Рішення № 10604147, 20.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2010Справа №2-31/2542.1-2010 За позовом – Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (м. Ялта, вул. Масандрівський парк, 40-А)

до відповідача – фізичної особи-підприємця Махової Світлани Василівни (м. Ялта, смт. Масандра, вул. Мухіна, 38, корп. 3, кв. 9; ідент. код 2438417648)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –

1)          Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель в АРК (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

2)          Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198)

3)          Представництво державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в АР Крим (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, к. 103)

4)          Державна служба заповідної справи (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35)

5)          Громадська організація «Рада підприємців торговельних рядів «Секвоя» (98600, м. Ялта, вул. Гірна, 1, кв. 8)

6)          фізична особа – підприємець Бурова Наталія Миколаївна (98670, смт. Кореїз, вул. Маяковського, 18, кв. 36);

7)          фізична особа – підприємець Поскрьобишев Володимир Миколайович (99805, м. Севастополь, с. Орлине,вул. Пахомова, 1, кв. 9)

про усунення перешкод та знесення споруди

Суддя А.В. Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Руденко В.П., дов. у справі

Від відповідача – Саликіна Я.С., дов. у справі

Від третіх осіб 1, 2, 3, 4 – не з’явились

Від третіх осіб 5, 6, 7 – Саликіна Я.С., дов. у справі

Обставини справи: Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садового-паркового мистецтва загальнодержавного значення, звернулась до господарського суду АРК з позовом до відповідача – фізичної особи-підприємця Махової Світлани Василівни, у якому просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди у використанні позивачем території Лівадійського парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться на території Лівадійського парку біля Лівадійського палацу, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

14.09.2009 (вх. №10947) позивач надіслав до суду заяву в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди у використанні позивачем території Лівадійського парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться під порядковим № 20 у складі торгівельних павільйонів учасників ГО «Секвоя» «Лівадійський сувенір», розміщених за їх нумерацією відповідно до схеми їх розміщення на доріжці від Північних воріт Лівадійського парку-пам’ятки до Лівадійського палацу-музею між куртинами №№33 і 39,40. Заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду АРК від 12.10.2009 по справі №2-30/3940-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010 р. рішення господарського суду АРК від 12.10.2009 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 у справі №2-30/3940-2009 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АРК.

Згідно резолюції Голови господарського суду АРК справа передана на розгляд судді Приваловій А.В., з присвоєнням справі номеру №2-31/2542.1-2010.

Ухвалою господарського суду АРК від 12.05.2010 справа прийнята до свого провадження та призначена до розгляду, залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, Представництво державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в АР Крим, Державну службу заповідної справи, Громадську організацію «Рада підприємців торговельних рядів «Секвоя».

Ухвалою господарського суду АРК від 07.06.2010 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – фізичну особу – підприємця Бурову Наталію Миколаївну (98670, смт. Кореїз, вул.Маяковського, 18, кв. 36), фізичну особу – підприємця Поскрьобишева Володимира Миколайовича (99805, м. Севастополь, с. Орлине,вул. Пахомова, 1, кв. 9), торгівельні павільйони яких безпосередньо межують з павільйоном відповідача.

Позивач обґрунтовує позов тим, що на території Лівадійського парку відповідачем було самовільно без відповідного дозволу розміщено торгівельний павільйон, встановлення якого не відповідає Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України №27 від 24.01.2008р., а також Науковому обґрунтуванню лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» від 16.12.2005 р. та лімітам на 2009 рік №224/24-6-2009, затверджених 07.05.2009р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву посилається на отримання від Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення дозволу від 22.04.2008 р. № 046 на розміщення торговельного павільйону та території Лівадійського парку, та в подальшому, відповідно до розробленого Наукового обґрунтування лімітів на використання території Лівадійського парку і відповідно до затверджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища України лімітів на використання природних ресурсів, здійснення установки павільйону із легких конструкцій (без фундаменту). Вказує, що торгівельна діяльність на території Лівадійського парку здійснювалась нею на підставі дозволу на здійснення торговельної діяльності та надання послуг на території Лівадійської селищної ради, виданого органом місцевого самоврядування, від 04.07.08 №02/10-188 та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів в межах територій і об’єктів природно-заповідного фонду державного значення від 28.05.2008 №119 у межах затверджених лімітів. Проте у 2009 році, не зважаючи на отримання лімітів, якими передбачено розміщення торгівельних павільйонів, в тому числі і павільйону, що використовується відповідачем, позивач не уклав договір з відповідачем. Тому, на думку відповідача, з незалежних від нього причин, він позбавлений можливості отримати дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів. Вважає, що доводи позивача про самочинне заняття території Лівадійського парку є надуманими і необґрунтованими. Також вважає, що права позивача, як землекористувача, не порушені з огляду на відсутність у позивача зареєстрованого державного акту на право постійного користування землею.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням їх уточнень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позов, вказуючи на відсутність підстав для задоволення позову.

Представник третіх осіб – Громадської організації «Рада підприємців торговельних рядів «Секвоя», фізичних осіб-підприємців Бурової Н.М. та Поскрьобишева В.М. підтримала позицію відповідача, просила у задоволенні позову відмовити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель в АРК, Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, Представництво державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в АР Крим, Державна служба заповідної справи, явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався за згодою сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, яка створена відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №196 від 12.05.2004р. замість ліквідованої Адміністрації парків, відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є державною установою, що здійснює державну політику у сфері охорони, збереження та використання території Парків, у тому числі Лівадійського парку.

Відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, Держадміністрація є бюджетною установою, яка створена з метою вдосконалення управління територіями Лівадійського, Масандрівського і Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і входить до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Згідно п.3 Положення зазначені парки входять до складу природно-заповідного фонду України, охороняються як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Територія Лівадійського парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення визначена проектом організації території Парку в 1999 році та технічним звітом по інвентаризації і встановленню меж земельної ділянки Лівадійського парку в смт. Лівадія 2000 року, затвердженого пунктом 2 рішення Лівадійської селищної ради №36 від 23.01.2001р. з визначенням меж Лівадійського парку площею 35,9307га і винесенням їх в натуру та видачею Адміністрації парків державного акту на право постійного користування землею від 15.06.2001р. І-КМ №000504, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №76.

У зв’язку з ліквідацією Адміністрації парків відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №195 від 12.05.2004р., рішенням Лівадійської селищної ради №23 від 23.05.2006р. переоформлено право постійного користування землею Лівадійського парку площею 35,9307га на Держадміністрацію парків з видачею Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №000660.

Рішенням господарського суду АРК від 11.06.09 р. у справі 2-8/1803-2009 зобов’язано Кримську регіональну філію ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати державний акт серії ЯЯ №000660 на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307га, виданий Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Зазначене рішення вступило в закону силу.

За результатами перевірки, проведеної Держземінспекцією АРК 20.01.2009 р., за фактом порушення вимог земельного законодавства складено адміністративний протокол №003414 відносно фізичної особи-підприємця Махової Світлани Василівни, за ознаками правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП, а саме самовільного зайняття та використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0004га біля Лівадійського палацу, шляхом встановлення торговельного павільйону (ролєта), та видано припис від 20.01.2009 р. №000337 про усунення порушень ст.125 Земельного кодексу України.

За результатами повторної перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства на території Лівадійського парку Держземінспекцією АРК 19.03.2009 р. фізичній особі-підприємцю Маховій Світлані Василівні було видано черговий припис №004218 про усунення порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення №003226 за невиконання припису №000337 від 20.01.2009р. (а.с.26,27, т.1).

Постановою Держземінспекції АРК від 19.03.2009 р. №003414 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, щодо самочинного зайняття та використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0004 га за адресою: м. Ялта, Лівадійський парк біля палацу, Махову С.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 255,00 грн., а постановою Держземінспекції АРК від 20.03.2009 р. №003226 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст.188-5 КУпАП, щодо невиконання припису №000337 від 20.01.2009 р. на неї було накладено штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с.28-31, т.1).

Проте, відповідач земельну ділянку не звільнив, виявлені порушення не усунув.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно охоронного зобов’язання №ППСПИ/з-41 від 26.05.2008р., виданого Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, землекористувач – Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, взяла під охорону заповідний об’єкт Лівадійський парк і зобов’язалась охороняти його і додержуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів. Цим охоронним зобов’язанням на території парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва заборонено, зокрема, проведення господарської і підприємницької діяльності без попереднього узгодження з місцевим природоохоронним органом, відведення земельних ділянок парку для інших цілей, використання їх під будь-яке будівництво, а також розміщення торгових точок, ларьків, кіосків, оскільки запроваджено заповідний режим його використання.

Забезпечення заповідного режиму згідно ст.ст.3,34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.8 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459, здійснюється шляхом науково обґрунтованого нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, встановлення лімітів, якими визначаються обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459 та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (яка діяла на час розробки наукового обґрунтування лімітів), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.03.1993р. №19, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.03.1993р. за №459, у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 11.05.1994р. №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.1994р. за №111/320, на замовлення Держадміністрації парків було розроблено Наукове обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», затвердженого в.о. директора Держадміністрації парків 16.12.2005 р.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (далі - Інструкція), затвердженої наказом Мінприроди від 24.01.2008р. № 27 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.02.2008р. за №117/14808, ліміти на використання природних ресурсів встановлюються щороку.

Згідно пункту 2.1 Інструкції заявниками на ліміти є особи, у віданні яких знаходяться природні ресурси у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

У відповідності до пункту 3.2. розділу III Інструкції ліміти в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також в освітньо-виховних цілях встановлюються з визначенням меж, площ територій, кількості відвідувачів та умов відвідування з урахуванням ступеня рекреаційного та іншого навантаження на ці території.

На підставі Інструкції та у відповідності до Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», Держадміністрацією парків, у віданні якої знаходиться Лівадійський парк відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, на 2009р. одержані ліміти на використання природних ресурсів за №224/24-6-2009, затверджені 07.05.2009р. Мінприроди, у тому числі у межах Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Пунктом 4 лімітів на використання природних ресурсів на території Лівадійського парку передбачено використання території парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами на збірних, легких металоконструкціях, розташованих на доріжці від північних воріт до палацу між куртин 33 та 39, 40 загальною площею 80 кв.м. загальною кількістю 20 об'єктів.

Вказані вимоги щодо використання території Лівадійського парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами на збірних, легких металоконструкціях, розташованих на доріжці від північних воріт до палацу між куртин 33 та 39, 40 загальною кількістю 20 об'єктів і площею одного торгового місця 4 кв.м. передбачені у таблиці 2.2 Переліку тимчасових об'єктів обслуговування відвідувачів Лівадійського парку Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки «Лівадійський» від 16.12.2005 р.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об’єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об’єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки особо цінних земель заповідного фонду, охорона яких покладена на позивача, що підтверджується належними доказами і не спростовано відповідачем. Доказів оскарження та скасування вищевказаних постанов Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АРК, якими встановлено порушення земельного законодавства, відповідачем суду не надано.

Доказів щодо наявності у фізичної особи-підприємця Махової С.Г. договору оренди на спірну земельну ділянку або іншої підстави набуття прав на спірну земельну ділянку відповідно до закону, суду не надавалось, як і доказів щодо звільнення земельної ділянки, усунення виявлених порушень земельного законодавства.

У зв’язку з наведеним доводи відповідача про наявність дозвільних документів на зайняття підприємницькою діяльністю на території парку, і не самовільного заняття земельної ділянки не відповідають фактичним обставинам справи, тому не приймаються судом до уваги.

Крім того, суд зазначає, що дозвільні документі на право торгівлі, надають суб’єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці, але такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини 1 статті 79 ЗК України.

Отже розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, є самовільним зайняттям земельної ділянки, та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Як вбачається з представлених позивачем фотоматеріалів (а.с.42-43, 132-134, т.1) спірний об'єкт – торгівельний павільйон (ролєт) відповідача значиться під №20, розміщений на куртині 40, а не між куртинами 33 і 39, 40 по дублюючій доріжці вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в’їзду в парк, як це передбачено схемою дислокації об’єктів виносної торгівлі Наукового обґрунтування лімітів, не є збірним, з легкими металоконструкціями розміром 2х2м., як це передбачено лімітами, а збудований як стаціонарна металева конструкція розміром 2,50х2,20м. на бетонній основі, влитим у єдиний масив металевих конструкцій павільйонів на куртині парку.

Наведеним спростовуються твердження відповідача про відповідність встановленого ним в Лівадійському парку-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення торговельного павільйону затвердженим лімітам та їх Науковому обґрунтуванню.

Також судом приймається до уваги те, що Держадміністрація парків не надавала фізичній особі-підприємцю Маховій С.В. погодження на встановлення торгівельного павільйону (ролєту) на бетонній основі на куртині № 40 стаціонарного зразку, а також те, що відповідач не має з позивачем договірних відносин на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» у визначених лімітах на 2009 р., та не має дозволу на спеціальне використання природних ресурсів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач без всякої правової підстави займає земельну ділянку площею 4кв.м. під розміщення об’єкту торгівлі, не маючи при цьому правовстановлюючого документу на користування земельною ділянкою, дозволу на розміщення об’єкту торгівлі, договору з позивачем на використання природних ресурсів на території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва та відповідного дозволу на спеціальне використання природних ресурсів. У відповідача відсутні будь-які дозвільні документи на розміщення у 2009 році даного об’єкту на території Лівадійського парку. Станом на день розгляду справи відповідачем будь-яких дозвільних документів на розміщення торгівельного павільйону на спірній земельній ділянці суду також не надано. Відтак, встановлення відповідачем торгівельного павільйону (ролєту) на куртині № 40 є самовільним.

Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV під самовільним зайняттям земельної ділянки мають вважатися будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки, саме на позивача покладено завдання забезпечення проведення державної політики у галузі збереження, охорони та використання парків, він має законні підстави вимагати усунення перешкод в використанні території Лівадійського парку, територія якого знаходиться у користуванні позивача і визначена відповідним державним актом на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307га.

У зв’язку з наведеним доводи відповідача про те, що позивач не набув права постійного користування земельною ділянкою, а тому не може стверджувати, що його права порушені, не відповідають фактичним обставинам справи, тому не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду належних доказів, які б спростували доводи позивача і довели б суду необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням викладеного, оцінюючи докази у даній справі відповідно до вимог ст.43 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, відтак підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення за згодою сторін оголошена в судовому засіданні 20.07.2010р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 26.07.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати фізичну особу-підприємця Махову Світлану Василівну (98600, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Мухіна, 38, корп. 3, кв. 9; ідентифікаційний код 2438417648) усунути перешкоди у використанні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м. Ялта, Масандрівський парк, 40а, ЗКПО 33223992) території Лівадійського парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться під порядковим № 20 у складі торгівельних павільйонів учасників ГО «Секвоя» «Лівадійський сувенір», розміщених за їх нумерацією відповідно до схеми їх розміщення на доріжці від Північних воріт Лівадійського парку-пам’ятки до Лівадійського палацу-музею між куртинами №№33 і 39,40.

3.          Стягнути з фізичної особи-підприємця Махової Світлани Василівни (98600, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Мухіна, 38, корп. 3, кв. 9; ідентифікаційний код 2438417648) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, м. Ялта, Масандрівський парк, 40а; ЗКПО 33223992) 85,00 грн. держмита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати поштою на адреси сторін та третіх осіб.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.