Рішення № 10604145, 19.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

19.07.2010Справа №2-17/2005-2009 За позовом Приватного підприємства «Фірма Анжеліка»

До відповідача Казеного підприємства «Південгеоцентр»

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1.          Мизак Василь Степанович

2.          Бушковський Яков Гарриєвич

3.          Акціонерна страхова компанія «Вексель»

4.          Моторне (транспортне) страхове бюро України

про стягнення 36589,43 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Терлецький М.І., представник

Від відповідача - не з’явився

Від третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - не з’явились

Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненням просить стягнути з відповідача 36589,43 грн. матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, що відбулася 11 грудня 2008 року в 13 год. 20 хв. на 729 кілометрі 400 м. автодороги Харьков-Сімферополь-Алушта-Ялта (Міжнародні дороги) між транспортним засобом легковим автомобілем УАЗ 31512 номерний знак АК 1509 АТ, № кузова 235908, що належить КП «Південгеоцентр» та легковим автомобілем МИТСУБИСИ ПАДЖЕРО, номерний знак АК1287АТ, № кузова 005252, що належить ПП Фірма «Анжеліка».

Згідно ст.22 ГПК України збільшення позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.2004 року по справі № 2-17/896-2002), та інформаційному листу Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Відповідач у заяві визнає позов в частині відшкодування позивачу суму заподіяної шкоди в наслідок ДТП в розмірі 11599,43 грн., виходячи з того, що згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність у випадку недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування заподіяної шкоди зобов’язана виплатити лише різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Так, розмір страхового відшкодування за вичетом франшизи згідно полісу № ВС/0472518 складає 25500 – 510 = 24990 грн. Згідно судової експертизи розмір заподіяної шкоди складає 36589,43 грн. 36589.43- 24990 = 11 599 грн.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Моторне (транспортне) страхове бюро України в поясненнях вказує, що вона не має повноважень здійснити виплату відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених АСТ «Вексель» до отримання інформації про завершення ліквідації АСТ «Вексель». У випадку отримання інформації про визнання АСТ «Вексель» про завершення процедури ліквідації страховика, потерпілі мають право звернутися у встановленому Законом порядку до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про виплату страхового відшкодування.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом особи, а не обов’язком.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції м. Ялти (від 11.03.2009 року № 8298398) 11 грудня 2008 року в 13 год. 20 хв. на 729 кілометрі 400 м. автодороги Харьков-Сімферополь-Алушта-Ялта (Міжнародні дороги) сталася дорожньо-транспортна пригода на транспортному засобі легковому автомобілі УАЗ 31512 номерний знак АК 1509 АТ, № кузова 235908, що належить КП «Південгеоцентр». Навяний поліс ОСЦПВВНТЗ або іноземний сертифікат «зелена картка» серії ВС 0472518 з терміном дії до 20.09.2009 року виданий АСТ «Вексель» (м. Київ). Внаслідок ДТП легковий автомобіль МИТСУБИСИ ПАДЖЕРО, номерний знак АК1287АТ, № кузова 005252, що належить ПП Фірма «Анжеліка» отримав технічні пошкодження.

Згідно п. 1.1 Генерального договору № 405-0009/08 КР обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 березня 2008 року, укладеного між Акціонерним страховим товариством «Вексель» та КП «Південний Еколого-Геологічний Центр» Страховик (Акціонерне страхове товариство «Вексель») здійснює страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та бере на себе зобов’язання відшкодувати збитки та шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб (потерпілих) під час експлуатації наземного транспортного засобу, згідно переліку транспортних засобів, наведеному в Додатку 1 до цього Договору.

Згідно п. 5.1 договору обов’язків ліміт відповідальності Страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 грн. на одного потерпілого.

Згідно п. 5.3 договору безумовна франшиза встановлена на кожний забезпечений транспортний засіб у розмірі 510 грн. по ризику настання цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Згідно ст. 1187 ЦК України відшкодування шкоди завданою джерелом підвищеної небезпеки несе його власник.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ЦК України підрозділ 2 «Недоговірні зобов’язання», до якого входить глава 82 «Відшкодування шкоди», відноситься до книги п’ятої – Зобов’язальне право.

Згідно ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка здійснила порушення.

Відповідач не оспорює наявність його вини, та це також підтверджують матеріали адміністративної справи Ялтинського міського суду № 3-18622/08.

Згідно вказаних матеріалів водій відповідача порушив п. 10.1 Правил Дорожнього руху України.

Також згідно вказаних матеріалів власником транспортного засобу УАЗ 31512, АК 1509 АТ є КП «Південгеоцентр», транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер АК 1287 АТ – ПП «Фірма «Анжеліка».

Згідно висновку автотоваровідчої експертизи від 30 грудня 2009 року вартість відновлювального ремонту дорожньо-транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер АК 1287 АТ, номер кузову JMBLYV98W7J005252 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 29707,20 грн. Вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер АК 1287 АТ, номер кузову JMBLYV98W7J005252 в результаті ДТП складає 36589,43 грн.

Більш того, відповідач згоден відшкодувати позивачу суму заподіяної шкоди в наслідок ДТП в розмірі 11599,43 грн., виходячи з того, що згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність у випадку недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування заподіяної шкоди зобов’язана виплатити лише різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Так, розмір страхового відшкодування за ви четом франшизи згідно полісу № ВС/0472518 складає 25500 – 510 = 24990 грн. Згідно судової експертизи розмір заподіяної шкоди складає 36589,43 грн. 36589.43- 24990 = 11 599 грн.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України суд зобов’язаний прийняти рішення про задоволення вимог, якщо відповідач вимоги визнає.

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги в сумі 11599,43 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та складають по державному миту у сумі 115,99 грн. (стягнута сума помножена на суму сплаченого позивачем державного мита та поділено на заявлену суму позову, а саме: (11599,43*365,89 :36 589,43 = 115,99 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 37,41 грн.(стягнута сума помножена на 118, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (11599,43*118:36 589,43 = 37,41 грн.)).

Судові витрати позивача підтверджуються квитанцією № 39/53 від 10 квітня 2009 року з державного мита на суму 241,70 грн.; та квитанцією № 40/55 10 квітня 2009 року на суму 118,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Однак, позивачем державне мито сплачене на суму 241,70 грн., тоді як повинно бути сплачене на суму 365,89 грн.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Таким чином, з позивача підлягає достягненню на користь Державного бюджету України недоплачене державне мито в розмірі 124,19 грн. (365,89 грн. – 241,70 грн. = 124,19 грн.), згідно ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 на дату подачі позову, тобто на 13.04.2009 року судові витрати по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу повинні сплачуватись в розмірі 118,00 грн.

Згідно супровідного листа Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (від 30.12.2009 року № 12\2-15/8956) експертиза оплачена.

Згідно Акту № 1912 здачі-приймання висновку судового експерту, її вартість складає - 1376,64 грн.

Згідно платіжного доручення № 80 від 25 серпня 2009 року ПП Фірмою «Анжеліка» на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз перераховано 1376,64 грн. за проведення автотоваровідчої експертизи.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість експертизи пропорційно задоволеним позовним вимогам, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, яка складає: 436,42 грн. (11599,43 грн. Х 1376,64 грн. : 36589,43 грн. = 436,42 грн.).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 46, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Казеного підприємства «Південгеоцентр» (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова 47; р/р 26003011052601 в АКІБ Укрсіббанк м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 23450378) на користь Приватного підприємства «Фірма «Анжеліка» (97023, смт. Мар’янівка, Красногвардійський район АР Крим, р/р 26008022270001 в ФАКБ Імексбанк в АРК, м. Сімферополь, МФО 08304, ЗКПО 25135273) суму шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 11599,43 грн., судові витрати з державного мита на суму 115,99 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 37,41 грн., 436,42 грн. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи (Висновок № 1912 від 30 грудня 2009 року).

Видати наказ.

У частині стягнення 24990,00 грн. - у позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Анжеліка» (97023, смт. Мар’янівка, Красногвардійський район АР Крим, р/р 26008022270001 в ФАКБ Імексбанк в АРК, м. Сімферополь, МФО 08304, ЗКПО 25135273) на користь Державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) недоплачене державне мито в сумі 124,19 грн.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.