Рішення № 10603909, 26.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.10 Справа№ 20/77

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м.Трускавець

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Борислав Львівської області

про стягнення 3 204,24 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Чопко К.М.

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Суть спору:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3 204,24 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судові засідання не з»явився, подав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу за його відсутності.

Представник Відповідача в судове засідання 19.07.2010 року з»явився, подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(надалі позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення 3 204,24 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.12.2008 р. господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 13/277, яким позов ФОП ОСОБА_1 до ТзОВ «Трускавецьінвест» задоволено частково та стягнено з ТзОВ «Трускавецьінвест»41680,30 грн. основного боргу; 3964,85 грн. пені; 4654,00 грн. інфляційних; 995,00 грн. 3 % річних; 3025,00 грн. витрат на правову допомогу; 541,20 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. вказане рішення було змінено, відповідно до якого з ТзОВ «Трускавецьінвест»стягнено на користь ФОП ОСОБА_1 41680,30 грн. основного боргу; 3164,48 грн. пені; 4654,20 грн. інфляційних; 995 грн. 3 % річних; 3025,00 грн. витрат на правову допомогу; 541,20 грн. державного мита; 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р. рішення господарського суду Львівської області від 18.12.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. у справі № 13/277 в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано та в цій частині справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

08.10.2009 р. господарським судом Львівської області за результатами нового розгляду винесено рішення у справі № 5/187, яким ФОП ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Однак, Відділом ДВС Трускавецького МУЮ на виконання наказу господарського суду, виданого 08.04.2009 р. по справі № 13/277 з ТзОВ «Трускавецьінвест» стягнено на користь ФОП ОСОБА_1 41680,30 грн. основного боргу; 3164,48 грн. пені; 4654,20 грн. інфляційних; 995 грн. 3 % річних; 3025,00 грн. витрат на правову допомогу; 541,20 грн. державного мита; 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що була видана постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2009 р.

16.12.2009 року позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою про повернення безпідставно стягнутих коштів в розмірі 3025, 00 грн., яка залишена без відповіді.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти в розмірі 3 025, 00 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні в розмірі 141,20 грн. та 3% річних в розмірі 38,04 грн..

У представленому відзиві відповідач позовні вимоги заперечив, покликаючись на те, що за отримані консультації та надані йому правові послуги відповідачем було оплачено 3025, 00 грн., що підтверджується актом приймання-здачі виконаних підрядних робіт згідно договору від 16.10.2008 р. та платіжним дорученням про перерахування вказаної суми на рахунок його представника.

Вказану суму коштів, оплачену за послуги правової допомоги відповідач відносить до збитків, як таких, що у відповідності до п.1 ч.2 ст.225 ГК України є вартість додаткових робіт, за які понесені ним витрати внаслідок порушення зобов»язання стороною відповідача. У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а ч.2 п.1 вказаної стаття встановлює, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Тому позивач відносить витрати на правову допомогу до загальної суми збитків, які заявлялись ним в даному позові до стягнення.

Віднесення цих збитків до витрат понесених відповідачем не суперечить закону, оскільки такі витрати несуть в собі обовязковий характер і факт їх наявності та розмір знаходиться у необхідному звязку з оспорюванню шкодою. Обовязковість характеру таких витрат, які поніс відповідач за даним позовом підтверджується тим, що без звернення до суду, а згодом і вчинення виконавчих дій за спором, який мав місце, позивач не повернув би суму боргу, яка на час звернення до суду була явною, оскільки ґрунтувалася на підписаних актах виконаних робіт з надання транспортних послуг.

Розглянувши представлені сторонами матеріали, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Відділом ДВС Трускавецького МУЮ на виконання наказу господарського суду, виданого 08.04.2009 р. по справі № 13/277 з ТзОВ «Трускавецьінвест»стягнено на користь ФОП ОСОБА_1 41680,30 грн. основного боргу; 3164,48 грн. пені; 4654,20 грн. інфляційних; 995 грн. 3 % річних; 3025,00 грн. витрат на правову допомогу; 541,20 грн. державного мита; 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що була видана постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2009 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р. рішення господарського суду Львівської області від 18.1.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. у справі № 13/277 в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано та в цій частині справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

08.10.2009 р. господарським судом Львівської області за результатами нового розгляду винесено рішення у справі № 5/187, яким ФОП ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

16.12.2009 року, позивачем, на адресу відповідача, направлено вимогу про повернення коштів в розмірі 3025,00 грн., однак кошти позивачу не повернуті.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання заявником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач доказів повернення коштів в розмірі 3025,00 грн. суду не подав, тому вказана сума підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення інфляційних в розмірі 141,20 грн. та 3% річних в розмірі 38,04 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України, тому підлягають до стягнення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 530, 625, 1212 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 43, 47-1, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(82200, м.Трускавець, вул.Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) суму у розмірі 3542, 24 грн., з них :

- 3 025, 00 грн. основного боргу;

- 38,04 грн. 3 % річних;

- 141,20 грн. інфляційних втрат;

- 102,00 грн. державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя