Рішення № 10603844, 27.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.10                                                                                           Справа№ 10/134(10)

За позовом: ТзОВ „Дукат ЛВ”, м.Львів

до відповідача: ПП „Західна інженерна компанія”, м.Львів

про стягнення 1 140 грн. 58 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Кротов В.Є. –довіреність від 01.12.2009р. ;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа №10/134 за позовом ТзОВ „Дукат ЛВ”, м.Львів до відповідача - ПП „Західна інженерна компанія”, м.Львів про стягнення 1 140 грн. 58 коп.

Ухвалою суду від 12.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.07.2010 р.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4748680.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних в справі матеріалах.

Судом встановлено:

01.07.2009р. між ТзОВ „Дукат ЛВ”, м.Львів (Позивач) та ПП „Західна інженерна компанія”, м.Львів (Відповідач) було укладено Договір постачання № 10.

Відповідно до п.1.1 даного Договору, Постачальник зобов”язується за Заявками Покупця в терміни, обговорені Договором, поставляти та передавати у власність Покупцеві товари (надалі- Товар), а Покупець зобов”язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату згідно умов даного Договору.

На виконання своїх договірних зобов”язань Позивач поставив Відповідачеві Товар на загальну суму 927 грн. 90 коп., що підтверджується видатковими накладними:

-          № ДК005057 від 30.09.2009р. на суму 112 грн. 20 коп. (довіреність №161 від 30.09.2009р.);

-          №ДК003877 від 30.09.2009р. на суму 466 грн. 20 коп. (довіреність №161 від 30.09.2009р.).;

-          №ДК006874 від 08.12.2009р. на суму 349 грн. 50 коп. (довіреність №190 від 08.12.2009р.);

Оплата Товару, згідно п. 3.1 Договору, повинна бути здійснена на наступних умовах: попередня оплата або за погодженням сторін з відтермінуванням 7 календарних днів від дати отримання товару.

ПП „Західна інженерна компанія” своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару не виконало , в результаті чого на момент звернення з позовом в суд заборгованість за поставлений товар складає 927 грн. 90 коп. основного боргу.

У відповідності до ст.625 ЦК України ТзОВ „Дукат ЛВ” нарахувало до стягнення з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 52 грн. 16 коп. та три відсотки річних у розмірі 18 грн. 76 коп., а на підставі п.6.2 Договору нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 95 грн. 37 коп. та 5% штрафу у розмірі 46грн. 39 коп.

Суд, заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК У країни).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору поставки №10 від 01.07.2009р. , в частині оплати за поставлений товар не виконано протягом 7 календарних днів у відповідності до п. 3.1 Договору.

Таким чином, в силу вищенаведених норм закону та договірних умов сума основного боргу в розмірі 927 грн. 90 коп. правомірно підлягає для стягнення з Відповідача .

Частина 1 ст. 548 ЦК України встановлює , що виконання зобов’язання (основного зобов’язання ) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п.6.2 Договору , при порушенні Покупцем термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення , і крім того, при простроченні оплати Товару тривалістю 30 календарних днів Покупець зобов”язаний сплатити Постачальнику разовий штраф у розмірі 5% від несплаченої у встановлений термін вартості Товару.

Відповідно до ст. 175 ЦК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України , учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пунктом 4 ст. 231 ГПК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов”язання або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні до суми зобов”язання незалежно від ступеня його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку ціни позову, Позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у межах піврічного строку, яка становить 95грн. 37 коп. та 5% штрафу у розмірі 46 грн. 39 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в силу вищенаведених правових норм та договірних умов, існують усі підстави для стягнення з ПП „Західна інженерна компанія” 927 грн. 90 коп. основного боргу, 95 грн. 37 коп. пені , 46 грн. 39 коп. штрафу, 52 грн. 16 коп. інфляційних втрат та 18 грн. 76 коп. - три проценти річних.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідач не надав суду доказів проведення розрахунку з Позивачем згідно з Договором поставки №10 від 01.07.2009 р.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року із змінами та доповненнями , внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-ІІІ, ст. ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.11,509, 546, 548, 625,655 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Західна інженерна компанія” (79070, м.Львів, вул. Рахівська, 4 ІПН 239583013057) на користь ТзОВ „ДУКАТ ЛВ” (79007, м.Львів, вул. Л.Курбаса, 4/8 код ЄДРПОУ 23268449) 927 грн. 90 коп. основного боргу, 95 грн. 37 коп. пені , 46 грн. 39 коп. штрафу, 52 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 18 грн. 76 коп. - три проценти річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя