Рішення № 10603847, 09.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.10 Справа№ 10/110

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 260»м. Дрогобич, Львівської області

До відповідача ФОП ОСОБА_1, м. Дрогобич, Львівської області

Про визнання недійсним договору та визнання права власності

Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники :

від позивача Карпін М.Й. - довіреність від 10.04.2010 року

від відповідача ОСОБА_1 - підприємець

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору :

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 260», м. Дрогобич, Львівської області, до відповідача: ОСОБА_1, м. Дрогобич, Львівської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007 року, реєстраційний номер № 48 та визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 314, 9 кв.м за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 31.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.06.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 01.07.2010р., про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, що підтверджується рекомендованою поштою (докази в матеріалах справи).

01.07.2010р. з підстав зазначених в ухвалі суду розгляд справи відкладено на 09.07.2010р., про що сторони були повідомлені в порядку п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позивач в процесі розгляду справи, в порядку статті 22 ГПК України, подав оригінали документів, які вимагалися судом для огляду, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, покликається на невиконання відповідачем вимог п.1.1. Договору в частині здійснення оплати за придбане нежитлове приміщення, просить позов задовільнити.

Відповідач заявленого позивачем позову не визнає, покликається на відсутність на час розгляду даної справи можливості виконати зобовязання за договором по оплаті вартості спірного приміщення, при цьому заперечує намір ухилення від виконання взятих на себе зобовязань за договором. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

01 лютого 2007 між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (позначене на плані «А-5») загальною площею 314,9 кв.м. за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 31, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Т.І., реєстраційний номер 48. На підставі п. 3.2 Договору Відповідачем 05.02.2007 року здійснено реєстрацію права власності на отримане за договором нежитлове приміщення в Дрогобицькому державному комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 13450249.

Однак, не зважаючи на зазначений в п.1.1 оспорюваного договору обовязок відповідача оплатити отримане за договором приміщення, останнім, за твердженням позивача, не здійснено оплату за договором, чим порушено п.1.1 спірного договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 ГПК України Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Одночасно із твердженням позивача про ухилення відповідача від виконання зобовязання за договором в частині оплати коштів за отримане внаслідок укладення спірного договору майно, відповідачем не подано доказів проведення такої оплати, що підтверджує відповідність фактичним обставинам справи посилань позивача на його порушене право отримати винагороду за продане згідно спірного договору майно.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач жодного разу не звертався до позивача із проханням відстрочити чи розстрочити проведення розрахунку за договором.

Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що в момент укладення спірного договору, у відповідача був відсутній намір проведення розрахунку за придбане ним майно, внаслідок чого останнім порушено вимоги ч.5 ст.203 ЦК України, оскільки реальним настанням правових наслідків за спірним договором для позивача є отримання коштів за відчужене ним за договором нежитлове приміщення, враховуючи, що предмет договору після його державної реєстрації вибув із володіння останнього.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Одночасно, суд не бере до уваги посилання позивача на наявність в оспорюваному договорі ознак фіктивного правочину, оскільки для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Кваліфікація оспорюваного у даній справі договору, як фіктивного, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в момент його вчинення однією із сторін договору виконано покладені на неї зобовязання, а саме позивачем передано у власність відповідача нежитлове приміщення загальною площею 314,9 кв.м. за адресою Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 31. При наданні правової оцінки природі оспорюваного правочину судом взято до уваги, зокрема, положення п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

Як наслідок відсутності наміру у відповідача в момент вчинення оспорюваного договору виконати його умови, тобто вчинити дії, що зумовлюють настання юридичних наслідків за договором, останнім не здійснено оплату за придбане у позивача майно.

Відповідно до ч.1 ст. 216 недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши подані докази, оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обгрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 4-7, 12, 15, 18, 22, 27, 32 34, 43, 69, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовільнити повністю;

2.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007 року, реєстраційний номер 48, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 260»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.Визнати за Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 260»(код ЄДРПОУ 31416767) право власності на нежитлове приміщення (позначене на плані «А-5») загальною площею 314,9 кв.м. за адресою: 82100 Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 31.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( Львівська обл.. АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 260»( Львівська обл. м. Дрогобич, пл.. Ринок,31, МФО 325978, код ЄДРПОУ 31416767) 170,00 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.