Рішення № 10606437, 23.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

23.07.2010Справа №2-17/5085-2009 За позовом Республіканського комітету АР Крим з інформації

До відповідача Приватного підприємства Видавництво «Сонат»

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору: А.Велієв, Н. Готовчиков, Б.А. Мамутов

про розірвання Договору між Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з інформації та ПП Видавництвом «Сонат» від 07.11.2007 року, про стягнення з Приватного підприємства Видавництво «Сонат» оплачених, але не наданих послуг по виданню соціально значимої літератури: авторів Яяевой, Нафеевой, Саттаровой «Депортація очима дітей» в сумі 5788,00 грн., автора А. Велієва «Солдати війни» в сумі 11477,00 грн., а разом на суму 17265 грн., стягнення штрафних санкцій в розмірі 5199,24 грн. з Приватного підприємства Видавництво «Сонат» за невиконання зобов’язань за договором між Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з інформації та ПП Видавництвом «Сонат» від 07.11.2007 року

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Смірнова Г.А., представник, Поспехова О.М., представник

Від відповідача – Мільгунов В.П., представник, Ісаєв В.Ю., представник

Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненням до нього просить розірвати Договір між Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з інформації та ПП Видавництвом «Сонат» від 07.11.2007 року, стягнути з Приватного підприємства Видавництво «Сонат» оплачені, але не надані послуги по виданню соціально значимої літератури: авторів Яяевой, Нафеевой, Саттаровой «Депортація очима дітей» в сумі 5788,00 грн., автора А. Велієва «Солдати війни» в сумі 11477,00 грн., а разом на суму 17265 грн., стягнути штрафні санкцій в розмірі 5199,24 грн. з Приватного підприємства Видавництво «Сонат» за невиконання зобов’язань за договором між Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з інформації та ПП Видавництвом «Сонат» від 07.11.2007 року, у зв’язку з тим, що тривале невиконання видавництвом «Сонат» договірних зобов’язань перед позивачем заподіяло збитки.

Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.2004 року по справі № 2-17/896-2002), та інформаційному листу Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Відповідач проти позову заперечує, та вказує, що його вини у невиконання зобов’язань немає.

В судовому засіданні, що відбулося 19.07.2010 року оголошувалась перерва до 23.07.2010 року.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору від 07 листопада 2007 року предметом цього Договору є послуги по виданню соціально значимої літератури на виконання Заходів по забезпеченню випуску соціально значимої літератури (Постанова Верховної Ради АР Крим від 28.12.2006 року № 315-5/06) і у відповідності з Постановою Ради міністрів АР Крим від 10.07.2007 року № 440 «Про Замовлення на видання соціально значимої літератури на 2007 рік» і рішення тендерного комітету рескомітету (протокол № 07 від 29 жовтня 2007 року). (п. 1).

Згідно п. 6.3 договору згідно ст. 231 ГК України за порушення умов цього договору виконавець сплачує штрафні санкції за прострочку виконання зобов’язань, передбачених п. 2.1.1 у вигляді пені в розмірі 0,1 % вартості робіт, по яким допущена прострочка виконання за кожен день прострочки, але не менші 1 облікової ставки НБУ.

Додатковою угодою № 2 від 14.02.2008 р. сторони виклали пункт 5.7 договору в наступній редакції: дійсний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами та діє в частині, що стосується розрахунків до 31.12.2007 р., в частині, що стосується виконання робіт по виданню соціально значущої літератури – до 14.03.2008 р.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Відповідачем не представлено доказів виконання послуг з видання літератури, передбаченої договором.

Згідно ч. 2 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язань.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст.ст. 224,225 ГК України, ст. 611 ЦК України позивач у даному випадку вправі вимагати відшкодування збитків, що є сумою сплачених, але не наданих послуг.

Пеня стягненню не підлягає з наступних підстав:

Позивач згідно позовної заяви стягнення пені обґрунтовує п. 6.3 договору.

Згідно п. 6.3 договору штрафні санкції сплачуються за прострочку виконання зобов’язань, передбачених п. 2.1.1 договору.

При цьому необхідно відмітити, що суд, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін не вправі розглядати інші підстави позову, ніж ті, що визначені позивачем.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Більш того, розгляд інших підстав позову буде грубим порушенням прав відповідача, який вправі знати про підстави позову та заперечувати щодо них.

Однак, згідно п. 2.1.1 екземпляру договору самого позивача, яким він обґрунтовує свої позовні вимоги, цей пункт про надання виконавцю специфікації на виготовлення соціально значимої літератури.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Окрім цього, позивач пеню розраховує за період з 03.03.2009 року по 28.07.2009 року.

Однак, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором не передбачено, що пеня нараховується за більший період, ніж вказаний в ч. 6 ст. 232 ГК України, що є підставою для відмови у стягненні пені, та відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2005 року по справі № 2-17/12582-2005), а також Вищім господарським судом України.

Так, якщо вважати, що пеня нараховується за несвоєчасне виконання робіт (однак, при цьому необхідно відмітити, що згідно доказів, на які посилається сам позивач, це є припущенням, оскільки п. 2.1.1 наданого ним договору не про це, а рішення суду не може бути засноване на припущенні), то зобов’язання мало бути виконане не з 03.03.2009 року, а з 14.03.2008 року згідно Додаткової угоди № 2.

Так, згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися протягом строку дії договору.

Таким чином, щодо повного виконання зобов’язань мова може йти тільки в рамках строку дії договору.

Додаткової угодою № 2 передбачено, що в частині, що стосується виконання робіт, договір діє до 14.03.2008 року.

Таким чином, позивач з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України мав право нараховувати пеню з 15.03.2008 року по 15.09.2008 року.

Період нарахування пені позивачем цьому періоду не відповідає.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України змінювати підстави позову чи позовні вимоги можливо лише до прийняття рішення.

Вимога щодо розірвання договору також задоволенню не підлягає, оскільки згідно Додаткової угоди № 2 на цей час договір не діє.

Недіючий договір не може бути розірваний. Це протирічило б закріпленому в ст. 3 ЦК України основному принципу цивільного права – принципу розумності, а також вимогам ст. 652 ЦК України.

Окрім цього, розірвання договору відносно ст. 652 ЦК України не обґрунтоване, та суд не вправі, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України, обґрунтовувати позов за позивача.

Необґрунтований позов не може бути задоволений.

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 17265 грн. - законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В іншій частині підстав для задоволення позову не існує.

Згідно ч. 3 та ч. 5 ст. 49 ГПК України з відповідача підлягає стягненню до державного бюджету державне мито пропорційно задоволеним позовним вимогам матеріального характеру в розмірі 172,65 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (17265*224,64:22464,24= 172,65 грн.)), та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 90,69 грн.

Так, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються як за матеріальні, так і за нематеріальні вимоги, відповідно, за кожні вимоги пополам: 236:2 = 118 грн.

Оскільки в задоволенні нематеріальних вимог відмовляється, відповідно, судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в цій частині не відшкодовуються.

Судові витрати за матеріальні вимоги відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам, та складають: 90,69 грн. (17265 грн. Х 118: 22464,24 грн.).

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Видавництво «Сонат» (95000, м. Сімферополь, вул. Хабаровська 48, кв. 41, р/р 26003302320274 у КЦО Промінвестбанку, МФО 324430, ідентифікаційний код: 01472505) до бюджету Автономної Республіки Крим суму оплачених, але не наданих послуг по виданню соціально значимої літератури: авторів Яяевой, Нафеевой, Саттаровой «Депортація очима дітей» в сумі 5788,00 грн., автора А. Велієва «Солдати війни» в сумі 11477,00 грн., а разом на суму 17265 грн.

Видати наказ.

В частині розірвання Договору між Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з інформації та ПП Видавництвом «Сонат» від 07.11.2007 року – у позові відмовити.

В частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 5199,24 грн. з Приватного підприємства Видавництво «Сонат» за невиконання зобов’язань за договором між Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з інформації та ПП Видавництвом «Сонат» від 07.11.2007 року – у позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Видавництво «Сонат» (95000, м. Сімферополь, вул. Хабаровська 48, кв. 41, р/р 26003302320274 у КЦО Промінвестбанку, МФО 324430, ідентифікаційний код: 01472505) на користь Державного бюджету судові витрати з державного мита на суму 172,65 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 90,69 грн.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.