Рішення № 10606959, 20.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.10 р. Справа № 34/42

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м.Маріуполь

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Маріуполь

про стягнення заборгованості 5852, 03грн

за участю представників сторін:

від позивача Пефті О.К. (за довіреністю)

від відповідача не з”явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м.Маріуполь до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення основного боргу в розмірі 5073,02грн., пені в розмірі 511,36грн., інфляційні в сумі 192,77грн. та 3% річних в сумі 74,88грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати послуг за постачання питної води та приймання стоків, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 5073,02грн.

Відповідач у судові засідання 30 березня 2010р. та 20 квітня 2010р. не зявився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця місце проживання ОСОБА_1 зазначено: 87501, м. Маріуполь, вул. Косовського, 160. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення провадження у справі від 09.03.2010р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 30.03.2010р.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

15 жовтня 2001 року між Виробничим Управлінням Водопровідно-каналізаційного господарства (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Абонент) укладено договір №3968, за умовами якого Постачальник зобовязується подавати питну воду до обєктів Абонента та приймати стоки.

Відповідно до п. 1.3. Договору обєм питної води та скидання стоків у міську мережу каналізації регулюється сторонами.

Згідно із п. 2.1.1 Договору Постачальник зобовязується постачати питну воду і приймати стоки.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що застосований постачальником тариф на водопостачання та водовідведення „регульований” і „фіксований” згідно постанови облдержадміністрації і постановою Кабінетів міністрів України, і є обовязковим для обох сторін із моменту введення його в дію.

Абонент за спожиту питну воду і скидання стоків в міську каналізацію здійснює оплату із свого розрахункового рахунку на рахунок Постачальника в пятиденний термін із моменту отримання рахунку в повному обсязі. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.6. Договору при простроченні оплати рахунки Абоненту на борг нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожну прострочену добу.

Відповідно до п. 4.7. Договору Абонент, якщо він прострочив виконання грошового зобовязання, вказаного в п. 3.2. Договору на вимогу Постачальника зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних із простроченої суми.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що договір укладений терміном до 31 грудня 2001 року, вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

Договір підписано обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

В заявах від 11.12.2006р. відповідач зазначив на які саме обєктів він просить позивача укласти договір на водопостачання та водовідведення, а саме: м. Маріуполь пр-т Леніна (магазин на зупинці), вул. Казанцеві, 25 та пр-т Металургів, 27.

Постачальником та Абонентом було складено акти від 10.08.2009р., від 19.08.2009р., від 05.08.2009р., від 08.09.2009р., від 17.09.2009р., від 04.09.2009р., від 08.10.1009р., від 19.10.2009р., від 15.10.2009р., від 04.10.2009р., від 09.11.2009р., від 18.11.2009р., від 08.12.2009р., від 17.12.2009р., від 04.12.2009р., від 05.01.2010р., від 13.01.2010р., від 20.01.2010р. які підтверджують що цієї дати знято показники водомірів та зроблено нарахування за користування водою та каналізацією.

Відповідно до Додатку №8.6 до договору з метою вдосконалення підписання актів, щодо використання питної води та скидання стоків позивач уповноважив співробітників, які знаходяться на обєктах підписувати акти, щодо кількості наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Акти від 10.08.2009р., від 19.08.2009р., від 08.09.2009р., від 17.09.2009р., від 08.10.1009р., від 19.10.2009р., від 09.11.2009р., від 18.11.2009р., від 08.12.2009р., від 17.12.2009р., від 13.01.2010р., від 20.01.2010р. залишені відповідачем без підпису, інші відповідно до додатку № 8.6 до договору підписані співробітника без заперечень.

Акти, які відповідач відмовився підписувати ним не були оскаржені , відтак вони є дійсними та обовязковим для взаєморозрахунків.

За надані послуги позивачем були виставлені рахунки, зокрема, рахунок №3968 від 21.08.2009р. на суму 5428, 28грн., рахунок № 3968 від 21.09.2009р. на суму 57,24грн., рахунок №3968 від 20.10.2009р.на суму 152,64грн., рахунок №3968 від 11.11.2009р. на суму 276,66грн., рахунок №3968 від 10.12.1009р. на суму 295,74грн., рахунок №3968 від 18.01.2010р. на суму 267,12грн., рахунок № 3968 від 10.02.1010р. на суму 55,98грн. всього на суму 6533,64грн.

Як доказ направлення рахунків позивачем надані реєстри вручення рахунків за користування послугами водопостачання та водовідведення де є відмітка про отримання зазначених рахунків.

За твердженням позивача виставлені ним рахунки були частково оплачені відповідачем в сумі 1400,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобовязання за договором №3968 від 15.10.2001р. на відпуск питної води й прийом господарсько-побутових і виробничих стічних вод у систему міської каналізації належним чином не виконав, надані йому послуги оплатив частково, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 5073,02грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 5073,02грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 192,77грн. та 3% річних в сумі 74,88грн суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 192,77грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 74,88грн. підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення пені згідно п.4.6 договору у розмірі 511,36грн

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м.Маріуполь до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення основного боргу в розмірі 5073,02грн., пені в розмірі 511,36грн., інфляційні в сумі 192,77грн. та 3% річних в сумі 74,88грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (87500, м. Маріуполь, вул. Варганова, 7, р/р №26007215006790 в Донецькому обласному філіалі АКБ Укрсоцбанк м. Донецька, МФО 334011, ЗКПО03361508) суму основного боргу в розмірі 5073,02грн., пеню в розмірі 511,36грн., інфляційні в сумі 192,77грн., 3% річних в сумі 74,88грн., державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя