Рішення № 10603782, 21.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.10                                                                                           Справа№ 3/115

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС КАРПАТИ», м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства «ПАП-СЕРВІС», м. Львів,

Про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 4310,36 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Керод Р.П. (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з’явився.

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст. т. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Дочірнім підприємством «САВСЕРВІС КАРПАТИ»до Приватного підприємства «ПАП-СЕРВІС»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 4310,36 грн.

В судовому засіданні 21.07.10 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні, на задоволені штрафу не наполягав.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 21.07.10 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28 серпня 2008 року між Дочірнім підприємством «САВСЕРВІС КАРПАТИ»(надалі Продавець) та Приватним підприємством «ПАП –СЕРВІС»(надалі Покупець) укладено Договір купівлі –продажу № 01/2808, відповідно до умов якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Договору найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються Сторонами при прийомі –передачі кожної партії Товару. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару. Партією Товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід»ємною частиною Договору.

Згідно п. 5.1 Договору Покупець здійснює розрахунок за Товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку № 1, який є невід»ємною частиною Договору. Продавець має право, за погодженням з Покупцем, змінити умови розрахунків за Товар, шляхом підписання Сторонами Додатку № 1 у новій редакції.

На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 8160,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 41300951 від 29.03.10 р. (додано до матеріалів справи), за який відповідач зобов’язувався оплатити, однак свої договірні зобов’язання в повній мірі не виконав.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору Відповідач зобов»язався оплачувати товар на умовах відтермінування платежу в залежності від того, якої торгової марки товар, в даному випадку –протягом 21 календарного дня з дати прийому –передачі Товару.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 3199,99 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3 проценти річних в розмірі 19,19 грн. Крім цього, відповідно до п. 7.1 Договору позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що складає 131,19 грн., та відповідно до п. 7.4. Договору нараховано штраф, що становить 959,99 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі –продаж № 01/2808 від 28 серпня 2008 року позивач продав відповідачу товар на загальну суму 8160,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 41300951 від 29.03.10 р.

Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець здійснює розрахунок за Товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку № 1, який невід»ємною частиною Договору.

Згідно до Додатку № 1 до Договору Відповідач зобов»язався оплачувати товар на умовах відтермінування платежу в залежності від того, якої торгової марки товар, відповідно до зазначеного, за поставлений товар Відповідач мав розрахуватись протягом 21 календарного дня з дати прийому –передачі Товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 3199,99 грн. за поставлений товар.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем 3 проценти річних в розмірі 19,19 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до п. 7.1 Договору Позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що складає 131,19 грн., та відповідно до п. 7.4. Договору нараховано штраф, що становить 959,99 грн.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в стягненні штрафу в розмірі 959,99 грн.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до проведеного судом розрахунку, розмір пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБ України в межах шестимісячного строку позовної давності складає 131,19 грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 79,28 грн. державного мита та 183,44 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПАП-СЕРВІС»(79055, м. Львів, вул. Суботівська, 6, код ЄДРПОУ 34814534) на користь Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС КАРПАТИ»(79055, м. Львів, вул. Роксоляни, б. 59, код ЄДРПОУ 30387458) –3199,99 грн. –основного боргу, 19,19 грн. –3 проценти річних, 131,19 грн. –пені, 79,28 грн. –державного мита та 183,44 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст.ст. 116,117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.07.10 року.

Суддя