Рішення № 10606793, 13.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.10 р.                     Справа № 29/292                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” м. Київ в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства “Родовід банк” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МБС ИМПОРТ” м. Донецьк           

про: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 578959,09евро

за участю

представників сторін:

від позивача: Кулініч В.В. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Родовід Банк” м. Київ в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС ИМПОРТ” м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 578959,09евро, з яких 460000,00 євро заборгованість за договором кредиту, 113802,72євро заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 4133,70 євро неустойка (пеня) за порушення термінів повернення кредиту, 1022,67 євро неустойка (пеня) за порушення термінів сплати відсотків за договором.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору кредиту, а саме не поверненням спірної суми кредиту, процентів за користування ним та пені. Як на правові підстави посилається на статтю 1054 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву від 25.11.2009р., де останній зазначає, що зобов’язання відповідача за кредитним договором забезпечувалися майновими правами, зокрема договором застави майнових прав № 22.1/160-3-06 від 14.08.2006р., згідно з яким позивач, в разі невиконання зобов’язань за кредитним договором набуває права звернути стягнення на майнові права. У зв’язку із порушенням програми фінансування, фінансування відповідача припинилося не з його вини, а тому повернення кредиту та погашення процентів за користування кредитом стало для відповідача неможливим. Крім того, вказує на той факт, що відповідач звертався до позивача з заявою про перенесення строків повернення кредиту, однак позивачем зазначена заява проігнорова.

22.09.2009р. позивачем надано заяву про забезпечення позову, де останній просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2009р. провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС ИМПОРТ” на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. про відкладення розгляду справи.

26.11.2009р. ухвалою господарського суду Донецької області у зв’язку з усуненням обставин що зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.11.2009р. провадження у справі було зупинено до вирішення справи № 35/343пд господарським судом Донецької області.

25.03.2010р. ухвалою господарського суду Донецької області провадження у справі було поновлено у зв’язку з усуненням обставин що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. процесуальний строк розгляду справи було продовжено.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.04.2010р. у зв’язку із знаходженням судді Джарти В.В. на лікарняному справу передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши правовідносини, що виникали між сторонами, надані докази в обґрунтування наявності боргу за заявленими позивачем підставами, суд

ВСТАНОВИВ:

          14.08.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Родовід Банк” (правонаступником якого є позивач) в особі заступника Голови Правління Кирієнка Андрія Михайловича, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 20.10.2005р. Лакустою С.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстрованим номером 4619 та Товариством з обмеженою відповідальністю „МБС ИМПОРТ” (Позичальник), в особі директора Рябова Вадима Євгеновича, який діяв на підставі Статуту був укладений кредитний договір № 22.1/160-К-06.

За цим договором Банк, на умовах договору, зобов’язується надати Позичальнику кредит у сумі 460000євро, а Позичальник зобов’язується повернути кредит не пізніше 14 серпня 2008р. та сплатити проценти за користування кредитом, на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що кредит надається на наступні цілі (мета використання кредиту): поповнення обігових коштів та інші господарчі потреби, пов’язані з веденням статутної діяльності.

Відповідно до п. 2.3. договору датою надання кредиту вважається день зарахування грошових коштів на позичковий рахунок, відкритий Банком для обліку заборгованості Позичальника за кредитом, наданим згідно з цим договором.

Згідно до п. 2.5. договору процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 14,5% річних і підлягає корегуванню Банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 гривень 10 копійок за 1 долар США під час дії цього договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний звітний період, вказаний в п. 2.6.2. договору. При цьому скоригована процента ставка застосовується при нарахуванні та с платі процентів за поточний звітний період.

Розділом 2.6. “Порядок нарахування та сплати процентів” визначено, що розрахунок суми процентів за користування кредитом починається з дня зарахування суми кредиту на позичковий рахунок, відкритий Банком для обліку заборгованості Позичальника за кредитом, наданим згідно з цим Договором.

Проценти за користування кредитом, наданим за цим договором, нараховуються Банком щомісячно 25-го числа (за період з 26-го числа місяця, що передує звітному, до 25-го числа звітного місяця включно – “звітний період”), а також у день повного погашення заборгованості за кредитом, але не пізніше дати погашення кредиту, вказаного в п. 1.1. договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 1.1. договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 2.5. договору.

Сплата нарахованих процентів за користування кредитом, протягом дії договору, здійснюється позичальником щомісячно, в період з 26-го числа звітного календарного місяця включно.

Пунктом 3.1.3. договору встановлено, що Банк має право достроково стягнути, частково або в повному обсязі, кредит та проценти за користування ним у разі: порушення Позичальником умов цього Договору; ненадання Позичальником відомостей, що стосуються питань господарсько-фінансової діяльності; використання кредиту не за цільовим призначенням; надання в Банк недостовірної звітності; погіршення фінансового стану Позичальника; втрати забезпечення/забезпечень виконання зобов’язань Позичальника за цим договором або зменшення його/їх вартості; у разі порушення процедури визнання Позичальника банкрутом; за наявності інших обставин, які свідчать про те, що наданий Позичальникові кредит своєчасно не був повернений.

Відповідно до п. 3.1.5. договору у разі порушення Позичальником умов договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів за фактичний час користування кредитом або розірвання договору, а у разі невиконання Позичальником цих вимог, звернути стягнення на предмет забезпечення зобов’язань Позичальником за договором.

Банк має право нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасне погашення кредиту, а також за несвоєчасну сплату процентів за цим договором, в розмірі, що встановлений в пункті 3.4.8. договору (п. 3.1.10. договору).

Згідно до п. 3.4.8. у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, сплатити Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування Банком.

Згідно додатковою угодою № 1 від 31.10.2006р. до кредитного договору № 22.1/160-К-06 від 14.08.2006р. сторони домовилися про те, що проценти нараховані за період з жовтня 2006р. по серпень 2007р. будуть сплачені Позичальником до 31 грудня 2007р. включно.

Додатковою угодою № 2 від 26.02.2007р. до кредитного договору сторони дійшли згоди викласти п. 2.5. в наступній редакції: процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 10% річних і підлягає коригуванню Банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5грн.10 коп. за 1 долар США під час дії цього договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний звітний період, вказаний в пункті 2.6.2. договору. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний звітний період.

У додатковій угоді № 3 від 28.09.2007р. до кредитного договору сторони дійшли згоди, що проценти нараховані за вересень, жовтень, листопад, грудень 2007р. будуть сплачені Позичальником до 31 грудня 2007р. включно.

Додатковою угодою № 4 від 26.12.2007р. сторони дійшли згоди викласти п. 2.6.3. договору у наступній редакції: Сплата нарахованих процентів за користування кредитом, протягом дії цього Договору, здійснюється Позичальником у кінці строку дії договору. У разі повного погашення заборгованості за кредитом, сплата процентів відбувається в день погашення цієї заборгованості на рахунок Банку, що вказаний в пункті 3.4.3. договору.

Згідно додаткової угоди № 5 від 14.08.2008р. сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. кредитного договору у наступній редакції: Банк, на умовах договору, зобов’язується надати Позичальнику кредит у сумі 460000 євро, а Позичальник зобов’язується повернути кредит не пізніше 17 серпня 2009р. та сплати проценти за користування кредитом, на умовах, передбачених договором.

Судом встановлено, що видача кредитних коштів за кредитним договором № 22.1/160-К-06 в загальній сумі 460000,00євро позивачем виконані належним чином, що підтверджується виписками банку з банківських рахунків відповідача та визнано відповідачем.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що за час дії кредитного договору відповідачем до теперішнього часу належним чином та в повному обсязі не виконав зобов’язання щодо повернення кредитних коштів, що підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам кредитного договору, зокрема п. 2.6. та 3.4.3., якими передбачено зобов’язання відповідача сплачувати нараховані проценти за кредитами у визначений договором строк, відповідачем не виконано та станом на 01.09.2009р. заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за період з 26.02.2007р. по 18.08.2009р. складає 113802,72евро. Розрахунок процентів за користування кредитом здійснений позивачем з врахуванням процентної ставки 10,0% річних, як передбачено умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 3.4.8. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення відповідачем заборгованості за кредитом та/або процентам, останній зобов’язаний сплатити Банку пеню, за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який сплачується пені, від суми заборгованості.

У зв’язку з несвоєчасним повернення кредитних коштів та несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом Банком нарахована пеня у розмірі 4133,70євро за період з 18.08.2009р. по 03.09.2009р. за несвоєчасне погашення заборгованості за основною сумою боргу та пеня в розмірі 1022,67євро за період з 18.08.2009р. по 03.09.2009р. за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Таким чином, станом на час слухання справи заборгованість відповідача за кредитним договором № 22.1/160-К-06 від 14.09.2006р. складає 460000,00 євро - прострочена заборгованість за кредитним договором; 113802,72євро. – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 4133,70євро – пеня за порушення термінів повернення кредиту; 1022,67євро – пеня за порушення термінів сплати відсотків, а всього на загальну суму 578959,09євро.

Наявність означеної заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, пені за несвоєчасне повернення суми кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

У зв’язку з невиконанням умов договору позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 22.1-11-б.б/15472 від 10.07.2009р., де позивач вимагав погасити заборгованість за кредитним договором. Зазначена вимога зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов’язань.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою договір № 22.1/160-К-06 від 14.08.2006р. є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, наступне, строк повернення кредиту отриманого за кредитним договором № 22.1/160-К-06 від 14.08.2006р. з врахуванням додаткової угоди № 5 від 14.08.2008р. в сумі 460000,00евро настав 17 серпня 2009р., однак відповідач умови кредитного договору та додаткової угоди виконані не були, у зв’язку з чим утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 460000,00євро, за процентами, які нараховані виходячи із процентної ставки в розмірі 10% річних за період з 26.02.2007р. по 18.08.2009р. та складають 113802,72євро.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів повного та своєчасного погашення заборгованості за договорами кредиту, в зв’язку з чим судом встановлений факт відсутності сплати спірної заборгованості відповідачем.

З поданої позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач вказує на порушення його суб’єктивного матеріального права, а саме, права на своєчасне отримання кредитних коштів та плати (процентів) за користування ними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про задоволення вимог позивача в повному обсязі, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення погашення суми кредиту та процентів за користування кредитом.

Щодо заперечень відповідача, що останній не має можливості вчасно повернути кредит у зв’язку з порушенням програми фінансування, то суд виходить з наступного.

Приписами ст. 42 ГК України встановлено, що підприємництво – це самостійна, ініціативні, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.

З огляду на вказане, заперечення відповідача судом не приймаються до уваги.

Щодо заперечень відповідача відносно того, що позивач, як на його думку, мав підти на зустріч щодо пролонгації кредитного договору та з метою попередження збільшення кредитної заборгованості звернути стягнення на майнові права, то суд виходить з того, що надання згоди на пролонгацію договору та звернення стягнення а майнові права є правом Банку а не обов’язком.

          Щодо клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, то суд виходить з наступного.

          Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.

Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та обґрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв’язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, а саме покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 59, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” м. Київ в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС ИМПОРТ” м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 578959,09євро – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС ИМПОРТ” (83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 – юридична адреса; 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89 – фактична адреса, ЄДРПОУ 31872415, п\р 260096655 в АТ „Родовід Банк”, МФО 321712) на користь Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 17, кор. рахунок № 32008171201 в ГУ НБУ по Києву і Київській області, МФО 321712, ЄДРПОУ 14349442) в особі Донбаської філії АТ “Родовід Банк” (83003, м. Донецьк, пр-т. Ілліча, 17-Б, ЄДРПОУ 33153779, МФО 394512) прострочену заборгованість за кредитним договором в розмірі 460000евро, прострочену заборгованість по відсотках 113802,72євро, пеню за порушення термінів повернення кредиту 4133,70євро, пеня за порушення термінів сплати відсотків 1022,67євро, витрати по сплаті державного мита в розмірі 25000грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати накази на примусове виконання після набрання рішенням законної сили.

Суддя