Ухвала суду № 10606497, 14.04.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                  УХВАЛА

"14" квітня 2010 р. Справа № 8/27-38 За скаргою відкритого акціонерного товариства „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство”, с. Гірка Полонка Луцького району

на дії відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції

по справі № 8/27-38

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства „Рать”, с.Ратнів Луцького району

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство”, с. Гірка Полонка Луцького району

про стягнення 40 800 грн. заборгованості

Суддя: Кравчук А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від скаржника: Носков О.М., довіреність від 04.01.2010 року №1, Гелета О.В., довіреність від 09.02.2010 року №37

від стягувача: н/з.

від ВДВС: Шумчук В.Г., довіреність від 12.04.2010 року №7011.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки учасників судового процесу.

Ухвалою суду від 20.01.2010 року провадження у справі зупинено до закінчення розгляду касаційної скарги у справі №8/27-38 та повернення справи до господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 22.03.2010 року провадження у справі поновлено.

СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство” у скарзі від 04.02.2010 року №31 просить скасувати постанови державного виконавця ВДВС Луцького РУЮ Солтисюка А.П. від 19.01.2010 року про стягнення з боржника виконавчого збору, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; зобов’язати ВДВС Луцького РУЮ закінчити виконавче провадження по виконанню рішення господарського суду Волинської області від 10.07.2008 року №8/27-38.

Підставою для закінчення виконавчого провадження та скасування вищевказаних постанов скаржник зазначає добровільне погашення боргу 28-29 січня 2010 року згідно рішення суду.

Стягувач пояснень по суті скарги не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, що не є перешкодою для розгляду скарги відповідно до ст. 121 2 ГПК України.

Представник ДВС в судовому засіданні скаргу заперечував у повному обсязі,

пояснив, що оскаржувані постанови винесені з додержанням вимог чинного

законодавства у зв’язку з невиконанням боржником рішення суду у семиденний

строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення державного виконавця, представників скаржника, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.07.2008 року у справі № 8/27-38 постановлено стягнути з відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" на користь сільськогосподарського приватного підприємства "Рать" 40 800 грн. 00 коп. заборгованості, 408 грн.

00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 41 326 грн. 00 коп. (сорок одна тисяча триста двадцять шість грн. 00 коп.).

На виконання рішення видано наказ № 8/27-1 від 25.07.2008 року. Постановою ВДВС Луцького РУЮ від 25.12.2009 року відкрито виконавче

провадження з виконання вказаного наказу та надано строк боржнику строк для

добровільного виконання наказу – сім днів з моменту отримання постанови про

відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2009 року отримана боржником 05.01.2010 року згідно штампу вхідної кореспонденції боржника на супровідному листі (а. с. 113), повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 147).

19.01.2010 року державним виконавцем Солтисюком А.П. ВДВС Луцького РУЮ винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження.

28-29 січня 2010 року боржником самостійно перераховано стягувачу суму боргу згідно рішення господарського суду Волинської області від 25.07.2009 року №8/27-38, що стверджується платіжними дорученнями від 28.01.2010 року №18, 4006, від 29.01.2010 року №26 (а. с. 119-121).

У відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення суду, який не може перевищувати семи днів. У відповідності до ч. 5 даної статті копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу, який видав виконавчий документ.

Статтею 46 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ст. 1 цього ж Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 441 Закону України “Про виконавче провадження” грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам –юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки.

Відповідно до ст. 43 вищезазначеного Закону з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Таким чином, у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції, пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюються через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Проте, сума боргу була перерахована СГПП "Рать" боржником самостійно, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.01.2010 року №18, 4006, від 29.01.2010 року №26, та свідчить про те, що примусове стягнення з боржника заборгованості в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, не проводилося, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.

Судом також враховано, що згідно п. 1 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження може бути зупинено, зокрема, при поданні заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду. Заява про розстрочку виконання рішення суду подана 11.01.2010 року; ухвалою суду від 12.01.2010 року прийнята до розгляду; ухвалою суду від 20.01.2010 року провадження у справі за вказаною заявою зупинено; ухвалою суду від 22.03.2010 року – поновлено.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

За викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення скарги ВАТ "Луцьке РТП" в частині визнання недійсною постанови державного виконавця ВДВС Луцького РУЮ від 19.01.2010 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Також підлягає визнанню недійсною постанова ВДВС Луцького РУЮ від 19.01.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження як така, що винесена з порушенням вимог ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”.

В силу ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику.

Докази надіслання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.01.2010 року боржнику відсутні. Боржник її отримання заперечує, пояснює, що про арешт майна дізнався із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а. с. 117). Із зазначеного витягу вбачається, що його видано 25.01.2010 року. Крім того, об’єктом обтяження є все рухоме майно, вартість якого з пояснень представника скаржника в судовому засіданні становить близько 500 тис. грн.

Після погашення основного боргу арешт не знятий. Акти опису та арешту майна в матеріалах справи відсутні.

Водночас, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги в частині зобов’язання ВДВС Луцького МУЮ закінчити виконавче провадження про виконання рішення господарського суду Волинської області від 10.07.2008 року, оскільки суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №825 від 05.08.2009р., Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” скаржнику слід повернути 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ, зайве сплачених платіжними дорученнями №№35, 36 від 03.02.2010 року (оригінали платіжних доручень знаходяться у справі № 8/27-38).

Керуючись ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу задоволити частково.

2. Визнати недійсними постанови державного виконавця ВДВС Луцького РУЮ від 19.01.2010 року про стягнення з боржника ВАТ "Луцьке ремонтно - транспортне підприємство" виконавчого збору в розмірі 4 132 грн. 60 коп. та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

3. В решті вимог скаргу відхилити.

4. Головному управлінню Державного казначейства України у Волинській області повернути відкритому акціонерному товариству „Луцьке ремонтно-транспортне підприємство”, с. Гірка Полонка Луцького району,

вул. Горохівська, 3, код 03569189, р/р 260015321 у ВОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 303569

- 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ, зайве сплачених платіжними дорученнями №№35, 36 від 03.02.2010 року (оригінали платіжних доручень знаходяться у справі № 8/27-38).

          Суддя                                                             Кравчук А.М.