Рішення № 10603775, 09.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.10                                                                                           Справа№ 10/106

За позовом: Державного підприємства „Бурштин України”, м.Рівне

до відповідача: ТзОВ „Міст Експрес”, м.Львів

про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 23500 грн. 00 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача: Лесько М.І. –довіреність №202 від 25.05.2010р.;

Від відповідача: не з’явився

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства „Бурштин України”, м.Рівне до відповідача - ТзОВ „Міст Експрес”, м.Львів про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 23500 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 11.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2010р.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4748680.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних в справі матеріалах.

Судом встановлено:

01 березня 2009 року між державним підприємством „Бурштин України”, м.Рівне (Позивач) та ТзОВ „Міст Експрес”(Відповідач) укладено Договір перевезення №Ко169/018.

Згідно умов даного Договору , ТзОВ „Міст-Експрес” як „Перевізник” зобов”язуєтсья в порядку та на умовах визначених даним Договором, доставляти вказані Замовником вантажі (відправлення) до пункту призначення , а ДП „Бурштин України” як „Замовник”. зобов”язується сплатити за це встановлену плату.

На виконання умов договору , ДП „Бурштин України” , м.Рівне передав для перевезення і доставки фізичній особі-підприємцю Зубову О.В. товар на загальну суму 23422грн. 85 коп. , що підтверджується видатковими накладними №245 від 10.03.2010р., №246 від 10.03.2010р., №247 від 10.03.2010р. та вантажною декларацією на прийняття і перевезення №018-0003326 від 11.03.2010р. Накладні підписані обома сторонами ( належно завірені копії долучено до матеріалів справи) .

Як вбачається із матеріалів справи та стверджує представник Позивача в засіданні суду, умови вищевказаного договору щодо перевезення даного вантажу до пункту призначення Відповідач не виконав, вантаж до місця призначення не доставлений.

Претензії Позивача №129 від 26.03.2010р. та №181 від 06.05.2010р. залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд,заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК У країни).

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникло господарське зобов”язання на підставі Договору перевезення №КО169/018 від 01.03.2009р.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов”язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі , яка має права на одержання вантажу (одержувачеві) , а відправник зобов”язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п.1 ст.909 ЦК України).

Згідно ст. 919 ЦК України, Перевізник зобов”язаний доставити вантаж до пункту призначення в строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами , що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків –у розумний строк.

Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки , якщо більш тривалий строк не встановлений договором , транспортними кодексами (статутами) вважається втраченим.

Частиною 2 ст. ст. 924 ЦК України передбачено, що Перевізник відповідає за втрату , нестачу , псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу , багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У Договорі перевезення №Ко169/018 сторони встановили, що Перевізник несе відповідальність за шкоду, завдану з його вини Замовнику внаслідок втрати вантажу в розмірі фактично завданих збитків , але в будь-якому випадку , в розмірі, що не перевищує оголошеної цінності вантажу, яка вказана у вантажній декларації.

Оголошена цінність даного вантажу становить 23500 грн. 00 коп.

Господарський кодекс України дає своє визначення відшкодування шкоди.

Стаття 224 ГК України вказує, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодовувати завдані цим збитки суб’єкту права або законні інтереси якого порушено.

Визначення поняття збитків наводяться у частині 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток ( втрачена вигода) , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов’язання другою стороною.

Позивачем у справі доведено наявність та розмір збитків, завданих Позивачу Відповідачем, та причинно-наслідкового зв’язку між збитками та діями Відповідача.

Вимоги ст. 925 ЦК України, яка зобов”язує до пред”явлення перевізнику позову пред”явити йому претензію в порядку встановлену законом, транспортними кодексами (статутами) , Позивач виконав. Доказом направлення та одержання Претензій Відповідачем слугують повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

Таким чином, згідно вищенаведених нормативних положень та договірних умов , існують усі підстави для стягнення з Відповідача 23500 грн.00коп. шкоди внаслідок втрати вантажу.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, Відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством порядку не заперечив, доказів виконання умов договору перевезення до матеріалів справи не долучив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.5 ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509,612, 909, 919, 924 ЦК України, ст. ст. 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ „Міст Експрес” ( 79000, м. Львів, вул. Зелена, 147 ЄДРПОУ 34857447) на користь Державного підприємства „Бурштин України” (33027, м.Рівне, вул. Київська, 94 код ЄДРПОУ 34112754) 23500 грн. 00 коп. шкоди внаслідок втрати вантажу, 235 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя