Рішення № 10606796, 12.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.10 р.                     Справа № 29/83                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці “Слов’янськтепломережа” м. Слов’янськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродкомпанія” м. Слов’янськ

про стягнення заборгованості в розмірі 1962,71 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Караваева Н.В. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці “ Слов’янськтепломережа” м. Слов’янськ звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродкомпанія” м. Слов’янськ про стягнення заборгованості в розмірі 1962,71грн. з яких 1395,57грн. – заборгованість за послуги з теплопостачання, 121,40грн. – 3% річних, 445,74грн. – індекс інфляції.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 09.04.2010р. у зв’язку із знаходженням судді Джарти В.В. на лікарняному справу передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 420 від 01.10.2005р., рахунки, акти на включення та відключення опалення.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, де позивач зазначає, що станом на 08.04.2010р. сума заборгованості складає 995,57грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Представник відповідача явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

01.01.2005р. між Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпродкомпанія” (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 420.

За цим договором Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію для всіх об’єктів загальною площею 60,0м2, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.3. договору початок та тривалість опалювального періоду встановлюється рішенням Облдержадміністрації, міської влади. Нормативна тривалість опалювального періоду 186 днів.

Пунктом 3.2.2 договору встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору Енергопостачальна організація зобов’язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором.

Розділом 5 “Облік теплової енергії” визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку / розрахунковим способом. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до договору. При відсутності приладів обліку або виходу його з ладу – кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Енергопостачальною організацією як виняток, розрахунковим способом.

Згідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3. договору Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно до п.6.4. договору якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії подана заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне, використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді згідно діючих „Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КГМ 204 України 244-94. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5. договору).

Пунктом 7.2.3.договору визначено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб’єктів підприємницької діяльності 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% суми заборгованості.

Згідно до п. 10.1. договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2006р.

Пунктом 10.4. договору встановлено, що останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано у зв’язку з чим за висновками суду, договір є діючим.

Згідно до матеріалів справи 23.10.2008р. об’єкти теплоспоживання відповідача було підключено до центрального опалення, що підтверджується актом на включення опалення, який підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

За надані послуги з теплопостачання позивачем виставлялися рахунки від 31.10.2008р. на суму 276,55грн., від 30.11.2008р. на суму 952,56грн., від 31.12.2008р. на суму 952,56грн., від 31.01.2009р. на суму 952,56грн., від 28.02.2009р. на суму 952,56грн., від 31.03.2009р. на суму952,56грн., від 15.04.2009р. на суму 476,28грн., а всього на загальну суму 5515,63грн.

Вказані рахунки були вручені відповідачу, про що свідчать відмітки про отримання на рахунках.

Відповідач умови договору виконав частково за отримані послуги з теплопостачання розрахувався в сумі 4520,06грн., що підтверджено матеріалами справи.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 995,57грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України),

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в розмірі 995,57грн. суду не представив, у зв’язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 121,40грн. за період з січня 2009р. по лютий 2010р. та індекс інфляції в розмірі 445,74грн. за період з січня 2009р. по лютий 2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 121,40грн. та індексу інфляції в розмірі 445,74грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином та такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Слов’янськтепломережа” м. Слов’янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродкомпанія” м. Слов’янськ про стягнення 1562,71грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродкомпанія” (84112, м. Слов’янськ, вул. Коммунаров, буд. 53а, к. 15, р/р 26002187317001 ДРУ КБ Приватбанк м. Донецьк, МФО 335496, ЗКПО 30013349) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, р/р 26006300001260 у ВАТ “Златобанк”, МФО 380612, ЗКПО 26221744, отримувач ВО ОКП „ДТКЕ” „Слов’янськтепломережа”) в особі виробничої одиниці „Слов’янськтепломережа” (84122, м. Слов’янськ, вул. Іскри, 5) суму боргу в розмірі 995,57грн., 3% річних в розмірі 121,40грн., індекс інфляції в розмірі 445,74грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя