів, перекриття металеві, перегородки цегельні, вікна та двері металеві, будівля носить характер збірно-розбірного типа. Станом на 2010р. за матеріалами технічної інвентаризації за адресою: м. Донецьк, вул. Векова, 23а значиться ангар літ.І. Первісна інвентаризація будівлі автомайстерні літ.А-1, загальною площею 495,9кв.м., яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Горностаївська, 1а була проведена в 2006р. у відповідності з наданими документами.

Під час нового розгляду справи, суд ретельно дослідив матеріали справи та врахував вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2009р.

Представників сторін, третіх осіб було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Судовий процес було зафіксовано технічними засобами аудіозапису та у судовому засіданні було складено протокол згідно ст. 81-1 ГПК України .

Справа слуханням була відкладена, згідно ст.ст. 69, 77 ГПК України та слухалася достатньо тривалий час для надання можливості представникам сторін направити до суду всі необхідні докази по справі, а також розглянути клопотання, які було заявлено сторонами.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, третіх осіб, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотос-2" та Виробничо-комерційним приватним підприємством "Промсервіс" укладений договір №7 про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва (а.с.13-15, т.1), згідно пункту 1.1 якого учасники договору зобовязуються обєднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи з метою закінчення будівництва автомайстерні, яка розташована за адресою м. Донецьк, вул. Горностаївська, загальною площею 500м.кв. Згідно до п.2.1 договору ТОВ "Лотос-2" приймає на себе зобовязання щодо розробки проектної документації узгодження та оформлення проекту відводу землі, а ВКПП "Промсервіс" здійснює відповідне фінансування.

22.10.2003р. між ВКПП "Промсервіс" та ТОВ "Лотос-2" укладено додаткову угоду №1 до договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва №7 від 01.11.2002р. (а.с.16, т.1). Згідно пункту 2 даної додаткової угоди, після закінчення будівництва автомайстерні сторона 1 (відповідач) забезпечує ввід їх до експлуатації не пізніше 1 кварталу 2007р., при цьому автомайстерні передаються на праві власності відповідачу.

17.01.2007р. між ВКПП "Промсервіс" та ТОВ "Лотос-2" підписаний акт приймання-передачі, за яким будівлю автомайстерні загальною площею 495,9м за адресою: вул. Горностаївська, 1а, м. Донецьк, передано ВКПП "Промсервіс" (а.с.17, т.1).

Договір про спільну діяльність №7 від 01.11.2002р., додаткова угода від 22.10.2003р. та акт приймання-передачі від 17.01.2007р. підписані від імені ТОВ "Лотос-2" директором Пісарєвим Анатолієм Олександровичем, зі сторони ВКПП "Промсервіс" директором Шарандіним Юрієм Васильовичем.

ТОВ "Лотос-2" просить визнати недійсним договір про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва від 01.11.2002р. з врахуванням додаткової угоди від 22.10.2003р., укладених між ТОВ "Лотос-2" та ВКПП "Промсервіс", у звязку з тим, що спірний договір та додаткова угода підписані неуповноваженою особою.

Колегією суддів встановлено, що на момент укладення договору №7 від 01.11.2002р. та додаткової угоди від 22.10.2003р. директором ТОВ "Лотос-2" був Пісарєв Анатолій Олександрович. 12.07.2007р. Пісарєв А.О. помер.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Донецькій області №20 від 28.01.2008р., підпис у графі "Директор ТОВ "Лотос-2" в договорі №7 від 01.11.2002р. про сумісну діяльність та в акті приймання-передачі від 17.01.2007р., виконаний не Пісарєвим А.О., а іншою особою. Таким чином, спірні документи підписано не керівником ТОВ "Лотос-2".

Вказаний висновок у встановленому законом порядку відповідачем не оспорений, а ухвала Апеляційного суду Донецької області від 26.02.2008р. у справі №22ц-685-2008р. набрала законної сили.

Згідно п.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( в ред. 1963р.), який діяв на день укладення оспорюваної угоди, вона визнається недійсною, якщо не відповідає вимогам закону.

Сам по собі факт підписання спірного договору від імені підприємства не уповноваженою на вчинення таких дій особою, чи з перевищенням повноважень, не тягне неправочинності угоди.

За приписами ст.63 ЦК УРСР угода, вчинена від імені іншої особи не уповноваженої на вчинення угоди, чи з перевищенням повноважень, створює, змінює та припиняє цивільні права і обовязки, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до приписів ст.48 ЦК УРСР та п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

14.11.1993р. між Донецьким училищем міліції МВС України в особі ректора Пісарева Анатолія Олександровича, з одного боку та Малим приватним підприємством "Комерсант" в особі директора Шарандіна Юрія Васильовича, укладений договір за №27 (а.с.81-83, т.1), згідно якого МПП "Комерсант" зобовязалось побудувати на вказаній території приміщення СТО.

Рішенням Жданівської міської ради народних депутатів від 26.12.1995р. Мале приватне підприємство „Комерсант” перереєстровано у Виробничо-комерційне приватне підприємство „Промсервіс” (а.с.85, т.1).

Матеріалами справи (а.с.87-112) підтверджується фінансування будівництва у період з 1993р. по 1997р. ВКПП "Промсервіс".

Статтею 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” визначено, що обєкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) це земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Згідно ст.3 цього Закону речові права не нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. №157/6445 у пунктах 1.4.-1.6. передбачає наступне: Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у звязку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням обєктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Обовязковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягають права власності тільки на обєкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці обєкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не повязані фундаментом із землею.

Згідно листа Головного управління містобудування та архітектури №01/14-522 від 21.11.1995р. (а.с.113, т.1) вказане управління узгодило розміщення збірно-розбірного павільйону станції технічного обслуговування легкових автомобілів.

Первісна інвентаризація цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Вєкова, 23а була проведена в 1990р. До складу майнового комплексу входили наступні будівлі: учбовий комплекс літ.А-4, гуртожиток літ.Б-3, спортивний комплекс літ.В-3, їдальня літ.Г-1, гараж літ.Д-1, котельна літ.Є-1, трансформаторна підстанція, №1-4 забори та ворота, І замощення. Інвентаризація була проведена за Управлінням внутрішніх справ Донецького облвиконкому. В 1998р. за заявою балансодержателя Донецького училища міліції МВС України була проведена поточна технічна інвентаризація майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Вєкова, 23а, при якій були досліджені знову збудовані наступні будівлі: банно-пральний комбінат літ.Ж-2, контрольно-пропускний пункт літ.З-1 та ангар літ.І-1 (а.с.20-24, т.4). Згідно технічному описанню ангар це будова, яка є тимчасовою, тобто є фундамент, однак стіни збудовані із металевих листів, перекриття металеві, перегородки цегельні, вікна та двері металеві, будівля носить характер збірно-розбірного типа. Станом на 2010р. за матеріалами технічної інвентаризації за адресою: м. Донецьк, вул. Векова, 23а значиться ангар літ.І.

Докази вводу в експлуатацію зазначеного ангару та докази того, що збудований ангар є обєктом нерухомого майна у матеріалах справи відсутні.

03.07.2000р. ректором Донецького училища міліції МВС України Писарєвим А.О. на адресу голови Донецької міської ради надіслано лист №241, в якому він просив відчужити 0,6га ТОВ „Лотос-2” для будівництва автомайстерні із земель, наданих училищу для будівництва літнього спортивного комплексу, відповідно до рішення міськради №260 від 17.04.1984р. (а.с.76, т.6).

29.12.2000р. ТОВ „Лотос-2” отримано висновок №981 Центрально-донецької державної екологічної інспекції, згідно узгоджено місце розташування авто майстерень ТОВ „Лотос-2” на земельній ділянці площею 0,2га по вул. Горностаївська в Будьонівському районі м. Донецька (а.с.76, т.6).

