Рішення № 10605622, 06.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.04.10 р.                     Справа № 29/44                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Джарти В.В.

При секретарі судового засідання Косенко Ю.В.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Литвиненко В.І., довіреність

від відповідача не з’явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго” м.Краматорськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КІСО” м. Краматорськ

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 3865,89 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго” м.Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „КІСО” м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 3865,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вимогу № 06/232 від 02.02.10р., розписку від 20.03.2009 р., договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 22.10.2007 р., витяг з Державного реєстру правочинів від 22.10.2007 р., технічний паспорт на квартиру № 1 в житловому будинку № 45 по вул. Леніна, м.Краматорськ, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.12.2007 р., договір оренди приміщення від 01.11.2007 р., наказ № 2 від 01.04.2003 р., квитанція за лютий 2009 р., розрахунок заборгованості.

22.03.2010 року позивач надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що сума заборгованості відповідача складає 3865,89 грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Представник відповідача вимоги Ухвал господарського суду Донецької області від 01.03.2010 р., 22.03.2010 р. не виконав, в судові засідання не з’явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час, та місце судового засідання, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 19.03.2010 р. № 14/4-20/1573, яка направлена до господарського суду за запитом, Товариство з обмеженою відповідальністю „КІСО” м. Краматорськ (ЄДРПОУ 13504340) на момент розгляду справи значиться у держреєстрі як юридична особа.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив:

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 22.10.2007 р. Дира Лідія Сергіївна придбала у власність майно, яке розташоване в м.Краматорську по вул. Леніна, будинок № 45, квартира № 1, загальною площею 53,0кв.м.

Зазначений договір зареєстрований у реєстрі за № 767 та посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйовою Світланою Семенівною

У Витязі з Державного реєстру правочинів від 22.10.2007 р. міститься запис за №2435199 про укладення договору купівлі-продажу від 22.10.2007 р.

Право власності зазначеного майна підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.12.2007 р., яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру № 1 в житловому будинку № 45 по вул. Леніна, м. Краматорськ, що виготовлений КП БТІ м. Краматорськ 19.11.2007 р., власником майна є Дира Лідія Сергіївна.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

01.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „КІСО” та Дира Лідією Сергіївною укладений договір оренди приміщення, згідно з умовами якого орендодавець здає, а орендар приймає в оперативну оренду приміщення за адресою: м.Краматорськ, вул. Леніна, буд. 45, кв. 1 загальною площею 53 кв.м.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що вказане приміщення здається орендарю на строк 1 рік.

Розділом 6 „Розірвання договору” встановлено, що договір оренди підлягає припиненню у випадку закінчення строку дії, банкрутства орендаря, знищення об’єкта оренди. У випадку припинення дії договору орендар повинен передати орендодавцю приміщення протягом 5-ти днів.

Відповідно до п.п. 3, 7 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З договору оренди вбачається, що строк його дії закінчився 01.11.2008 р., оскільки укладався сторонами тільки на один рік.

Пунктом 3.10 договору оренди передбачено, що протягом 30 днів з моменту підписання договору орендар зобов’язаний укласти договір з постачальниками комунальних послуг (тепло, вода, енергоносії) та надати їх орендодавцю. Своєчасно оплачувати фактичні витрати за користування комунальними та іншими послугами в розмірі та в порядку, встановленому відповідними організаціями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначений пункт договору оренди не виконав, вказані договори не уклав.

Позивач у позові зазначив, що ТОВ „КІСО” експлуатувало спірне приміщення, у зв’язку із чим, йому було виставлено квитанцію на оплату за надані послуги в розмірі 3865,89 грн.

Централізоване опалення за змістом ст.ст. 1, 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є одним із видів комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтею 19 вищезазначеного закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Оскільки договір на надання теплової енергії в гарячій воді між позивачем та ТОВ „КІСО” не укладався, суд робить висновок про те, що позивач безпідставно вимагає оплату з товариства за теплову енергію.

Розписка, на яку посилається позивач у позові, відносно погашення суми боргу товариством строком до 31.12.2009 р., суд не приймає до уваги, оскільки, як було вказано вище, зазначена сума - 3865,89 грн. нарахована Товариству з обмеженою відповідальністю „КІСО” безпідставно.

Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Як вже було зазначено, власником спірного приміщення є Дира Лідія Сергіївна.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто позивачами та відповідачами можуть бути:

а) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні);

б) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

в) державні та інші органи;

г) фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Сторони повинні мати господарську процесуальну правоздатність і господарську процесуальну дієздатність.

Дира Лідія Сергіївна, власник спірного приміщення, є фізичною особою без статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Тобто, під час розгляду справи суд встановив, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що ТОВ „КІСО” є неналежним відповідачем по справі, та суб’єктний склад не відповідає ст.ст. 1, 21 ГПК України, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості на суму 3865,89грн. за квитанцією за лютий 2009 р.

          Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

          На підставі ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 30, 32-36, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго” м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „КІСО” м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 3865,89 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя