Рішення № 10604824, 16.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.10 р. Справа № 25/33

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мебельна фабрика „Дарим” м. Харків

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

про стягнення 42100грн.93коп.

За участю:

представників сторін:

від позивача: Євмінов Є.В. представник (довіреність № 03/01/10-01/Д від 03.01.2010);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 410 від 26.05.2009)

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мебельна фабрика „Дарим” м. Харків звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення 42100грн.93коп., у тому числі заборгованість за поставлений товар в сумі 37691грн.08коп., пеня в сумі 4409грн.85коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № Д_02/08 від 03.01.2008р., додаткову угоду від 09.04.2008 до договору поставки № Д_02/08 від 03.01.2008р., видаткові накладні № ДА-0001259 від 01.10.2008р., № ДА-0001321 від 15.10.2008р., претензію № 6 від 29.01.2009р. з доказами направлення відповідачу, акт звірки розрахунків .

У відзиві на позовну заяву (вих. № 034/2 від 15.03.2010) відповідач позовні вимоги визнає та зазначає, що заборгованість виникла з обставин, які не залежать від його волі (борги контрагентів, наявність договорів кредиту, наявність податкового боргу). Також, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду до двох років.

Позивач в уточненнях позовних вимог (вих. № 08 від 22.01.2010) позовні вимоги підтримав та уточнив норми матеріального права, якими обґрунтовує свої вимоги.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

03.01.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Мебельна фабрика „Дарим” (Постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки №Д_02/08, відповідно до якого Постачальник зобовязався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити меблі та її частини, зазначені в рахунках-фактурах та накладних.

Пункти 3.1., 3.2. договору визначають продукція поставляється Покупцю зі складу Постачальника на умовах EXW Україна м. Харків або на умовах DDU Україна м. Донецьк за згодою Сторін (п. 3.1. договору).

Факт отримання продукції Покупцем підтверджується накладною. Підпис Покупцем накладної свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості та ціни продукції (п. 3.2. договору).

Згідно п.3.4. договору датою поставки виробів вважається дата на видатковій накладній.

На виконання умов зазначеного договору позивач 01.10.2008 та 15.10.2008 за видатковими накладними № ДА-0001259 від 01.10.2008р. на суму 33041грн.28коп., № ДА-0001321 від 15.10.2008р. на суму 4649грн.76коп. поставив відповідачу товар, обумовлений договором поставки, на загальну суму 37691грн.04коп.

Факт поставки товару та, відповідно, факт його прийняття з боку відповідача підтверджується зазначеними видатковими накладними з відмітками про отримання (підписом уповноваженої особи про отримання, скріпленого печаткою).

Відповідно до п. 2.1.1. договору поставки в редакції Додаткової угоди від 09.04.2008 до цього договору Постачальник має право поставити продукцію без здійснення попередньої оплати Покупцем. В такому випадку Покупець зобовязаний оплатити продукцію не пізніше 14-ти календарних днів з моменту отримання Покупцем продукції. Момент отримання Покупцем продукції фіксується в видатковій накладній.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обовязок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлений товар не оплатив.

Загальна сума заборгованості, з урахуванням сальдо на користь позивача на 01.01.2008 в сумі 0,04коп., становить 37691грн.08коп. (37691,04грн. (заборгованість за видатковими накладними) + 0,04коп. (сальдо на 01.01.2008)= 37691,08грн.).

Відповідач заборгованість в сумі 37691,08грн. визнає у повному обсязі.

На момент прийняття рішення по справі відповідач суму боргу 37691грн.08коп. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 5.1. договору, нарахував відповідачу пеню по кожній видатковій накладній в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня: по видатковій накладній № ДА-0001259 від 01.10.2008р. пеня нарахована на суму 33041грн.28коп. за період з 16.10.2008 по 16.04.2009 (за 180 днів), по видатковій накладній № ДА-0001321 від 15.10.2008р. пеня нарахована на суму 4649грн.76коп. за період з 30.10.2008 по 30.04.2009 (за 180 днів). Відповідно до розрахунку розмір пені становить 4409грн.85коп.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996, розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище та на обставини, які не залежать від його волі, у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Суд розглянув вказане клопотання відповідача та документи, надані ним в обґрунтування важкого становища, скористувався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, належний до стягнення з відповідача, на 50%.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2204грн.93коп.

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду до двох років, викладеного у відзиві на позовну заяву, то суд, враховуючи позицію позивача з цього приводу та те, що борг виник ще в 2008 році, відмовляє відповідачу в наданні розстрочки виконання рішення суду.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 85, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Мебельна фабрика „Дарим” м. Харків звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення 42100грн.93коп., у тому числі заборгованість за поставлений товар в сумі 37691грн.08коп., пеня в сумі 4409грн.85коп., задовольнити в сумі 39896грн.01коп., у тому числі заборгованість за поставлений товар в сумі 37691грн.08коп., пеня в сумі 2204грн.93коп.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мебельна фабрика „Дарим” (пр. Перемоги, 55-Є, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 32032934) основний борг в сумі 37691грн.08коп., пеню в сумі 2204грн.93коп., держмито в сумі 421грн.01коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Вик. Тимошенко О.О.

Надруковано 3 примірники:

1 прим. до справи;

1 прим. позивачу;

1 прим. відповідачу