Розпорядженням Донецького міського голови №392 від 20.03.2001р. дозволено ТОВ „Лотос-2” проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва автомайстерень по вул. Горностаївській в Будьонівському районі (а.с.72, т.6).

Згідно експертного висновку СДПЧ-17 №105 від 24.05.2001р., проведеною експертизою правильності та повноти виконання протипожежних вимог діючих нормативних актів в проектно-кошторисній документації не автомайстерню по вул.. Горностаївській порушень вимог пожежної безпеки не виявлено (а.с.81, т.6).

Листом №106 від 24.05.2001р. СДПЧ-17 повідомило ТОВ „Лотос-2”, що при проведенні експертизою правильності та повноти виконання протипожежних вимог діючих нормативних актів в проектно-кошторисній документації на автомайстерню по вул. Горностаївська виявлені недоліки (а.с.77, т.6).

26.06.2002р. ТОВ „Лотос-2” отримано експертний висновок №02В07002500.001039П Територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області, згідно якого дозволено будівництво обєкту за умови виконання зауважень розділу ІІ (а.с.74-75, т.6).

Згідно технічних умов на водопостачання та водовідведення автомайстерень, розташованих по вул. Горностаївська в Будьонівському районі №08/2390 від 05.08.2002р., наданих ТОВ „Лотос-2” ДКП „Донецьміськводокнал” було узгоджено відпуск питної води для господарсько-питних потреб автомайстерень (а.с.80, т.6).

Згідно висновку Донецької міської СЕС №550/07 від 28.08.2002р., виданого ТОВ „Лотос-2”, земельна ділянка в Будьонівському районі м. Донецька по вул.. Горностаївській придатна для будівництва автомайстерень (а.с.83-84, т.6).

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №501/3 від 26.10.2003р. затверджений проект відведення земельної ділянки площею 0,1900га ТОВ „Лотос-2” для будівництва та подальшої експлуатації автомайстерні на вулиці Горностаївській у м. Донецьку. Вказана земельна ділянка передана позивачу в оренду строком на 5 років. Також ТОВ „Лотос-2” дозволено будівництво автомайстерні згідно затвердженого проекту (а.с.79, т.6).

Як вбачається з пояснень БТІ м. Донецька (а.с.148-149, т.4) 18.10.2006р. ТОВ „Лотос-2” було подано заяву на первісне виготовлення технічного паспорта, як знову збудованого обєкту нерухомого майна будівлі автомайстерень літ.А-1, загальною площею 495,9кв.м., 2006р. Будівництва, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.. Горностаївська, 1а. Оскільки, до вказаної ТОВ „Лотос-2” було подано відповідну документацію, то знову збудоване автомайстерень літ.А-1, загальною площею 495,9кв.м. було збудоване на місці та за аналогічними розмірами із складом ангаром літ.І-1.

Згідно технічного паспорту №1/90145 кв.205 від 15.10.2006р. будівлю автомайстерні, розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Горностаївська, 1а збудовано в 2006р. (а.с.75-78, т.4).

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що забудовником спірного нерухомого майна є саме позивач - ТОВ „Лотос-2”.

Представлені відповідачем копії квитанцій (а.с.25-29, т.6) не вказують на те, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини в рамках спірного договору, оскільки надані квитанції свідчать лише про сплату фізичною особою Шарандіним Ю.В. грошових коштів іншим юридичним особам. При заповненні таких квитанцій оператором банківської установи не перевіряється достовірність призначення платежу та наявність повноважень у платника (фізичної особи) сплачувати грошові кошти від імені юридичної особи.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що погодження будівництва спірного обєкту здійснювалось ТОВ „Лотос-2” ще до 01.11.2002р., тобто до ймовірного укладання спірного договору. При цьому, в документах, які свідчать про погодження будівництва та наявні в матеріалах справи, відсутні будь-які посилання як на спірний договір, так і на відповідача - ВКПП „Промсервіс”.

Між тим вказані документи також свідчать про те, що ТОВ „Лотос-2” самостійно погоджував будівництво спірного обєкту для подальшої його забудови за власний кошт та подальшої експлуатації збудованого обєкту.

Натомість, представлені відповідачем докази (а.с.48-57, т.3, а.с.25-29, т.6) не підтверджують факту, що спірний договір був схвалений ТОВ „Лотос-2” та, що позивачем саме як юридичною особою було вчинено будь-які дії щодо прийняття такого договору до виконання, і, як наслідок, в подальшому передано у власність відповідачу спірний обєкт.

Слід також врахувати, що реєстрація договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва №7 від 01.11.2002р. та додаткової угоди від 22.10.2003р в державній податковій інспекції, щодо надання податкової звітності за результатами спільної діяльності відповідно до наказу ДПА України від 16.01.1998р. №24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №62/2502 від 03.02.1998р., не відбулася.

Виходячи з вищенаведеного судова колегія вважає, що оспорений договір про сумісну діяльність не підписувався керівником підприємства, а підписаний іншою особою, повноваження якої не встановлено і жодних доказів в обґрунтування права цієї особи укладати договір від імені товариства суду не надано, як не надано доказів схвалення спірної угоди та прийняття її позивачем до виконання.

Тому, на думку судової колегії, договір №7 від 01.11.2002р. слід визнати недійсним. У разі визнання недійсним договору, усі додаткові угоди до нього також вважаються недійсними.

Відповідач заявляючи клопотання про застосування судом позовної давності, вважає. що позивачем пропущений строк позовної давності по вимогам про визнання недійсним договору про сумісну діяльність на часткове інвестування будівництва №7 від 01.11.200р. та додаткової угоди від 22.10.200р., які сплинули у 2005 та 2006 відповідно.

Відповідно до ст.ст.256-257 ЦК України захист цивільних прав здійснюється у встановленому законом порядку в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, схвалення спірного договору не мало місця, то строк позовної давності відраховується з того моменту, коли позивач за всіма обставинами повинен був дізнатися про існування вказаного договору.

Як встановлено колегію суддів, про наявність оспорюваного договору позивач дізнався в липні 2007 року після подачі відповідачем до господарського суду Донецької області позовної заяви про визнання за ним права власності на автомайстерню площею 495,9кв.м., розташовану в Будьонівському районі по вул. Горностаївській, 1-а, на земельній ділянці площею 0,19га.

Таким чином суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений і його порушене право підлягає захисту.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-2”, м. Донецьк до Виробничо-комерційного приватного підприємства „Промсервіс”, м. Жданівка Донецької області про визнання недійсним договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва №7 від 01.11.2002р. з врахуванням додаткової угоди від 22.10.2003р. підлягають задоволенню.

Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.2, 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, на підставі п.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, ст.ст.29, 48, 63 Цивільного кодексу України (в ред. 1963 року) суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лотос-2” м. Донецьк до Виробничо-комерційного приватного підприємства „Промсервіс” м. Жданівка, Донецької області про визнання недійсним договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва №7 від 01.11.2002р. з врахуванням додаткової угоди від 22.10.2003р. задовольнити.

Визнати недійсним договір №7 про сумісну діяльність на часткове інвестування будівництва від 01.11.2002р., укладений Товариством з обмеженою відповідальністю „Лотос-2” з Виробничокомерційним приватним підприємством „Промсервіс”.

Визнати недійсною додаткову угоду від 22.10.2003р. до договору про спільну діяльність на часткове інвестування будівництва №7 від 01.11.2002р.

Стягнути з Виробничокомерційного приватного підприємства „Промсервіс” (86391, Донецька область, м. Жданівка, вул. Толбухіна, 7; 83014, м. Донецьк, пр. Комунарів, 75 А-52; ідентифікаційний код 13538729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лотос-2” (м. Донецьк, вул. Багратіона, 18; ідентифікаційний код 23418133) 85грн. держмита та 118грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Головуючий суддя

Суддя О.М. Сковородіна

Суддя Н.І. Іванченкова