Рішення № 10606794, 12.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.10 р. Справа № 2/9пд

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” м. Артемівськ

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Артемівськ

про зобовязання споживача теплової енергії фізичну особу підприємця ОСОБА_1 укласти з енергопостачальною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” договір про постачання теплової енергії в редакції позивача

За участю

представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні 07.04.2010р. було оголошено перерву до 12 год. 15 хв. 12.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” м. Артемівськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Артемівськ про зобовязання споживача теплової енергії фізичну особу підприємця ОСОБА_1 укласти з енергопостачальною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” договір про постачання теплової енергії в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на проект договору про постачання теплової енергії № 1228 від 08.10.2009р., заяву від 29.10.29.10.2009р.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, але письмового відзиву по заявленим вимогам не надав. У судовому засіданні відповідач заперечував тільки, щодо опалювальної площі.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на підставі рішення Армійського міськрайонного суду Донецької області № 2-6031-2009 від 22.09.2009р. є власником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Артемівськ, вул. Некрасова, 38.

29.10.2009р. фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою, де просить укласти договіро на поставку теплової енергії на приміщення перукарні „Ланда”, розташованої за адресою: м. Артемівськ, вул.. Некрасова, 38 з жовтня 2009р.

02.12.2009р. листом № 05/1445 від 02.12.2009р. ТОВ „Артемівськ-енергія” відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України направило на адресу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 проект договору на поставку теплової енергії № 1228 від 08.10.2009р.

Проте, відповідачем спірний проект договору не підписаний та на адресу позивача не повернений.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Дослідивши наданий позивачем проект договору, суд дійшов до висновку, що спірний договір про постачання теплової енергії за своїм змістом та своєю правою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм статті 714 Цивільного кодексу України та статей 275- 277 Господарського кодексу України.

Відповідно до норм статей 179, 275 Господарського кодексу України укладання договору є обовязковим для сторін в силу закону.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно статті 24 Закону України „Про теплопостачання” своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії.

Відповідно до статті 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з матеріалами, які були надані позивачем до справи, останнім були виконані належні дії щодо укладання договору, а саме направлено проект договору на поставку теплової енергії № 1228 від 08.10.2008р., проте зі сторони відповідача спірний проект договору не підписаний та протокол розбіжностей до договору не складений.

Вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” щодо спонукання відповідача - фізичну особу підприємця ОСОБА_1 укласти з позивачем договір на постачання теплової енергії саме на умовах проекту договору в редакції позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів.

Відповідно до частини 2 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно частини 3 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до частини 4 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно з частиною 5 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як встановлено під час судового розгляду справи, сторонами дотримано вимоги ст.181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.

Крім того судом встановлено та не заперечується сторонами, що сторони не досягли згоди щодо умов договору та договір не підписали, крім того сторонами не було складено протоколу розбіжностей та протоколу погодження розбіжностей.

З огляду на надані сторонами документи суд дійшов висновку про наявність у позивача порушеного права стосовно укладення договору, оскільки відповідач, отримавши від позивача відповідний проект договору, ухиляється від його укладення, про що свідчать матеріали справи.

На підставі зазначеного, ретельно вивчивши зміст договору про відпуск теплової енергії, суд дійшов висновку, що запропонований відповідачу проект Договору відповідає вимогам статті 180 Господарського кодексу України щодо наявності в Договорі всіх істотних умов та нормам Закону України „Про теплопостачання”, Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, постанови КМУ „Про затвердження Правил надання послуг по центральному опаленню, поставці холодної та гарячої води та водовідводу” щодо обовязковості та процедури укладення договорів на постачання теплової енергії.

Щодо заперечень відповідача відносно площі опалення, замість 27,8м2 як розраховано позивач, відповідач наполягає на площі опалення 16,7м2, то суд виходить з наступного.

Згідно до приписів Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення опалювальна площа (обєм) квартири (будинку садибного типу) загальна площа (обєму) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України № 619 від 08.06.1996р. „Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників” встановлено, що до опалювальної площі належить загальна площа квартири (будинку) без урахування площі лоджій, балконів терас. З опалювальної площі також вилучається площа приміщень, у яких відсутні тепловіддавальні поверхні (радіатори, регістри, стінки печей, трубопроводи систем опалення тощо) та які безпосередньо не з'єднані з опалюваними приміщеннями дверними та іншими отворами.

Як видно з матеріалів справи, загальна площа вбудованого приміщення, що належить відповідачу складає 44,7м2.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.02.2010р. зобовязано позивача, відповідача та Товариство з обмеженою відповідальністю „Термосервіс ЛТД” провести обстеження обєкту теплопостачання відповідача для встановлення фактичної опалювальної площі.

За результатами обстеження сторонами було складено акт від 04.03.2010р., зокрема сторонами встановлено, що прибор опалення (стальний 2-х секційний) встановлений у кімнаті площею 16,7м2 та вказана кімната зєднана дверними отворами з двома коридорами, загальна площа яких складає 11,10м2.

То б то виходячи з положень Норм споживання природного газу позивачем вірно обраховано опалювальну площу, а саме виходячи з площі опалювального приміщення 16,7м2 та коридорів які безпосередньо зєднані з опалювальним приміщенням загальною площею 11,10м2.

Крім того суд зазначає, що в обґрунтування своєї позиції, щодо розміру опалювальної площі саме 16,7м2, відповідачем не надано а ні правового обґрунтування, а ні будь-яких інших доказів встановлення такої площі в розмінні ст. 33, 34 ГПК України.

За приписами ст. 33ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Тобто, з урахуванням вимог Правил користування тепловою енергією, відповідач за отриману теплову енергію повинен розраховуватися відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі та розрахунок якого здійснює саме позивач.

З огляду на викладене, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, у звязку з недоведеністю.

Відповідачем не доведено суду існування підстав, передбачених діючим законодавством, які б мали правовим наслідком можливість відмови Товариству з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” в укладенні Договору на запропонованих умовах.

Нормами статті 187 Господарського кодексу України врегульовано питання стосовно того, що моментом укладення спірного Договору є день набрання законної сили рішенням господарського суду Донецької області у справі № 2/9пд.

Дослідивши матеріали господарського справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 20, 179, 180, 181, 187, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України „Про теплопостачання”, ст. ст. 4, 4-3, 33, 34, 35, ч. 4 ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” м. Артемівськ до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Артемівськ про зобовязання споживача теплової енергії фізичну особу підприємця ОСОБА_1 укласти з енергопостачальною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” договір про постачання теплової енергії в редакції позивача - задовольнити повністю.

Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 (84500, м. Артемівськ, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) укласти договір на поставку теплової енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” (84500, м. Артемівськ, вул. Зеленая, 41, р/р 26009190275901 в Артемівському відділенні ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЗКПО 34776960) в редакції проекту договору № 1228 від 08.10.2009р., запропонованого позивачем.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (84500, м. Артемівськ, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-енергія” (84500, м. Артемівськ, вул. Зеленая, 41, р/р 26009190275901 в Артемівському відділенні ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЗКПО 34776960) судові витрати: витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя