Рішення № 10606426, 27.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2010Справа №2-28/3460-2010 За позовом – Фірми «Альтіс» (95048, м. Сімферополь, вул. Поповкіна, б. 13).

До відповідача – Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, пл. Советська, б. 1).

Про визнання недійсним рішення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Орел Р.В. - представник, довіреність від 15.10.2009 р.; Котолупов О.О. – представник, довіреність від 01.02.2010р.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Фірма «Альтіс» звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Алуштинської міської ради про визнання недійсним рішення Алуштинської міської ради № 57/81 від 21.04.2010 р. «Про розгляд клопотання фірми «Альтіс» та про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі та споруди за адресою: вул. Східна набережна, 3 в місті Алушта.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки, для обслуговування нежилої будівлі та споруд, але відповідач відмовив позивачу у задоволенні даного клопотання.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що підставою для відмови у задоволенні клопотання Фірми «Альтіс» стала ухвала господарського суду АР Крим від 24.02.2010 р. по справі 2-7/939-2009, якою Алуштинській міській раді заборонено приймати будь-які рішення по розпорядженню спірною земельною ділянкою.

27.07.2010р. від Фірми «Альтіс» надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить визнати недійсним рішення Алуштинської міської ради № 57/81 від 21.04.2010 року «Про розгляд клопотання Фірми «Альтіс», а також визнати право на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,4 га за Фірмою «Альтіс» для обслуговування нежитлової будівлі та споруди за адресою: вул. Східна набережна, 3 в місті Алушта. Суд прийняв дану заяву до свого розгляду.

27.07.2010р. від Алуштинської міської ради надійшло клопотання, в якому відповідач просить розглянути дану справу за відсутністю свого представника.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2009 року Фірма «Альтіс» звернулась до Алуштинської міської ради з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки для обслуговування нежилої будівлі та споруд. Підставою такого звернення стала державна реєстрація нерухомого майна Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24388200 від 09.11.2009 року, реєстраційний номер 24342540 на об'єкт - нежитлова будівля і споруди які розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Східна набережна, 3, які належать на праві приватної власності Фірмі «Альтіс» (а. с. 13).

14 січня 2010 року Алуштинська міська рада листом (вих. № 22/02.1-19-3364 від 12 січня 2010 року) за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, надала відповідь в якій зазначається, що клопотання позивача було винесено на розгляд Алуштинської міської ради 23.12.2009 року де рішення не було прийняте, у зв'язку з тим, що не набрало достатньої кількості голосів.

25 січня 2010 року позивач повторно направив заяву про розгляд клопотання в порядку статті 123 Земельного кодексу України, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки яка знаходиться за адресою: місто Алушта, вулиця Східна набережна, 3 на якій розташовані нежитлова будівля і споруди, що належать Фірмі «Альтіс» на праві власності (а. с. 17).

28 січня 2010 року (вих. № 101/02.1-19-3364) відповідач направив позивачу відповідь аналогічну попередньої (а. с. 21).

21 квітня 2010 року Алуштинська міська рада винесла рішення № 57/81 «Про розгляд клопотання Фірми «Альтіс», яким було відмовлено позивачу в дозволі на підготовку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,4 га за адресою: м. Алушта вул. Східна набережна, 3 для розміщення та обслуговування нежилих будівель та споруд, з мотивацією, що ухвалою господарського суду АР Крим від 24.02.2009 року у справі 2-7/939-2009 Алуштинській міській раді було заборонено приймати будь-які рішення по наданню права оренди відповідної земельної ділянки не на конкурентній основі.

Позивач вважає, що зазначене рішення винесено безпідставно та порушує права Фірми «Альтіс» як законного власника нежитлової будівлі і споруд, які розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Східна набережна, 3.

Відповідач зазначив, що підставою винесення спірного рішення стала ухвала господарського суду АР Крим від 24.02.2010 р. по справі 2-7/939-2009, якою Алуштинській міській раді заборонено приймати будь-які рішення по розпорядженню спірною земельною ділянкою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України, передбачає право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті та статтею 20 Господарського кодексу України. Зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки передбачені ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України. Згідно до якої, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Також статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З метою реалізації свого права на земельну ділянку, позивач Фірма “Альтіс” у відповідності з вимогами статті 151 Земельного кодексу України звернувся до відповідача з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,400 га для обслуговування нежилих будівлі та споруди по вул. Східна набережна, 3 у м. Алушта, які належать йому на праві власності.

Однак, рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки не було прийнято, у зв’язку з тим, що воно не набрало достатньої кількості голосів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Слід зазначити, що приймаючи рішення № 57/81 від 21.04.2010 р. Алуштинська міська рада діяла у рамках наданих їй повноважень, виконуючи при цьому ухвалу господарського суду АР Крим від 24.02.2009р. у справі № 2-7/939-2009.

Однак, прийняте рішення порушує право Фірми «Альтіс» як власника об’єктів нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Згідно Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

При цьому, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Таким чином, спірне рішення відповідача призводить до обмеження прав позивача як власника нерухомості на користування цією нерухомістю через обмеження його права на користування відповідною земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою, як, у свою чергу, неможливе набуття права оренди без розроблення проекту відведення, його затвердження та укладення договору оренди.

Суд встановив, що 18.08.2009р. господарським судом АР Крим було винесено рішення у справі № 2-7/939-2009, яким зокрема скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою господарського суду АР Крим від 24.02.2009р. (а. с. 29-31). Вказане рішення набрало законної сили, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2010р. (а. с. 32-33). Таким чином, судом встановлено, що відпала обставина, яка стала підставою винесення спірного рішення.

Усе вищенаведене свідчить про те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вищезазначеним нормам права та порушує права позивача, на підставі чого суд дійшов висновку про необхідність судового захисту його прав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість прийнятого спірного рішення.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів. Спеціальна норма, п. «г» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України також передбачає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Крім цього, враховуючі рекомендації Вищого господарського суду України № 04-06/15 від 02 лютого 2010 р. «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства», відповідно до яких при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки, тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов’язує його залежно від характеру спору виконати певні дії на захист порушеного права, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права (п. 3.4.3), суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо визнання за ним права на розроблення проекту відведення.

При цьому суд виходив з такого.

Ст. 50 Закону України «Про землеустрій» встановила, що у разі надання, передачі. вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до вищенаведеної ч. 1 ст. 123 Земельного коедксу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яки приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об’єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із ст. 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 зазначеної статті передбачає, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Відповідно до спеціального законодавства, ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень. У п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2004 р. №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» також визначено, що проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі, зокрема, судового рішення.

З урахуванням вищенаведених приписів закону, спеціального законодавства, право позивача на розробку проекту відведення дійсно підлягає судовому захисту й суд дійшов висновку про необхідність задовольнити вимогу про визнання за позивачем права на розробку проекту відведення в судовому порядку як таку, що з огляду на вищенаведене ґрунтується на законі.

Судові витрати по оплаті державного мита у сумі 317,85 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

27.07.2010р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України – 29.07.2010р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним рішення Алуштинської міської ради № 57/81 від 21 квітня 2010 р. «Про розгляд клопотання Фірми «Альтіс».

3.          Визнати за Фірмою «Альтіс» (95048, м. Сімферополь, вул. Поповкіна, б. 13, код ЄДРПОУ 30411506) право на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,4 га для обслуговування нежитлової будівлі та споруди за адресою: вул. Східна набережна, 3, м. Алушта.

4.          Стягнути з Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, пл. Советська, б. 1, код ЄДРПОУ 34496494) на користь Фірми «Альтіс» (95048, м. Сімферополь, вул. Поповкіна, б. 13, код ЄДРПОУ 30411506) 85,00 грн. судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.