Рішення № 10603843, 19.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.10                                                                                                     Справа№ 7/94

за позовом приватне підприємство «Тронекс»

до відповідача державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 258110,84грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Петлічев В.І., директор;

                     Захарко Л.А., заступник директора, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Тронекс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»про стягнення заборгованості; ціна позову 258110,84грн., в тому числі 146тис.грн.основного боргу, 8760грн. 3% річних за невиконання зобов’язання; 37939,89грн. інфляційних нарахувань, 65410,92грн. пені.

Відповідно до позовної заяви, між Сторонами укладено договір підряду, за яким Позивачем виконано роботи. Проте, внаслідок неповного розрахунку за виконані роботи, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №105 від 23.04.2007р. з додатками (пояснювальна записка, договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів до локального кошторису), додатковою угодою від 25.01.2008р. №1 до Договору з додатками (пояснювальна записка, договірна ціна, локальний кошторис, відомість ресурсів до локального кошторису), довідками про вартість виконаних підрядних робіт за 07.2007р., актами приймання виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат, листом Позивача №28 від 30.11.2009р. Відповідачу та повідомленням про вручення поштового відправлення №1014792 від 01.12.2009р., квитанцією з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №2401 від 30.11.2009р., листом Відповідача Позивачу №1001 від 15.07.2009р., листом Позивача Відповідачу №9 від 14.07.2009р. з повідомленням про вручення поштового відправлення №862626 від 15.07.2009р., та квитанцією з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №5768 від 14.07.2009р., листом Позивача Відповідачу №8 від 14.04.2009р., повідомленням про вручення поштового відправлення №932585 від 17.04.2009р., розрахунками заборгованості, листом Позивача Відповідачу №1 від 14.01.2009р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №1831107 від 17.01.2009р., фіскальним поштовим чеком №6240 від 15.01.2009р., листом Позивача Відповідачу №12 від 28.05.2008р., повідомлення про вручення поштового відправлення №1125753, квитанцією з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №6783 від 29.05.2008р., листом Позивача Відповідачу №14 від 06.08.2008р., повідомленням про вручення поштового відправлення №711961 від 03.09.2008р., квитанцією з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №4407 від 07.08.2008р., актом звірки взаємних розрахунків, розрахунком заборгованості з врахуванням інфляційного збільшення, повідомленням про вручення поштового відправлення №868151 від 12.05.2010р., фіскальним поштовим чеком №0273 від 06.05.2010р., описами вкладення у цінний лист з відбитками поштового штемпеля, платіжними дорученнями №41 та №42 від 06.05.2010р. з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/94 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 35хв. 14.06.2010р. Розгляд справи відкладався, в тому числі для забезпечення принципу змагальності, з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/94 від 14.06.2010р. та від 25.06.2010р.

Представникам Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані в тому числі Відповідачу, зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представники Позивача в судове засідання з’явились, позовні вимоги підтримали повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; копію довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; повідомлення органу статистики станом на 17.06.2010р. про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Конверти з ухвалами господарського суду Львівської області №№7/94 від 31.05.2010р. та від 14.06.2010р., скеровані судом за фактичною адресою Відповідача: 79031, м.Львів, вул.Стрийська, 74 (зазначена адреса в тому числі вказана Відповідачем в якості юридичної адреси в Договорі (договір №105 від 23.04.2010р.) із зазначенням причини повернення –за закінченням терміну зберігання.

У зв’язку з чим, судом зобов’язано Позивача надати довідку про перебування Відповідача в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи.

Відповідно до довідки головного управління статистики у Львівській області №20-09/1179 від 17.06.2010р., державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод»є юридичною особою, адреса –79031, м.Львів, вул.Стрийська, 73.

У зв’язку з наведеним, ухвала господарського суду Львівської області №7/94 від 25.06.2010р. скерована в тому числі за вказаною у довідці юридичною адресою.

Незважаючи на наведене, представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки головного управління статистики у Львівській області №20-09/1178 від 17.06.2010р., приватне підприємство «Тронекс»є юридичною особою, ідентифікаційний код 30478602, адреса –79058, м.Львів, вул.Джерельна, 44, кв.47.

Згідно довідки головного управління статистики у Львівській області №20-09/1179 від 17.06.2010р., державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод»є юридичною особою, ідентифікаційний код 07985602, адреса –79031, м.Львів, вул.Стрийська, 73.

Щодо стягнення 146000грн. основного боргу.

23.04.2007р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) укладено Договір №105 (далі –Договір), відповідно до 1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов’язання виконати опоряджувальні роботи в гуртожитку №6, а Замовник зобов’язується прийняти вищевказані роботи та оплатити їх на умовах данного Договору.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Договору, обсяги робіт, вказані в додатку №1 до Договору, який є його невід’ємною частиною; в процесі роботи обсяги можуть бути доповнені шляхом складання додаткового кошторису і складання сторонами письмового додатку до даного Договору.

Згідно п.2.1 Договору, вартість робіт визначається згідно договірної ціни (Додаток №2 до Договору), яка підписується сторонами, є невід’ємною частиною Договору і складає суму 274706,4грн., у тому числі ПДВ 45784,40грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.01.2008р. до Договору, згідно п.1.3 Договору, у зв’язку із збільшенням обсягів робіт п.2 Договору доповнити п.2.2, відповідно до якого, вартість додаткових робіт визначається згідно договірної ціни, яка підписується Сторонами, є невід’ємною частиною Договору і складає 69637,20грн.; п.2.3 Договору –загальна сума Договору складає 344343,60грн.; додаткова угода вступає в силу з дня підписання.

Згідно п.п.4.2, 4.5 Договору, Замовник зобов’язаний забезпечити своєчасне фінансування робіт; по завершенні робіт прийняти їх у Підрядника у 5-ти денний термін.

Відповідно до п.п.5.4, 5.6 Договору, Підрядник зобов’язаний надавати Замовнику для підписання акти виконаних робті, та по закінченню робіт –здати їх Замовнику за двостороннім Актом приймання-передачі. Пунктом 8.1 Договору визначено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом оформлення відповідного Акту, який підписується Сторонами.

Згідно п.6.1 Договору, Замовник здійснює з Підрядником розрахунки за даним Договором наступним чином: Замовник протягом 5 днів з моменту підписання Договору перераховує аванс в розмірі 50% кошторисної вартості робіт, що складає 137353,20грн. на рахунок Підрядника для придбання ним будівельних матеріалів, і проводить щомісячну оплату фактично виконаних робіт згідно оформлених Актів, враховуючи при цьому суму авансу, виплачену Підряднику при кінцевому розрахунку; Замовник проводить з підрядником остаточний розрахунок за виконані роботи, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків протягом 10 днів з моменту підписання Сторонами згаданого у п.5.6 Акту.

В матеріалах справи наявні складені пояснювальні записки, погоджені договірні ціни, локальні кошториси та відомісті ресурсів до локального кошторису, складені відповідно до Договору та Додаткової угоди, що передбачено «Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000», затвердженими наказом Держбуду України №174 від 27.08.2000р.

Відповідно до наявних в матеріалах справи шести актів приймання виконаних робіт (складених за типовою формою №КБ-2в, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002р., чинного на момент складання документу) загальна вартість робіт складає 342270грн. (29146,80грн., 66488,40грн., 61879,20грн., 75086,40грн., 34539,60грн., 75129,60грн. відповідно); дані акти підписані та скріплені відбитками печатки в тому числі Відповідача.

Крім того, наведене підтверджується також наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних підрядних робіт, передбачених Договором (складених за типовою формою №КБ-3, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002р., чинного на момент складання документу), які підписані та скріплені відбитками печатки в тому числі Відповідача.

Також, Позивачем складено підсумкові відомості ресурсів, що передбачено «Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000», затвердженими наказом Держбуду України №174 від 27.08.2000р.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2008р., підписаного представниками Сторін, борг Відповідача перед Позивачем становив 400993,20грн.

Відповідно до листів Позивача Відповідачу №28 від 30.11.2009р., №9 від 14.07.2009р., №8 від 14.04.2009р., №1 від 14.01.2009р., №12 від 28.05.2008р., №14 від 06.08.2008р. (підтвердженням відправлення яких є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, квитанції з відбитками поштових штемпелів та фіскальні поштові чеки, а також, відповідь Відповідача), в яких Позивач просить Відповідача погасити наявну заборгованість.

Згідно листа Відповідача №1001 від 15.07.2009р. на лист Позивача №9 від 14.07.2009р., Відповідач зобов’язується в липні 2009р. погасити заборгованість згідно акту звірки між Сторонами в сумі 246179,20грн.

В доводах позовної заяви Позивач стверджує, що Відповідачем проведено часткову оплату за Договором, проте, не в повному обсязі, наслідок чого утворився борг в розмірі 146000грн. Відповідачем не представлено доказів здійснення повного чи часткового погашення боргу за Договором.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подано доказів повного чи часткового погашення боргу в розмірі 146000грн., позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 146000грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 65410,92грн. пені.

Позивач в позовній заяві надає розрахунок пені, вихідними даними для якого є облікові ставки Національного Банку України за відповідні періоди, сума боргу (146000грн.), та період прострочення –з 01.05.2008р. (з наступного дня після підписання акту звірки) по 30.04.2010р.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного Банку України від 21.04.2008 р. N107, розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008р. становив 12,0000%; згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395, розмір облікової ставки НБУ з 16.02.2009р. становив 12,0000%, відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 12.06.2009 N 343, розмір облікової ставки НБУ з 16.06.2009р. становив 11,0000%, згідно Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі п.7.3 Договору та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені підлягають до задоволення в розмірі 17472грн., в частині стягнення 47938,92грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 8760грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 37939,89грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в позовній заяві надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, який проведено за період з 01.05.2008р. по 30.04.2010р., з розрахунку основного боргу в розмірі 146000грн., враховуючи розмір річних –3% річних.

Крім того, в додатках до позовної заяви Позивачем надано розрахунок розміру заборгованості з врахуванням інфляційного збільшення, проведений за період з 01.05.2008р. по 30.04.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу –146000грн., дані індексів інфляції за відповідні періоди. В даному розрахунку вказано, що розмір інфляційного збільшення становить 37939,89грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 8760грн. 3% річних та 37939,89грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 83-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором №105 від 23.04.2007р., суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити частково.

2.          Стягнути з державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»(ідентифікаційний код 07985602, адреса –79031, м.Львів, вул.Стрийська, 73) на користь приватного підприємства «Тронекс»(ідентифікаційний код 30478602, адреса –79058, м.Львів, вул.Джерельна, 44, кв.47) 146000грн. основного боргу, 17472коп. пені, 8760грн. 3% річних, 37939грн. 89коп. інфляційних нарахувань, 2101грн. 72коп. державного мита, 191грн. 16коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 47938грн. 92коп. пені інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя